Постанова

від 16.04.2013 по справі 5015/708/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа № 5015/708/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Зварич О.В.

- Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району, № 264 від 08.02.2013р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2012р.

у справі № 5015/708/12

за позовом Самбірського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Самбірської міської ради, м. Самбір

до відповідача 1: Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Самбір

до відповідача 2: Військової частини А-0807, м. Самбір

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

за участю представників сторін:

від прокуратури: Куцик В.Б. - старший прокурор відділу

від позивача: Терлецький Т.С., Герич О.Я. - представники

від відповідача 1: Місько Т.О. - представник

від відповідача 2: Рудчук В.П. - представник

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Процика Т.С. у відповідності до розпорядження №44 від 13.03.2013 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу, справу розподілено для розгляду головуючому судді Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у склад колегії для розгляду справи №5015/708/12 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р. розгляд справи відкладено на 16.04.2013р.

У зв'язку із перебуванням судді Кравчук Н.М. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року у склад колегії для розгляду справи №5015/708/12 введено замість судді Кравчук Н.М. суддю Зварич О.В.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Прокурору та представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2012 року у справі №5015/708/12 (суддя Матвіїв Р.І.), позовні вимоги Самбірського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Самбірської міської ради задоволено повністю, зобов'язано Самбірську квартирно-експлуатаційну частину району (м. Самбір, вул. Завокзальна, 13, код ЄДРПОУ 08060912) усунути перешкоди в користуванні Самбірською міською радою Львівської області (81400, м. Самбір, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 25562377) цілісним майновим комплексом - нежитловою будівлею колишнього військового шпиталю, яке знаходиться за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 18; зобов'язано Військову частину А-0807 (м. Самбір, вул. І.Франка, 33, код ЄДРПОУ 08081972) усунути перешкоди в користуванні Самбірською міською радою Львівської області (81400, м. Самбір, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 25562377) цілісним майновим комплексом - нежитловою будівлею колишнього військового шпиталю, яке знаходиться за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 18 шляхом зняття військової охорони з зазначеного вище об'єкту нерухомого майна. Крім цього, стягнено із Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району 536,50грн. судового збору і з Військової частини А-0807 - 536,50грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Оскільки відповідачами не доведено, що спірне майно має правовий статус військового майна, натомість Рішення Самбірської міської ради №29 від 21.12.2005р. та №413 від 02.08.2011р. встановлюють факт належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади м.Самбора, то позовні вимоги підлягають до задоволення

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що судом не було забезпечено належного рівня дослідження матеріалів справи та не дотримано принципів повноти та все сторонності дослідження матеріалів справи в їх сукупності, що має наслідком винесення необґрунтованого рішення по справі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається, на те, що суд не надав належної оцінки Рішенню виконавчого комітету Самбірської міської ради від 02.08.2011р. №413 в якому мова йде про 5 (п'ять) нежитлових будівель по вул.Мазепи,18 в м.Самборі. Крім цього, апелянт зазначає, що спірним рішенням зобов'язано Самбірську квартирно-експлуатаційну частину району усунути перешкоди в користуванні Самбірською міською радою Львівської області цілісним майновим комплексом - нежитловою будівлею колишнього військового шпиталю, яке знаходиться за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 18, однак не зазначено яким чином Самбірська КЕЧ району повинна усунути перешкоди в користуванні, а також не визначено (перераховано) майно по відношенню до якого Самбірська КЕЧ району повинна усунути перешкоди в користуванні, оскільки поняття «цілісний майновий комплекс» визначає сукупність споруд, а «нежитлова будівля» - одну споруду.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх.№05-04/996/13 від 28.03.2013р.) та в судовому засіданні представник Військової частини А-0807 зазначив про те, що вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки Військова частини А-0807 не вважає себе в даному спорі належним відповідачем. При цьому, відповідач-2 повідомив, що Військовою частиною А0807 фактично було виконано оскаржуване рішення, про що свідчить відповідний акт державного виконавця від 05.02.2013р.

