Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2а/2570/3443/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3443/2012(в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «СВ АВТО» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року позов Приватного підприємства «СВ АВТО» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.06.12 р. №0002212320 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП "СВ АВТО" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, в сумі 54111 грн.00 коп., з яких 47269,00 грн. за основними зобов'язаннями, 6842,00 грн. за штрафними санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 13.06.2012 р. №0002222320, яким ПП «СВ АВТО» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1156,00 грн.; Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.10.12 р. №0003902320 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «СВ АВТО» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, в сумі 21404 грн.00 коп., з яких 18901,00 грн. за основними зобов'язаннями, 2503,00 грн. за штрафними санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.10.12 р. №0003892320, яким ПП «СВ АВТО» з збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, 3011021000 в сумі 24006,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «СВ АВТО» (ід. код 35779407) з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 та за січень, лютий і березень 2011 по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_3), про що складено акт перевірки від 10.05.2012 № 689/22/35779407.

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «СВ АВТО» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 47269,00 грн., у т. ч. за жовтень 2010 в сумі 12725,00 грн., за листопад 2010 в сумі 6 000,00 грн., за грудень 2010 в сумі 8 640,00 грн., за січень 2011 в сумі 6 188,00 грн., за лютий 2011 в сумі 3 497,00 грн., за березень 2011 в сумі 10 219,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 2 903,00 грн. та зменшено від'ємне значення, яке підлягає включенню до податкового кредиту наступного (податкового) періоду в сумі 1 156,00 грн.

На підставі акту перевірки від 10.05.2012 № 689/22/35779407 ДПІ у м. Чернігові були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 13 червня 2012 № 0002212320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 54 111,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 47 269,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 842,00 грн.);

від 13 червня 2012 № 0002222320, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 156,00 грн.

Крім того, 11 жовтня 2012 року посадовими особами відповідача було складено акт перевірки №2035/22/35779407 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СВ АВТО» з питань декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ДП ДКЇ «Укрспецекспорт» ДП «Укроборонсервіс» за лютий 2011 року та ОСОБА_3 за травень, червень, серпень 2011 року та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами.

За результатами зазначеної перевірки ПП «СВ АВТО» отримало два податкових повідомлення-рішення:

від 25.10.2012 № 0003902320 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «СВ АВТО» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, в сумі 21404,00 грн., з яких 18901,00 грн. за основним зобов'язанням, 2503,00 грн. за штрафними санкціями;

від 25.10.2012 № 0003892320, яким ПП «СВ АВТО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, 3011021000 в сумі 24006,00 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «СВ АВТО» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (продавець) у перевіряємі періоди мали місце господарські взаємовідносини, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, рахунками - фактурами зазначеними у акті перевірки від 10.05.2012 № 689/22/35779407 та акті перевірки від 11.10.2012 № 2035/22/35779407.

Крім того, встановлено, що на момент укладання договорів позивач у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Господарські операції з контрагентом ФОП ОСОБА_3, який також зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, мали реальний характер, були вчинені між право дієздатними особами.

На виконання зазначених договорів ФОП ОСОБА_3 були виписані на адресу ПП «СВ АВТО» податкові накладні, що були надані відповідачу на перевірку та відображені в акті перевірки від 10.05.2012 № 689/22/35779407 та акті перевірки від 11.10.2012 № 2035/22/35779407.

Також, вищезазначені документи на підтвердження здійснення господарських взаємовідносин між ПП «СВ АВТО» та ФОП ОСОБА_3 надавались відповідачу під час перевірки, що підтверджується їх переліком на стор. 29 -30 акту від 10.05.2012 № 689/22/35779407 та на стор. 42 - 43 акту від 11.10.2012 № 2035/22/35779407, однак не були взяті ДПІ у м. Чернігові до уваги.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, було встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ФОП ОСОБА_3, при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ПП «СВ АВТО».

Щодо реальності проведених господарських операцій, необхідно зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище зазначених правочинів, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. В свою чергу, відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.