Ухвала

від 23.04.2013 по справі 25/5005/10935/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

23.04.2013 Справа № 25/5005/10935/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Смолов К.В., довіреність №б/н від 11.04.13, представник,

інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2013 року у справі № 25/5005/10935/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтоматика", м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО-ВТ", Дніпропетровська область, смт. Ювілейне

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2013 року (суддя Чередко А.Є.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО-ВТ", ліквідовано юридичну особу -Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО-ВТ", провадження у справі припинено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована достатністю підстав для затвердження ліквідаційного балансу та ліквідації юридичної особи банкрута.

Не погодившись з вказаною ухвалою Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби оскаржує її на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Посилаючись на п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України а також наводячи практику Вищого господарського суду України в ухвалі від 02 серпня 2011 року у справі №44/565-б, скаржник стверджує, що ліквідатор неналежним чином виконував свої повноваження у даній справі, оскільки направлення на затвердження до господарського суду звіту та ліквідаційного балансу боржника свідчить про ухилення ліквідатором від виконання вимог контролюючого органу що позбавило останнього провести перевірку підприємства божника на предмет своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків та зборів відповідно до законодавства.

На думку податкової інспекції неякісне з'ясування фактичного майнового стану боржника полягає у прийнятті господарським судом оскаржуваної ухвали лише через 2 місяці з дня визнання боржника банкрутом

Наводячи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 скаржник стверджує, що господарським судом не повній мірі досліджено безспірність вимог кредитора та не враховано, що неможливість задоволення вимог ініціюючого кредитора у виконавчому провадженні підтверджена неналежними доказами, оскільки виконавчий напис нотаріуса вчинено 21 листопада 2012 року, а постанова про закриття виконавчого провадження прийнято державним виконавцем вже 12 грудня 2012 року, що свідчить про не вжиття вичерпних заходів виконавчого провадження. Ініціюючим кредитором не надано відповідного акту державного виконавця про відсутність майна банкрута, що мав бути складений у випадку відсутності майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджує факт не доведення безспірності власних вимог ініціюючим кредитором.

Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2013 року та направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремавтоматика" доводи апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду від 13 березня 2013 року законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби підлягає припиненню з наступних підстав.

Нормами ст.91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до норм ч.6 ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч.2 ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст.1 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних судових рішень), є сторони -зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, стаття 1 Закону про банкрутство (в цій же редакції) передбачає, що кредитор- це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 статті 14 вказаного Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку статті 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями частини 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку із викладеним слід зазначити, що визначені законом органи державної податкової служби користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

З листа Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19 лютого 2013 року за №2993/9/10-35 вбачається що податковий борг у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО-ВТ" станом на 19 лютого 2013 року відсутній.

В апеляційній скарзі Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція жодним чином не посилається на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО-ВТ" заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь -яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відсутні такі відомості й в матеріалах справи.

Поряд з цим слід додати, що виходячи з положень ч.5 ст.52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО-ВТ" надати документи для перевірки, не була позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство), доказів чого Дніпропетровською міжрайонною Державною податковою інспекцією також надано не було.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст.1, 14, 15, а також ст.52 Закону про банкрутство, судова колегія дійшла висновку, що Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим податкова інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання банкрутом боржника не стосується її прав та обов'язків.

Таким чином, Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби не набула статуса сторони або учасника провадження у даній справі, у зв'язку з чим не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції підлягає припиненню.

Дана правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України (постанови Вищого господарського суду України від 23 січня 2013 року у справі №25/5005/5517/2012, від 27 лютого 2013 року у справі №38/5005/9234/2012).

Керуючись ст.80 ч.1 п.1, ст.ст.91, 99 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2013 року у справі № 25/5005/10935/2012 - припинити.

Справу №25/5005/10935/2012 повернути господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко