Постанова

від 18.04.2013 по справі 826/1767/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2013 року № 826/1767/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000032250/209/10/22-506 та № 0000042250/210/10-22/506 від 08.01.2013р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Також позивач стверджує, що в нього в наявності всі документи для віднесення сум, сплачених контрагенту, до валових витрат, оскільки придбання послуг пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Іншою підставою для позовних вимог є те, що за описані актом правопорушення до позивача було застосовано штрафні санкції.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України.

З огляду на неявну представника відповідача, суд ухвалив на підставі ч.6 ст.128 КАСУ, адміністративну справу розглядати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» , за результатами якої складено акт № 6854/2250/33693461 від 18.12.2012 p., про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дек Україна» з питань фінансово - господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт» за період діяльності з 01.12.2012р. по 31.12.2010р.

Даним актом було сформульовано висновок про те, що в порушення п.п. 5.3.9, п. 5.3 та п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження позивачем оподаткованого прибутку на 1992998грн., відповідно податку на прибуток за ІV квартал 2010р. на 498250грн.

Також зазначеним актом перевірки встановлено, що в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.3.1 п.п. 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 398600грн. за грудень 2010 року.

На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач), винесла податкові повідомлення-рішення № 0000032250/209/10/22-506 та від 08.01.2013р., яким позивачу донараховані зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 398600грн. та застосовано 99650грн. штрафної (фінансової) санкції та № 0000042250/210/10-22/506 від 08.01.2013р., яким позивачу донараховано 498250 податку на додану вартість та застосовано 124560грн. штрафної (фінансової) санкції.

Оскільки матеріали справи не містять рішень про визначення позивачу податкових зобов'язань за відповідні періоди, судом не приймаються посилання позивача на подвійне застосування до нього штрафних санкцій. При цьому, повторна перевірка періоду не є підставою для скасування оспорюваних рішень.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що у періоді з 01.12.2010 р. по 31.12.2010р., позивач перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Лоу Консалт». Між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт» укладено угоду №ДГ-0000001 від 01.12.2010р.

Як вбачається з наданих позивачем документів, між товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу-Консалт», - Виконавець, в особі директора Іванової Наталії Олександрівни, та товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕК Україна» - Замовник, було 1 грудня 2010 року укладено договір про надання констультаційно - інформаційних послуг №ДГ-000001.

Умовами вищезазначеного договору було узгоджено, що виконавець зобов'язується надати замовникові консультаційно-інформаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим Договором. Під консультаційно-інформаційними послугами Сторони розуміють консультації з питань інформатизації, що надаються згідно усних або письмових запитів Замовника.

На підставі вищезазначеного договору між позивачем та його контрагентом було укладено акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та виписано позивачу податкові накладні. В даних актах та податкових накладних передані послуги ідентифіковані як «Інформаційно - консультаційні послуги».

Позивач стверджував, що придбані ним послуги були реалізовані контрагентам. При цьому позивачем було надано :

договір №ДГ-202/8, укладений 30.08.2010р. між позивачем та приватним підприємством «Кася», за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання з надання послуг замовнику по сервісному обслуговуванню програмного забезпечення.

договір від 02.02.2010р. з товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль Плюс», №02021-к.і., за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання надати Замовникові консультаційно-інформаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. Під консультаційно - інформаційними послугами сторони розуміють консультації з питань інформатизації, що надаються згідно усних або письмових запитів Замовника.

Матеріали справи містять акти приймання - здачі виконаних робіт та податкові накладні, виписані позивачем вказаним підприємствам. В даних актах та податкових накладних передані послуги ідентифіковані як «Інформаційно - консультаційні послуги».

Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем узгоджувалось з вищезазначеними контрагентами надання конкретних послуг, тобто запитів, передбачених умовами вказаних договорів.

Позивачем було надано копії змісту звітів, які, як стверджував позивач, були створені в процесі виконання вищезазначених договорів. Проте, самих звітів, доказів потребування інформації у зв'язку з проведенням господарської діяльності, зокрема її замовлення у позивача та наступного замовлення позивачем уТОВ «Лоу Консалт» позивачем надано не було.

Матеріали справи не містять жодного документа, яким би підтверджувалося надання позивачу певних послуг та наявність зв'язку між господарською діяльністю позивача та отриманням таких послуг. Виходячи зі змісту наданих позивачем документів, суд доходить висновку про наявність запитуваної інформації у відкритих джерелах, відсутність можливості її пролажу чи використання, тому критично ставиться до тверджень позивача про реальне надання послуг.

Згідно з підпунктом 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону інші терміни, які використовуються в цьому Законі використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено наступні критерії господарської діяльності - направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності.

Платником податку в даному випадку виступає юридична особа - позивач. Отже, послуги мали надаватися саме юридичній особі у зв'язку зі здійсненням нею господарської діяльності. Зв'язок з господарською діяльністю позивача має бути або прямим (отримання вигоди від конкретної операції), або опосередкованим, тобто теоретично припустимим. Судом вбачається, що надання послуг юридичній особі передбачає вчинення конкретних дій на користь такої юридичної особи. Вчинення зазначених дій має бути пов'язано з господарською діяльністю саме юридичної особи.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян