Постанова

від 11.02.2009 по справі 46/460-9/150

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/460-9/150

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 лютого 2009 р.                                                                                    № 46/460-9/150  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ПП "Онікс"

на  постановувід 29.10.2008 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 46/460-9/150

за  позовом ПП "Онікс"(надалі - Підприємство)

доДП "Фасадреставрація" ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція"(надалі –Компанія)

простягнення 27990 грн.

за участю представників:

від позивача-  Лещенко Ю.В.

від відповідача-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2007 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Компанії про стягнення 27990  грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором субпідряду № 40 від 14.12.2005 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2008 р. (суддя Шабунін С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. (судді: Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л.), позов задоволено: стягнуто з Компанії на користь Підприємства 27990 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008 р. касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За наслідками нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2008 р. (суддя Жирнов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 р. (судді: Мартюк А.І. Зубець Л.П., Лосєв A.M.),  в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14.12.2005 р. між Компанією (Замовник) та Підприємством (Підрядник) укладено договір субпідряду № 40 (надалі –Договір).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з реконструкції приміщень адмінбудинку по вул. Пугачова, 12/2.

Як встановлено судами, загальний розмір вартості виконаних позивачем робіт за Договором складав 245750,90 грн., а відповідачем було здійснено оплату в розмірі 186 248,14 грн. Отже, з урахуванням фактичних оплат з боку відповідача та проведеного сторонами взаємозаліку, сума заборгованості відповідача за Договором становила 31099, 25 грн.

Крім того, існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31099,25 грн. також підтверджено актом звірки взаєморозрахунків від 21.08.2007 р. за Договором, який  підписаний та скріплений печатками сторін.

Розрахунки за виконані роботи проводяться між сторонами щомісячно на підставі акту виконаних робіт (форма № КБ-2в та КБ-3).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата виконаних робіт здійснюється на протязі п'яти днів після підписання акту.

Відповідно до п. 4.2 Договору здавання-приймання виконаних робіт фіксується в акті, який підписується обома сторонами з фактичною датою закінчення робіт та фактичною їх вартістю.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі порушення з вини замовника передбачених Договором підряду строків перерахування авансів і платежів за виконані роботи, замовник сплачує підрядникові за кожен день прострочення неустойку в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не нижче облікової ставки Національного банку України.

Судами досліджено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення 27990  грн. пені позивач посилається на те, що кінцевий розрахунок за виконані роботи відповідач був зобов'язаний провести, відповідно до п. 3.2 Договору, не пізніше 05.01.2007 р., оскільки Акти приймання виконаних робіт були підписані сторонами 31.12.2006 р.

З огляду на наведене, позивач вважає, що відповідачем порушено строки виконання грошового зобов'язання, а тому, враховуючи приписи п. 7.1 Договору, з відповідача підлягає до примусового стягнення пеня у розмірі 27990 грн. нарахована позивачем з 05.01.2007р. по 05.07.2007р.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. З зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд правомірно зазначив, що розмір пені, що був обчислений від суми простроченого платежу не відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки значно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Крім того суд встановивши, що Акти приймання передачі не дозволяють суду встановити дату початку прострочення грошового зобов'язання, оскільки не містять фактичної дати підписання, з посиланням на ст.ст. 33, 34 ГПК України дійшов висновку, що позивачем не доведено підставність своїх вимог ні в частині розміру відсотків, ні в частині періоду стягнення, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Господарський суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками місцевого господарського суду.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Онікс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 р. у справі № 46/460-9/150 залишити без змін

Головуючий, суддя                                                                             Н. Губенко

С у д д і                                                                                                  Т. Барицька

                                                                                                                О. Подоляк