Рішення

від 15.04.2013 по справі 921/127/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2013 р.Справа № 921/127/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Кронос вест" вул. Стуса, 1/17, м.Тернопіль,46000

до відповідача Приватного підприємства "Агропромислове підприємство Агро-Дружба" смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область,48130 (юридична адреса: с. Нова Могильниця, Теребовлянський р-н, Тернопільська область)

про стягнення 205503.35 грн.

за участю представника позивача Кулик А.М., довіреність № 1 від 28.01.2013 р.

Суть справи:

Приватне підприємство "Кронос вест" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до ПП "Агропромислове підприємство Агро-Дружба" про стягнення 205503.35 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судових засіданнях повноважним представником, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого ним на підставі накладних, згідно договору купівлі-продажу №28/1н від 10.08.2012р. та додатків до нього, товару, внаслідок чого, в останнього виникла заборгованість, з врахуванням трьох відсотків річних, пені та штрафу в сумі 205503.35 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач згідно відзиву на позов №04/09-01 від 09.04.2013р. щодо заявлених вимог заперечує частково, а саме підтверджує існування заборгованості в розмірі 128189.00 грн. В іншій частині позову заперечує.

Розгляд справи судом відкладався неодноразово, із підстав викладених у відповідних ухвалах.

В судових засіданнях представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Строк вирішення спору було продовжено за правилами, що викладені у ст. 69 ГПК України.

Незважаючи на вимогу суду, представник позивача у судове засідання 15.04.2013 року не з'явився. Водночас, враховуючи закінчення цього числа вже продовжених строків вирішення спору, справа слухається за наявними у ній матеріалами за відсутності представника агропромислового підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

10 серпня 2012р. між приватним підприємством "Кронос Вест" (Продавець) та ПП "Агропромислове підприємство Агро-Дружба" (Покупець) було укладено договір купівлі продажу №28/1н (далі - Договір).

За умовами даного правочину Продавець зобов'язався передати належний йому товар ( насіння сільськогосподарських культур та засоби захисту рослин) у власність Покупця , а останній взяв на себе обов'язок оплатити цей товар та прийняти його на умовах Договору (п. 1.1).

Пунктом 3.5 угоди визначено, що датою переходу права власності на товар є дата, вказана у видатковій накладній.

Окрім того сторони домовилися, що доставка товару здійснюється за рахунок Продавця і витрати на його доставку включаються у вартість товару (п. 3.6).

Ціна за одиницю товару, загальна сума за Договором, умови оплати визначаються Додатком до нього (п. 4.1).

У відповідності до вищезазначених вимог, між учасниками договірних відносин 10.08.2012р. було укладено Додаток №1, 30.08.2012р. - Додаток №2, 02.10.2012р. - Додаток №3, на поставку відповідної продукції .

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його повного виконання (п. 7.1).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів слідує, що позивач, на виконання умов Договору, на підставі Додатку №1, згідно накладної №01/13 від 13.08.2012р. доставив Покупцю насіння озимого ріпаку гібрид "Рідер F1" на суму 150433.00 грн., із зобов'язанням його оплатити до 15.09.2012р.

Також, згідно Додатку №2, на підставі накладних: №31/08 від 31.08.2012р., №04/09 від 04.09.2012р., №05/09 від 05.09.2012р., №11/09 від 11.09.2012р., від 13.09.2011р., позивач передав своєму контрагенту товар: Оракул насіння, Вимпел-К, Джерсі 120, Суперклін 480 РК, Альфа - Кломазо, на загальну суму 134117.00 грн., із зобов'язанням його сплатити до 01.10.2012р.

Додатком №3 сторони визначили та позивач згідно накладної №02/10 від 02.10.2012р. передав Покупцю товар: Агіл, Багіра, Кода Бор, на загальну суму 44537.82 грн., із обов'язком його оплатити до 01.11.2012р.

Таким чином, за даними перелічених вище первинних документів бухгалтерського обліку, на умовах Договору відповідачу було поставлено ТМЦ на загальну суму 329087,92 грн.

Натомість, вартість отриманого товару контрагентом оплачено (з врахуванням передоплати) частково в сумі 150000.00 грн. Наведений висновок суду ґрунтується на відомостях банківських виписок, які знаходяться у матеріалах справи.

Дані обставини вказують на неналежне виконання агропромисловим підприємством п. 4.1 Договору та додатків до нього. Внаслідок цього сума основної заборгованості перед позивачем станом на день звернення із позовом та вирішення спору становить 179087.92 грн., а відтак останню слід стягнути з боржника, задовольнивши позов в цій частині.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо суми заборгованості, які викладені у відзиві на позов, суд констатує, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування.

Так, відповідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи даний спір по суті суд неодноразово надавав можливість агропромисловому підприємству з'явитись в судові засідання та надати суду мотивовані пояснення, обґрунтувавши їх письмовими доказами.

Зокрема, саме відсутність представника відповідача у засіданнях 20.02.2013 року, 11.03.2013 року,27.03.2013р. та 10.04.2013 року слугувала однією із підстав для відкладення розгляду справи. При цьому, про розгляд даної справи 15.04.2013 року ПП "Агропромислове підприємство Агро-Дружба" повідомлялось додатково телефонограмою.

Вказуючи у відзиві на позов на необхідність провести звірку між контрагентами, відповідач для її проведення до позивача не з'явився ( про що суд зобов'язував його в ухвалі від 10.04.2013 р. та зазначив у телефонограмі від 11.04.2013р.). Не підписав відповідач і акт звірки , який на його адресу надіслало ПП "Кронос Вест ( докази у справи), як не додав до матеріалів справи і свій примірник даного документа.

Необґрунтоване належними та допустимими доказами і твердження відповідача про поставку йому засобів захисту рослин сумнівного походження , без належних супровідних документів по якості.

Так. вказуючи про повернення частини товару постачальнику, доказів цьому агропромислове підприємство не надає жодних.

Не долучив до матеріалів справи відповідач жодного із перелічених у п.2.5 Договору документів, які б вказували на поставку йому товару неналежної якості.

Матеріали справи не містять і доказів дотримання агропромисловим підприємством процедури документування поставки неналежного товару, яку самі ж контрагенти встановили у пунктах 2.1 -2.4 Договору.

Натомість у поясненні №7 від 11.04.2013 року ПП "Кронос Вест" повідомило суд, що з часу здійснення останньої поставки жодних претензій щодо якості товару від відповідача не надходило.

З наведеного в сукупності, суд констатує що необґрунтовані документально заперечення відповідача щодо якості поставленого товару та суми заборгованості за нього, є свідченням зловживання агропромисловим підприємством процесуальними правами та невиконання ним процесуальних обов'язків щодо підтвердження обставин , на які сторона посилається як на підставу своїх заперечень належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 та 5 ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Умовами правочину та Додатками до нього №1 від 10.08.2012р., №2 від 30.08.2012р. , №3 від 02.10.2012р., сторони погодили відстрочення платежу, причому позивач зазначає крайню дату його погашення до 01.11.2012р., що була передбачена Додатком №3 до угоди.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 Договору сторони передбачили відповідальність за порушення взаємних зобов'язань, зокрема:

п. 6.3 визначили, що за відмову від розрахунку за товар Покупець виплачує пеню в розмірі 0.1% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення;

п. 6.4 обумовили, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають із цього Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмір 5% від ціни товару зазначеної в п. 4 правочину та додатків до нього.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено пеню в сумі 16117,91 грн., 3% річних в сумі - 1343,13 грн. та штраф в сумі 8954,39 грн.

Всі розрахунки проведені позивачем не за кожною накладною окремо ( починаючи з 15.09.2012р.) , а за період з 01.11.2012 року ( визначений договором термін оплатиза останньою поставкою) по 30.01.13 р.

Предмет і підстави позову можуть формуватись виключно позивачем, і суд не вправі корегувати їх за власної ініціативи. З наведеного, судом досліджується правильність нарахування спірних сум саме за період, що вказаний ПП "Кронос вест".

Так, оцінивши дані розрахунки пені та 3% річних, суд констатує, що нарахування проведені позивачем без врахування п. 6 ст.232 ГК України (щодо порядку застосування штрафних санкцій) та положень ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

З наведених підстав, за наслідками проведеного перерахунку, суд констатує, що в межах заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає пеня в розмірі 6679,10 грн. та 3% річних в сумі 1339, 48 грн. Натомість, в частині стягнення пені в сумі 9438,81 грн. та 3% річних в сумі 3,65 грн. слід відмовити.

Водночас, обґрунтовано нарахований відповідачеві штраф в розмірі 8954,39 грн., підлягає стягненню в повному обсязі, внаслідок чого позов в цій частині судом задовольняється .

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агропромислове підприємство Агро-Дружба" (с. Нова Могильниця, Теребовлянський р-н, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 37625037) на користь Приватного підприємства "Кронос вест" (юридична адреса: вул. Кн. Василька, 73, м. Теребовля, Тернопільська область; фактична адреса: вул. Стуса, 1/17, м.Тернопіль,46000, код ЄДРПОУ 35440600) основний борг в розмірі 179087 ( сто сімдесят дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 92 коп.; пеню в сумі 6679 (шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 10 коп.; 3% річних в сумі 1339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 48 коп.; судовий збір в розмірі 3904 (три тисячі дев'ятсот чотири) грн. 57 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

підписано "22" квітня 2013 р.