Рішення

від 02.09.2008 по справі 33/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.08                                                                                           Справа№ 33/202

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Дочірнього підприємства «КГЛ –Україна»(м. Луцьк)

до відповідача:Приватного підприємства «ЗМС прод»(м. Львів)

про :стягнення 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

                                                                                                  Суддя :                    Цікало А.І.

                                                                                                  При секретарі :     Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Сєрова Р.В. –директор (довідка Головного управління статистики у Волинській області АА № 031458/457 видана 18.04.2008 р., паспорт АС № 003724 виданий Луцьким МУ УМВСУ у Волинській області 30.01.1996 р.)Лавренчук О.В. –представник (довіреність № 1 від 12.02.2007 р.)

Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Дочірнього підприємства «КГЛ –Україна»(м. Луцьк) до Приватного підприємства «ЗМС прод»(м. Львів) про стягнення 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 10.07.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.07.2008 р. У зв'язку з неявкою представників сторін, та телеграмою позивача про відкладення розгляду справи, 22.07.2008 р. розгляд справи було відкладено на 02.09.2008 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 10.07.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 22.07.2008 р. виконав, явку повноважних представника в судове засідання забезпечив.

22.07.2008 р. до суду за вх. 43/7 від представника позивача поступила телеграма, в якій він просить відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 02.09.2008 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних, в якій просить суд стягнути з відповідача 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., оскільки останнім, 08.08.2008 р., частково сплачено борг в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. і тому в цій частині відсутній предмет спору.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 10.07.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 22.07.2008 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі  матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

26 грудня 2006 року, за зверненням відповідача, на підставі видаткової накладної № 68 Дочірнім підприємством «Корпорація КГЛ-Україна»на користь ПП «ЗМС прод»було відпущено товар, а саме Полікарбонат марки Wonderlite (нат.) на загальну суму 32 550 (тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., що був прийнятий Приватним підприємством відповідно до вказаної вище накладної та Довіреності серії ЯНВ № 368810 від 25.12.2006 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Претензій та зауважень з приводу якості та кількості відпущеного товару на адресу ДП «Корпорація КГЛ-Україна»від ПП «ЗМС прод»не надходило,

Відповідач частково провів оплату за поставлений товар в сумі 14 550 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

З метою досудового мирного врегулювання спору, 14.05.2008 р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 1 від 13.05.2008 р. на суму 19000,00 грн. із вимогою сплатити заборгованість за товар на протязі семи календарних днів з моменту надходження претензії.

Після отримання претензії відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість ПП «ЗМС прод»по оплаті за товар перед ДП «КГЛ –Україна»складає 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

08.08.2008 р., після порушення провадження у справі відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. у зв'язку із сплатою такої відповідачем та відсутністю предмету спору в цій частині.

На час розгляду справи відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦУ України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Оскільки позивачем представлено достатньо належних доказів щодо виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а відповідач доказів відсутності заборгованості або її погашення у встановленому законом порядку не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Дочірнього підприємства «КГЛ –Україна»(м. Луцьк) до Приватного підприємства «ЗМС прод»(м. Львів) про стягнення 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. є обґрунтованою і підлягає до задоволення в частині стягнення 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В частині стягнення 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору, оскільки такий сплачений відповідачем.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 76 від 11.06.2008 р., позивачем сплачено в сумі 180 (сто вісімдесят) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 77 від 11.06.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Дочірнього підприємства «КГЛ –Україна»(м. Луцьк) до Приватного підприємства «ЗМС прод»(м. Львів) про стягнення 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.  –задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «ЗМС прод»(вул. Стрийська, 202, м. Львів, 79003; код  ЄДРПОУ 32801020) на користь Дочірнього підприємства «КГЛ –Україна»(вул. Карбишева, 1/400, м. Луцьк, 43020; код ЄДРПОУ 21755145) –17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - боргу, 180 (сто вісімдесят) грн. 00 коп.  –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. –припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Цікало А.І.