Постанова

від 18.02.2009 по справі 37/98-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/98-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 лютого 2009 р.                                                                                    № 37/98-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Гончарука П.А. (головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року у справі № 37/98-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Типографія "Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог –товариства з обмеженою відповідальністю "Південний консервний завод дитячого харчування" про стягнення суми, за зустрічним позовом, товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Типографія "Україна" про стягнення суми, –

Встановив:

У лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Типографія "Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" про стягнення 52215,52 грн. основного боргу та 747 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду від 2 січня 2007 року в частині розрахунків за виконані роботи.

31 березня 2008 року відповідач подав до суду зустрічний позов про стягнення з позивача збитків, що виникли внаслідок поставки неякісної продукції, в сумі 198143,29 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2008 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року, первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52215,52 грн. основного боргу, 747 грн. пені та судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі, а рішення господарського суду першої інстанції частково та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідача 20755 грн. заборгованості та задоволення зустрічного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 2 січня 2007 року сторонами у справі укладено договір підряду на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виготовити та поставити поліграфічну продукцію на підставі наданої замовником заявки. Вартість продукції, її кількість, асортимент погоджується із замовником в кожному конкретному випадку виготовлення продукції і поставки та вказується в рахунку виконавця.

Згідно п.п. 2.1.1 - 2.1.3 договору замовник зобов'язався надати виконавцю технічне завдання, викладене в заявці, яка надсилається по факсимільному зв'язку, прийняти готову продукцію та здійснити її оплату.

Відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.2.3 договору виконавець зобов'язався якісно виконати замовлення замовника, а також доставити і передати готову продукцію офіційному представнику замовника протягом 2 днів з моменту затвердження тиражних сигнальних зразків.

Згідно з п. 3.1 договору замовник сплачує вартість виготовленої продукції протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п. 4.2 договору від 2 січня 2007 року за порушення термінів, передбачених цим договором, винна сторона сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості (для замовника) або від суми непоставленої продукції (для виконавця).

Судом встановлено, що сторони не затвердили тиражні сигнальні зразки, проте, фактично, позивачем виготовлено та передано відповідачу певну продукцію на загальну суму 208970,51 грн., яка прийнята відповідачем в повному обсязі у грудні 2007 року та січні 2008 року, що підтверджено витратними накладними, в яких містяться посилання на відповідні рахунки-фактури, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Задовольняючи первісний позов в повному обсязі, стягуючи з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 52215,52 грн., 747 грн. пені та, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з вимог ст.ст. 193, 853 Цивільного кодексу України, умов договору від 2 січня 2007 року та того, що відповідач не повідомив позивача у встановленому законом порядку про наявність певних недоліків виготовленої продукції та прийняв її в повному обсязі. Фактично за отриману від позивача продукцію відповідач сплатив 156755 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, і несплачена за спірну продукцію сума складає 52215,52 грн.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився і господарський суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                ПОСТАНОВИВ:     

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року у справі № 37/98-08 –без змін.

Головуючий                                                                                   Гончарук П.А.

Судді                                                                                           Вовк І.В.        

                                                                                                    Малетич М.М.