Інші письмові відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Натомість представники прокуратури та Самбірської міської ради усно спростовували доводи скаржника в судовому засіданні та зазначили про законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 16.04.2013р. представником Самбірської КЕЧ району заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, мотивуючи його тим, що Вищим адміністративним судом України переглядається постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 27558/12/9104 за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі органів уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Кабінету міністрів України, Міністерства Оборони України, Самбірської квартирно - експлуатаційної частини району до Самбірської міської ради про визнання недійсним рішення Самбірської міської ради Львівської області від 21.12.2005 року № 29 "Про зарахування до комунальної власності".

В задоволенні зазначеного вище клопотання апеляційним господарським судом відмовлено, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Однак, відповідачами не доведено неможливість розгляду даної справи до пов'язаної з нею іншої справи.

Суд також звертає увагу відповідачів на те, що оскарженою в касаційному порядку постановою від 29.11.2011 року Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі № 2-а-3028/11 судом та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 27558/12/9104 відмовлено в задоволенні позову Військового прокурора Західного регіону України.

Також суд зазначає, що у випадку скасування даних постанов та прийняття рішення про визнання недійсним рішення Самбірської міської ради Львівської області від 21.12.2005 року № 29 "Про зарахування до комунальної власності", у сторін справи будуть підстави подавати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, якщо такі обставини будуть встановлені.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2012р. у справі №5015/708/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Самбірський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Самбірської міської ради про зобов'язання Самбірську КЕЧ району усунути перешкоди в користуванні комунальним майном - нежитловою будівлею, яка знаходиться за адресою: м.Самбір, вул..Мазепи.18, а також зобов'язання Військову частину №0807 усунути перешкоди в користуванні вищезазначеним майном, шляхом зняття військової охорони з зазначеного об'єкту.

В обґрунтування позову, прокурор посилається на те, що власником будинку № 18 по вул. Костюшка (теперішня І. Мазепи) в м. Самборі є міська рада.

Зокрема, із інветаризаційної справи № 2249, розпочатої 10.12.1946 року Самбірським МБТІ, вбачається, що власником будівлі по вул..Костюшка (Мазепи),18 у м.Самборі є міськвиконком (горсовет).

Згідно рішення виконавчого комітету Самбірської міської Ради депутатів трудящих від 29 жовтня 1953 року № 860 "Про затвердження будинковолодінь як власність комунального фонду Самбірського міськвиконкому" будинковолодіння № 18 по вул. Костюшка вцілому затверджено як комунальний фонд міськвиконкому м. Самбора.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про зарахування майна до комунальної власності належить до компетенції міської ради.

Так, 21 грудня 2005 року рішенням Самбірської міської ради № 29 "Про зарахування до комунальної власності" зазначене майно зараховано до комунальної власності Самбірської територіальної громади в особі Самбірської міської ради.

Виконавчим комітетом Самбірської міської ради прийнято рішення від 2 серпня 2011 року № 413 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі по вул. Мазепи, 18 в м. Самборі", на підставі якого було видано Свідоцтво про право власності на зазначене майно серії САЕ № 233222 від 26.09.2011 року.

Однак, Самбірська міська рада, не зважаючи на прийняті нею рішення, позбавлена можливості користуватися належним їй вищезазначеним майном, оскільки відповідачами встановлено військову охорону на даному об'єкті.

В свою чергу Військовою частиною А-0807 пояснено, що військове містечко № 1 - це місце дислокації військової частини А-4557 (колишній військовий шпиталь Самбірського гарнізону). Будинок за № 18 - головний корпус шпиталю. Після ліквідації у 2005 році військової частини А-4557 - військового шпиталю, його правонаступником стала військова частина А-0817, яка дислокується у м. Самбір. ТВО начальника Самбірського гарнізону Сусідик С.С. видав наказ начальника Самбірського гарнізону від 29.09.2005 року за № 35 (додаток 1) яким, зобов'язав військову частину А-0807, яка входить до Самбірського гарнізону, прийняти будівлі, споруди, земельні ділянки військового містечка №1 для забезпечення збереження та надійної охорони, що підтверджує акт №12 приймання передачі будівель, споруд і території військового містечка №1 в м. Самбір, Самбірського гарнізону від 29.09.2005 року.

