Ухвала

від 10.07.2013 по справі 826/1767/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1767/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕК Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕК Україна» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000032250/209/10/22-506 та №0000042250/210/10-22/506 від 08.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ДЕК Україна» задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ТОВ «ДЕК Україна» чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно - господарських санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодного документа, яким би підтверджувалося фактичне надання

позивачу певних послуг та наявність зв'язку між господарською діяльністю позивача та

отриманням таких послуг від контрагента.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проводилась документальна невиїзна перевірка згідно пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп. 78.1.1. ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, та на підставі наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки від 12.12.2012 р. №1602-П TOB «ДЕК Україна» (код ЄДРПОУ 33693461) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Лоу Консалт» (код 36429084), за період діяльності з 01.12.2010 р. по 31.12.2010р..

За результатами даної перевірки складено акт № 6854/2250/33693461 від 18.12.2012 року, яким було сформульовано висновок про те, що в порушення п.п.5.3.9, п. 5.3 та п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження позивачем оподаткованого прибутку на 1992998грн., відповідно податку на прибуток за IV квартал 2010р. на 498250грн.

Також зазначеним актом перевірки встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.3, 7.3.1 п.п.7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 398600грн. за грудень 2010 року.

На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва, винесла податкові повідомлення-рішення № 0000032250/209/10/22-506 та від 08.01.2013р., яким позивачу донараховані зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 398600грн. та застосовано 99650грн. штрафної (фінансової) санкції та № 0000042250/210/10-22/506 від 08.01.2013р., яким позивачу донараховано 498250 податку на додану вартість та застосовано 124560грн. штрафної (фінансової) санкції.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абз.11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз.2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010р., підприємство TOB «ДЕК Україна» перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB «Лоу Консалт».

01.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу-Консалт», - Виконавець, в особі директора Іванової Наталії Олександрівни, та товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕК Україна» - Замовник, було укладено договір про надання констультаційно - інформаційних послуг №ДГ-000001.

Умовами вищезазначеного договору було узгоджено, що виконавець зобов'язується надати замовникові консультаційно-інформаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим Договором. Під консультаційно-інформаційними послугами Сторони розуміють консультації з питань інформатизації, що надаються згідно усних або письмових запитів Замовника.

На підставі вищезазначеного договору між позивачем та його контрагентом було укладено акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та виписано позивачу податкові накладні. В даних актах та податкових накладних передані послуги ідентифіковані як «Інформаційно- консультаційні послуги».

Колегія суддів критично оцінює надані позивачем звіти по договору та акти приймання - здачі виконаних робіт, оскільки із їх змісту не зрозуміло які саме послуги, ідентифіковані як «інформаційно-консультаційні послуги», були надані та підтвердження використання позивачем даних послуг в його господарській діяльності.

Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту узгодження надання ТОВ «Лоу-Консалт» надання конкретних послуг, тобто усних чи письмових запитів, передбачених пунктом 1.2 договору №ДГ-000001 про надання констультаційно-інформаційних послуг від 01 грудня 2010 року.

Водночас апелянтом не було надано суду первинної документації на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеними договорами, використання отриманих послуг у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги.

Таким чином, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентом ТОВ «Лоу Консалт» за договором надання послуг №ДГ-0000001 від 01.12.2010року.

Слід звернути увагу і на той факт, що позивач, уклавши з контрагентом ТОВ «Лоу Консалт» договір про надання послуг №ДГ-0000001 01.12.2010року, в цей же день підписав Акт виконаних робіт на більш як 122000 грн., що є фактично, з урахуванням одного дня і обсягу роботи, неможливим. Аналогічна ситуація і щодо інших актів («отчьотів») виконаних робіт на значні суми по вказаному договору, які, як вбачається з матеріалів справи є різноплановими, датовані послідовно робочими днями грудня місяця, без чіткої конкретизації наданих послуг і виконаних робіт, без вказівки місця їх виконання та службових осіб-виконавців.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові накладні виписані позивачу його контрагентами ТОВ «Лоу Консалт» не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. У разі відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Така ж позиція викладена і в листі Вищого адміністративного Суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Отже, відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків зазначеного акту податкової перевірки, та прийнятих на його основі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕК Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.07. 2013 року.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.