Постанова

від 29.01.2009 по справі 4/130-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/130-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

29.01.09                                                                                           Справа  № 4/130-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши           апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово –будівельний комбінат»(надалі ТзОВ «Ковельський ЖБК») , м. Ковель б/н від 09.12.2008 року

на рішення                    Господарського суду Волинської області від 01.12.2008 року

у справі                    № 4/130-38

за позовом:                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельелектромонтаж»(надалі ТзОВ «Ковельелектромонтаж»), м. Ковель

до відповідача:           ТзОВ «Ковельський ЖБК», м. Ковель

про:                              стягнення 23929,56 грн. заборгованості,

за участю учасників судового процесу:  

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.12.2008р. у справі № 4/130-38 (суддя Слободян П.Р.) позовні вимоги ТзОВ «Ковельелектромонтаж»до ТзОВ «Ковельський ЖБК»задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Ковельський ЖБК»на користь ТзОВ «Ковельелектромонтаж»22 929,56 грн. - основного боргу, 239,29 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1 000,00 грн. боргу –провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, а доказів оплати її відповідачем не представлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати. Зокрема скаржник зазначає, що оскільки між сторонами не було укладено договору, позивач не надіслав вимоги про сплату боргу та не вжив заходів  досудового врегулювання спору.  Крім того, скаржник вважає, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки він був позбавлений можливості подати свої заперечення.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили. Враховуючи, що останні належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їхньої відсутності.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

ТзОВ «Ковельелектромонтаж»в період з 26.03.2008р. по 01.08.2008р. поставило ТзОВ «Ковельський ЖБК»продукцію на загальну суму 24 929,56 грн., що підтверджується довіреностями та видатковими накладними (а.с. 7-15).

Оскільки накладні не містять строків оплати за продукцію, позивач в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України направив відповідачу 21.10.2008р. лист-вимогу про оплату боргу (а.с. 18-19). Факт направлення даної вимоги підтверджується поштовою квитанцією (а.с. 20).

Однак, відповідач оплату за отриманий товар провів лише частково на суму 1 000,00 грн., в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 23 929,56 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТзОВ «Ковельський ЖБК»про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів по справі судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 24 929,56 грн., факт одержання відповідачем товару підтверджено довіреностями та видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін. Крім того, існування заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 16.10.2008р., який також підписано сторонами, а тому позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач частину боргу погасив, в зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у даній справі та просив суд стягнути 22 929,56 грн. заборгованості (а.с. 26).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач до прийняття рішення по справі вправі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог..., відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позов і відмову прийнято господарським судом.

Як зазначалося вище, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у даній справі та просив суд стягнути не 23 929,56 грн., а 22 292,56 грн. боргу, тобто, він не відмовлявся від позову в частині стягнення 1 000,00 грн. боргу, а лише уточнив його.

З огляду на викладене, п. 3 рішення господарського суду Львівської області слід скасувати.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги та звільняють його від відповідальності.

Щодо посилання скаржника на порушення судом окремих норм процесуального права, то колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Як свідчать матеріали справи, відповідач ні в суд першої інстанції, ні в суд другої інстанції не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачу, які знаходяться в матеріалах справи, мав можливість подати свої заперечення, а тому, колегія суддів не приймає до уваги  твердження скаржника, що місцевим господарським судом було порушено принцип змагальності ведення судочинства..

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід  скасувати в частині припинення провадження у справі.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2.           Рішення господарського суду Волинської області від 01.12.2008р. у справі № 4/130-38 в частині припинення провадження у справі скасувати. В решті рішення залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.          Справу передати в місцевий господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя                                                  Н.М. Кравчук

судді                                                                       Г.М. Гнатюк

                                                                                          О.Л. Мирутенко