Самбірська КЕЧ району вважає вимоги прокурора та позивача безпідставними, оскільки стверджує, що спірне майно було передано для військових потреб Міністерству оборони, а отже є військовим майном і вилучення такого майна вимагає дотримання спеціального порядку, встановленого Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", а також Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил". В обґрунтування цього, відповідачем-1 подано копію рішення звуженого засідання Виконкому Самбірської Міськради Депутатів трудящих від 5 січня 1952 року про відведення для потреб Військового Міністерства в м. Самборі будинку по вул. Костюшка № 18.

Таким чином, з жовтня 2005 року військова частина А-0807 здійснює охорону військового містечка №1, яке знаходиться на балансі Самбірської КЕЧ району з 30 серпня 2006 року (акт прийняття - передачі основних засобів) у відповідності до вищевказаного наказу начальника Самбірського гарнізону по теперішній час. Відповідно до наказу МО України №348 від 14.07.2008 року командир військової частини зобов'язаний організовувати експлуатацію, збереження та використання за призначенням казармено - житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж наданих в користування та матеріальну відповідальність.

Відповідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, житловий фонд, нежитлові приміщення та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"питання про зарахування майна до комунальної власності належить до компетенції міської ради.

Зважаючи на рішенням Самбірської міської ради № 29 від 21 грудня 2005р. "Про зарахування до комунальної власності", а також рішення Виконавчого комітету Самбірської міської ради від 2 серпня 2011 року № 413 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі по вул. Мазепи, 18 в м. Самборі", на підставі якого було видано Свідоцтво про право власності на зазначене майно серії САЕ №233222 від 26.09.2011 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне нерухоме майно є майном комунальної власності територіальної громади м.Самбора.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" державною власністю є майно, яке закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами, організаціями Збройних Сил України і належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про правовий режим майна Збройних Сил України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України (147/98-ВР) "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Однак, посилання відповідачів на ту обставину, що спірне майно є військовим майном, є документально необґрунтоване.

Зокрема, рішення звуженого засідання Виконкому Самбірської Міськради Депутатів трудящих від 5 січня 1952 року про відведення для потреб Військового Міністерства в м. Самборі будинку по вул. Костюшка № 18. не може вважатися належним доказом вилучення спірного майна із комунальної власності та передачі його Міністерству оборони СРСР, а саме військовій частині А-4557 (військовий госпіталь), оскільки зазначена копія рішення звуженого засідання від 5 січня 1952 року на відміну від рішення виконавчого комітету Самбірської міської Ради депутатів трудящих від 29 жовтня 1953 року № 860 "Про затвердження будинковолодінь як власність комунального фонду Симбірського міськвиконкому" не підписана відповідними посадовими особами Самбірської міської ради та за змістом і формою суперечать ст. 57 Конституції Української РСР 1937 року, згідно якої Ради депутатів трудящих ухвалюють рішення і дають розпорядженняв в межах прав, наданих їм законами СРСР і Української РСР. При цьому слід зазначити, що рішення про затвердження будинковолодіння як власність комунального фонду ухвалено пізніше.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з наведеним копія рішення звуженого засідання від 5 січня 1952 року не є належним доказом про правомірне надходження нерухомого майна - будівлі № 18 по вул. І, Мазепи в м. Самборі до військового відомства і закріплення його за військовою частиною. При цьому, інших належних доказів в обґрунтування того, що спірне майно є військовим майном, відповідачами не надано. Фактичне ж використання розглядуваного приміщення для потреб Міністерства Оборони, зокрема для військового шпиталю, не створює правових наслідків щодо набуття права власності на це приміщення і переходу його до державної форми власності, як це помилково вважають відповідачі.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задоволив позов.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,-

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2012 року у справі №5015/708/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2013р.