Постанова

від 18.02.2009 по справі 16/410/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/410/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 лютого 2009 р.                                                                                    № 16/410/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                         Кривди Д.С.,

суддів                                                           Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        Лебедєва А.В.

від відповідача:    Рижий В.Ф.

розглянувши  касаційну скаргу Приватного підприємства “Вершина”

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р.  

у справі № 16/410/08 Господарського суду Миколаївської області

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Тома”

до Приватного підприємства “Вершина”

про спонукання до виконання мирової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тома” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства “Вершина” про спонукання до виконання мирової угоди.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2008р. (суддя: В.Д.Фролов), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. (судді: Л.І.Бойко, Т.А.Величко, Л.В.Поліщук), позовні вимоги задоволено, зобов'язано Приватне підприємство “Вершина” виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2008р. у справі 16/854/07, а саме: заборонено Приватному підприємству “Вершина” чинити будь які дії, що перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю “ТОМА”   демонтувати та вивезти з металевого ангару цеху по переробці граніту, що знаходиться в промисловій зоні відокремленого підрозділу “Южно-Української АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” в межах міста Южноукраїнська, Миколаївської області лінії по виробництву колотої бруківки з натурального камінню та запасних частин до неї, що складається з: преса 160т (Triptik) –1 (один), бака для преса 160т  –1 (один), транспортера до преса 160 т -2 (два), преса С 300 60 т -2 (два), бака для преса 60 т –2 (два), преса С 280 42 т –2 (два), преса С 170 24 т –2 ( два), транспортера 600х6000 мм -2 ( два), транспортера 600х3000 мм - 1 ( один), електрокерування –1 (один), стягнуто з Приватного підприємства “Вершина”  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМА”   85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Приватне підприємство “Вершина” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.  Свою вимогу Приватне підприємство “Вершина” мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Тома” доводить безпідставність вимог Приватного підприємства “Вершина” та просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. –без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства “Вершина” не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

21.11.2007р. Господарським судом Миколаївської області була порушена справа №16/854/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМА”  до Приватного підприємства “Вершина” про усунення перешкод щодо володіння та розпорядження майном.

Підставою для звернення до суду стало неналежне виконання відповідачем умов Контракту № 1604 від 20.05.2004 р. за яким останньому в серпні 2004 р було поставлено лінію по виробництву колотої бруківки з натурального камінню.

Відповідач належним чином прийняв зазначену Лінію та змонтував її в промисловій зоні відокремленого підрозділу „Южно - Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом" в межах міста Южноукраїнська, Миколаївської області. Проте повного розрахунку за поставлену Лінію до 01 червня 2006 р. (Додаток № 2 до Контракту) не провів а неодноразові вимоги Позивача щодо сплати вартості Лінії проігнорував.

Пунктом 10.2 Контракту було передбачено, що все поставлене обладнання (Лінія) залишається у власності продавця до моменту його повної оплати. Проте відповідач повернути позивачу Лінії також відмовився, що змусило позивача за захистом своїх майнових прав звернувся до місцевого господарського суду.

У судовому засіданні 21.01.2008р. позивач і відповідач дійшли згоди про укладення мирової угоди, умовами якої було передбачено виконання сторонами двох альтернативних зобов'язань:  позивач надає відповідачеві відстрочку до 15 квітня 2008 р. щодо демонтажу та вивезення лінії і дозволяє йому провести необхідні дії по продажу Лінії третій особі, за ціною і на умовах - на розсуд відповідача. При цьому позивач приймає на себе усі витрати по проведенню пусконалагоджувальних робіт Лінії та навчанню її обслуговуючого персоналу. А відповідач в строк до 15 квітня 2008 р. перерахує позивачу всю суму заборгованості за поставлену Лінію та 3% річних; в разі невиконання відповідачем мирової угоди в частині  оплати  заборгованості, позивач  демонтує  і  вивозить Лінію  зі  складу відповідача, а відповідач зобов'язався не чинити позивачу будь-яких перешкод щодо демонтажу і вивезенню цієї Лінії.          Ухвалою від 21.01.2008р. мирова угода була затверджена, а провадження у справі припинено.   Вищезазначена ухвала сторонами оскаржене не була і набрало законної сили.          

Позивач належним чином і в повному обсязі виконав прийняті на себе

зобов'язання за мировою угодою - надав відповідачу відстрочку оплати боргу, та

дозволив йому продати Лінію третій особі за ціною і на умовах за своїм розсудом, після чого розрахуватись з позивачем.          

Проте відповідач затвердженні ухвалою суду умови мирової угоди не виконав а саме: - заборгованість за поставлену лінію позивачу не сплатив.

Отже,  спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений мировою угодою строк взятих на себе зобов'язань.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої та апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки правовідносинам сторін, які склалися внаслідок укладання ними мирової угоди у справі № 16/854/07, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2008р.

Згідно ч. 4 ст. 78 ГПК України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.

Зазначене кореспондується з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою  ухвали, постанови судів у господарських справах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону , України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у  ст.3  цього Закону.

Згідно ст. 1 Закон України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі –рішення). Отже, Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а названий Закон направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання  стороною умов такої угоди у добровільному  порядку, заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди,  і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, а господарсько-процесуальні права та обов'язки.  Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали, встановлене ст. 121 ГПК України; право на пред'явлення її до виконання, визначене ст. 115 ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.

Отже, ухвалене у даній справі рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку окремого позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Вершина” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. у справі №16/410/08  скасувати.

Провадження у справі припинити.

Головуючий - суддя                                                     Кривда Д.С.

судді                                                                              Жаботина Г.В.   

                                                                                                    Уліцький А.М.