Постанова

від 15.04.2013 по справі 801/306/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/306/13-а

15.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Гришин Роман Юрійович, довіреність № 84 від 24.10.12

представник відповідача, Державного підприємства "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи ,

розглянувши апеляційні скарги Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та Державного підприємства "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 18.02.2013 у справі № 801/306/13-а

за позовом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82-В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

до Державного підприємства "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" (пр. Леніна, 4, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про стягнення заборгованості у сумі 210600,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 адміністративний позов Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволено частково: стягнуто з розрахункових рахунків Державного підприємства "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" на користь Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 192133,06 грн. заборгованості, в іншій частині позовних вимог - в позові відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державне підприємство "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби підлягає задоволенню, апеляційна скарга Державного підприємства "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державного підприємства "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу (з урахуванням уточнених позовних вимог) у сумі 203300,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не виникло права на стягнення податкового боргу у сумі 11167,11 грн., оскільки податкові повідомлення-рішення № 0000241502 від 13.02.2012 на суму 1020,00 грн., за платежем - податок на додану вартість, та № 0000251502 від 13.02.2012 на суму 10147,11 грн., відповідно норм Податкового кодексу України, не можуть вважатися узгодженими.

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, що повністю узгоджується з вимогами підпунктів 59.1, 59.3, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на адресу відповідача відповідачем направлено податкову вимогу № 2/1720 від 26.09.2002 на суму 169923,94 грн., яка отримана відповідачем 01.10.2002, відповідно до довідки про стан розрахунків відповідача з 2003 року по 2012 рік по земельному податку, заборгованість відповідача жодного разу не погашалася у повному обсязі, а тому податкова вимога № 2/1720 від 26.09.2002 на суму 169923,94 грн., яка отримана відповідачем 01.10.2002, не є відкликаною.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що з 203300,16 грн. податкової заборгованості відповідача, наявність якої безперечно встановлено судом першої інстанції, стягненню підлягають лише 192133,06 грн. у зв'язку з тим, що податкові повідомлення-рішення № 0000241502 від 13.02.2012 на суму 1020,00 грн., за платежем - податок на додану вартість, та № 0000251502 від 13.02.2012 на суму 10147,11 грн. були повернуті на адресу позивача, але в повідомленнях про вручення поштового відправлення №9811202958940 та № 9811202958959, не вказані причини повернення поштової кореспонденції.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При апеляційному перегляді встановлено, що позивачем зроблений запит до Центру поштового зв'язку №5 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 26.02.2013 за вих.№ 989/10/15-02 щодо підтвердження дати отримання та реквізитів отримувача заказних листів: №9811202958940 та № 9811202958959, відправлених 13.02.2012 на адресу відповідача: місто Феодосія, вул.Леніна, б.4.

З відповіді на вищезазначений запит від 04.03.2013 за вих.№66 вбачається, що заказні листи №9811202958940 та № 9811202958959 від 13.02.2012, відправлені за адресою відповідача та отримані 01.03.2012 уповноваженій за довіреністю ОСОБА_3.

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000241502 від 13.02.2012 на суму 1020,00 грн. , за платежем - податок на додану вартість, та № 0000251502 від 13.02.2012 на суму 10147,11 грн. , направлені відповідачу належним чином відповідно норм Податкового кодексу України, та вважаються узгодженими .

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо правомірності стягнення 203300,16 грн. податкової заборгованості, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визначення суми податкової заборгованості, яка підлягає стягненню у розмірі 192133,06 грн., оскільки при апеляційному перегляді безперечно встановлено обґрунтованість стягнення повної суми заборгованості у розмірі 203300,16 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі, оскільки на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем доведено існування станом на момент розгляду справи узгодженої податкової заборгованості відповідача у сумі 203300,16 грн., що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 у справі № 801/306/13-а скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства науково-виробничий випробувальний центр "Ай-Петрі" (98100, АР Крим, Феодосія, просп. Леніна, 4, ЄДРПОУ 16507244, інформація про відкриті рахунки у банках в матеріалах справи відсутня) на користь Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Кримська, 82-В, ЄДРПОУ 37986006) 210600,16 грн. заборгованості."

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко