Рішення

від 19.02.2009 по справі 15/357-пн-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/357-ПН-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19.02.2009                                                    Справа №  15/357-ПН-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Клепай З.В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

за позовом Прокурора Генічеського району в інтересах держави в особі Генічеськоїрайонної державної адміністрації Херсонської, м.Генічеськ Херсонської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", с.Щорсівка Генічеського району Херсонської області  

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області, м. Херсон          

про  звільнення земельної ділянки та стягнення 10653грн. 68коп.

за участю: прокурора Павленко І.В.

представників сторін:

від  позивача - Юнусов Д.А. - гол.спеціаліст, довір.№ 09/01-173 від 21.11.2008р.

від  відповідача - Смирнова Ю.В. - представник, довір.від 12.01.2009р.

від третьої особи - Куценко В.В. - гол.спеціаліст-юрисконсульт, довір.№ 09-6/1382 від 19.11.2008р.

Прокурором Генічеського району Херсонської області заявлено позов в інтересах держави в особі Генічеської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області, до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", про:

- вилучення з самовільного користування ПСП "Україна" самовільно зайняту земельну ділянку площею 11,75га., що знаходиться на території Щорсівської сільської ради Генічеського району, з приведенням її у придатний до користування стан;

- стягнення з ПСП "Україна" шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 10653грн.68коп.

          У судовому засіданні прокурор уточнив законодавче обгрунтування позову стягнення шкоди у зв'язку з самовільним зайняттям земельної ділянки та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням норм ЦК України. В частині вимог про звільнення самовільно зайнятої ділянки прокурор просить провадження у справ припинити, оскільки на день розгляду справи між позивачем та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки.

          Позивач підтримав позов прокурора та часткову відмову прокурора від позову, підтвердивши факт наявності у відповідача на день розгляду справи договору оренди земельної ділянки.

          Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що обставини справи свідчать про відсутність спору на час розгляду справи: фактично 27.08.2008р. між Генічеською районної державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством „Україна" укладено договір оренди землі № 4АА00195-04082000028, який зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі „Херсонська регіональна філія ДП „Центру ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.11.2008р. Однак, обставини справи свідчать про відсутність спору на час розгляду справи: фактично 27.08.2008р. між Генічеською районної державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством „Україна" укладено договір оренди землі № 4АА00195-04082000028, який зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі „Херсонська регіональна філія ДП „Центру ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.11.2008р., до складу якого входить і спірна земельна ділянка. Що ж стосується вимог про стягнення збитків за самовільне користування земельною ділянкою, то вимоги прокурора не мають достатнього нормативного обґрунтування підстав виникнення обов'язку для відшкодування збитків. Так, за нормами ст.22 ЦК України    особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками законодавець розуміє:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

                    Прокурором не зазначено, до якого виду збитків віднесено його вимоги.

                    За фактичними обставинами відповідач використовував землі запасу, за які сплатив орендну плату, яка відповідає техніко-економічному обґрунтуванню.

Землі запасу позивачем не використовуються, доходи від них не отримуються та прибутки не розраховуються. Завдання екологічної шкоди або шкоди ґрунту перевіркою не встановлені.

З викладеного вбачається, що фактично позивачу не було завдано ані реальних збитків, ані упущеної вигоди, бо ніяких реальних доходів від земель запасу позивач ніколи не отримує.

          Більше того, позивач навіть не міг би розпорядитися цією землею інакше, ніж передати її у користування відповідачу (на той час було прийнято розпорядження Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 11.05.2007р., №445 „Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва").

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, третьої особи та прокурора, суд -

в с т а н о в и в:

          Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття  рішення  по  справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Частиною 2 статті 29 ГПК України передбачено, що  у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

          За таких умов та з урахуванням того, що позивач не заперечує проти клопотання прокурора про припинення провадження у справі в частині припинення провадження за вимогами про звільнення спірної земельної ділянки, господарський суд задовольняє клопотання прокурора та припиняє провадження у справі в частині  позовних вимог про звільнення земельної ділянки по п.1.1. ст.80 ГПК України.

          По суті позов розглядається з вимогами про стягнення шкоди у зв'язку з самовільним зайняттям земельної ділянки.

          Прокуратурою Генічеського району проведено перевірку виконання вимог земельного законодавства та за результатами перевірки встановлено, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 39,07га (землі сільськогосподарського призначення - запас) на території Щасливцевської сільської ради. Фактично договір оренди земельної ділянки позивачем укладений у листопаді 2008 року № 4АА00195-04082000028, який зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі „Херсонська регіональна філія ДП „Центру ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.11.2008р. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою без наявних правоустановчих документів.

          Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України громадяни та    юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

          Поняття самовільного зайняття земельної ділянки визначено  Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" відповідно до норм якого, самовільне зайняття  земельної  ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

          Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України приступати до   використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

          Таким чином, відповідач мав право приступати до використання земельної ділянки при наявності трьох чинників, рішення органу, уповноваженого розпоряджатись цією земельною ділянкою, тобто рішення позивача, встановлення меж земельної ділянки в натурі - тобто після розробки та затвердження в установленому чинним законодавством проектно-технічної документації, та укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідач приступив до її використання лише на підставі розпорядження позивача, що є неправомірним.

          Оскільки відповідач відповідно до норм земельного законодавства несе відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, то він притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами справи.

                    Щодо посилання відповідача на те, що вимоги про стягнення збитків за самовільне користування земельною ділянкою, не мають достатнього нормативного обґрунтування підстав виникнення обов'язку для відшкодування збитків. Так, за нормам ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Прокурором не зазначено, до якого виду збитків віднесено його вимоги. За фактичними обставинами відповідач використовував землі запасу, за які сплатив орендну плату, яка відповідає техніко-економічному обґрунтуванню. Землі запасу позивачем не використовуються, доходи від них не отримуються та прибутки не розраховуються. Завдання екологічної шкоди або шкоди ґрунту перевіркою не встановлені, тому фактично позивачу не було завдано ані реальних збитків, ані упущеної вигоди, бо ніяких реальних доходів від земель запасу позивач ніколи не отримує. Ці заперечення не відповідають вимогам чинного законодавства.

                    Як вбачається із матеріалів справи відповідач самовільно використовував землі державної власності, право розпорядження якими відповідно до ст.17 Земельного кодексу України належить відповідним райдержадміністраціям, у даному випадку позивачу - Генічеській райдержадміністрації. Відповідно до п."д" ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Оскільки позивач самовільно зайняв спірну ділянку і самовільно використовував її для власних потреб та отримання доходів з цієї земельної ділянки, він зобов'язаний відшкодувати її власнику - позивачу по справі, заподіяні таким використанням збитків.

                    Посилання відповідача на те, що він сплачував позивачу орендну плату та документи на підтвердження сплати орендної плати, не є доказом, що він не заподіяв ніяких збитків (шкоди) позивачу, оскільки підставою для сплати орендної плати є договір, в якому обумовлений розмір орендної плати. На час, коли відповідач безпідставно використовував земельну ділянку, договір оренди був відсутній, а тому у відповідача були відсутні  підстави для перерахування орендної плати.

                    Що до того, що прокурор не вказав у якому вигляді відповідач спричинив позивачу шкоду, то господарський суд виходить із того, що відповідно до ст.386 ЦК України власник,  права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

          Відповідно до п.8 ст.16  ЦК України відшкодування збитків та інші   способи відшкодування майнової шкоди, тобто збитки визначенні як один із різновидів шкоди. До того ж із "Методики визначення розміру шкоди, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову без спеціального дозволу", затвердженої Постановою КМУ від 25.07.07р. №963 вбачається, цей розмір визначається виходячи із площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; коефіцієнту функціонального використання земель, визначений у додатку 4;   коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783. Таким чином, розмір шкоди - це фактично неотриманий прибуток, методика визначення якого визначена нормативним актом.

          Що до того, що позивач не мав права розпорядитись цією земельною ділянкою та отримати з неї дохід, оскільки це землі запасу, до того ж вже розпорядженням позивача вирішено було передати цю земельну ділянку в оренду відповідачу, то лише власник може визначитись як йому розпорядитись земельною ділянкою під час її знаходження у запасі та чи отримувати йому з неї прибуток чи ні, а особа, яка самовільно зайняла цю ділянку повинна відшкодувати власнику шкоду, яку заподіяла своїми діями.

          За таких умов позов підлягає в цій частині задоволенню.

          Керуючись ст.ст.п.1.1. ст.80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1.Позов в частині стягнення шкоди у зв'язку з самовільним зайняттям земельної ділянки задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства  "Україна", с.Щорсівка, вул.Шабовти, 4 код 31013360, р/рахунок 260017246 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093

          а) до державного бюджету на р/рахунок 33116331700132, КЕКД 24062100 в УДК Генічеського району, код одержувача 24103822, МФО 852010 - 10653 (десять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 68коп. основного боргу.

          б) в доход державного бюджету отримувач: код 24104230 Відділення Держказначейства м. Херсон Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, р/р 31119095700002, МФО 852010 призначення платежу: держмито в доход держбюджету код 22090200 символ звітності 095 - 106 (сто шість) грн. 53 коп. державного мита,

          в) в доход державного бюджету  р.р. 31212259700002 Банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 ЄДРПОУ 24104230 отримувач УДК м. Херсона код 22090200 символ звітності 259 - 118 (сто вісімнадцять) грн. судових витрат.

          3.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          4.Копії рішення надіслати сторонам.

Суддя                                                                                      З.В. Клепай

Дата підписання рішення 23.02.2009р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України