Постанова

від 18.04.2013 по справі 826/3490/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2013 року 12:50 № 826/3490/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гоголь Б.М. (довіреність від 19.03.2013 р.)

від відповідача - Цимбаленко Є.О. (довіреність від 02.01.2013 р. № 8/10-015)

третьої особи - Гончарук М.П. (договір про надання правової допомоги № 01-20/12 від 26.11.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС третя особаПриватне підприємство «Альваір Буд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 № 0007722230,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» з позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 № 0007722230, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 103 387 грн. за основним платежем та на 25 847 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що уклав із ПП «Альваір Буд» договір фінансового лізингу та передав у лізинг цьому підприємству колісний екскаватор. У зв'язку з наведеним, як зазначає позивач, він виписав отримувачу податкову накладну на суму 1 016 381 грн. з ПДВ 169 396,83 грн. У зв'язку з порушенням умов договору, сторони договору підписали угоду про розірвання договору. На виконання угоди про розірвання договору видана податкова накладна на суму 620 324,29 грн. з ПДВ - 103 387,38 грн., на підставі якої позивач сформував податковий кредит у розмірі вищезазначеної суми ПДВ. Однак, ДПІ дійшла висновку про порушення позивачем податкового законодавства та заниження податку на зазначену вище суму.

Зокрема, як зазначає позивач, висновки ДПІ ґрунтуються на тому, що згідно з п. 198.3. ПК України, крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, ще необхідна наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ.

У той же час, позивач вважає помилковим та довільним таке тлумачення податковим органом зазначених положень податкового законодавства, зробленим без врахування всіх норм ПК України, які регламентують порядок формування податкового кредиту з ПДВ. Позивач зазначає, що видача податкової накладної відповідає вимогам п. 201.4., п. 188.1. ПК України у зв'язку з поверненням об'єкту лізингу.

Виходячи з наведеного позивач просить задовольнити позов.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтвердив прийняття у лізинг екскаватора та його повернення у зв'язку з фінансовими труднощами, пов'язаними з невиконанням фінансових зобов'язань з боку контрагентів. При цьому, представник третьої особи також зазначив, що податкові зобов'язання за операцією повернення майна позивачу не були задекларовані помилково.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (код з ЄДР 35431993; адреса: 03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, 34) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ПП «Альваір буд» (код з ЄДР 35494220; адреса: 02094, м. Київ, Деснянський район, вул.. Магнітогорська, 1 І) за період червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.11.2012 р. № 524/1/22-04/35431993 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається, що у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача віднесено здійснення операцій фінансового лізингу.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за червень 2012 року у сумі 103 387 грн. внаслідок порушення п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.6. ПК України.

В контексті наведеного зазначено, що позивачем (лізингодавець) та ПП «Альваір Буд» (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UA22L-11-02 від 15.08.2011 р. відповідно до якого позивач зобов'язався придбати у продавця предмет лізингу та надати його в тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу для підприємницьких цілей за плату, на строк та на інших умовах, зазначених у договорі, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання вимог, встановлених Загальними Умовами.

Під час перевірки встановлено, що згідно з умовами договору передається в лізинг екскаватор Caterpillar модель М318С, що був у користуванні.

Як зазначається в Акті перевірки, поставка предмету лізингу здійснювалась відповідно до видаткової накладної від 18.10.2011 р. за № 40 на суму 1 016 381 грн., у т.ч. ПДВ - 169396,83 грн. Позивачем на адресу ПП «Альваір буд» виписано податкову накладну від 18.10.2011 р. за № 11 на суму 1 016 381 грн., у т.ч. ПДВ - 169 396,83 грн. Зазначена податкова накладна доставлена до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку, що підтверджено квитанцією від 28.10.2011 р.

Предмет лізингу передано згідно акту прийому передачі обладнання від 18.10.2011 р. № 40.

Оплата здійснено частково відповідно до платіжних доручень: № 67 від 09.04.2012 р. на суму 80 200 грн., № 192 від 12.10.2011 р. на суму 232 153,31 грн., № 154 від 18.08.2011 р. на суму 93088,61 грн.

Надалі, як встановлено під час перевірки, між сторонами укладено Угоду від 31.05.2012 р. про розірвання вищезгаданого договору фінансового лізингу, яка укладена враховуючи те, що лізингоодержувач допустив істотні порушення договору. Відповідно до цієї Угоди сторони домовились про повернення одержувачем предмету лізингу та обумовили те, що лізингодавець не зобов'язаний повертати лізингоодержувачу будь-які сплачені останнім лізингові платежі, а також оплачувати предмет лізингу, що повертається. Вартість предмету лізингу при його поверненні встановлюється у розмірі 516 936,91 грн. без ПДВ, ПДВ - 103 387,38 грн. Вартість предмету лізингу у зв'язку з його поверненням ДПІ в Акті перевірки під сумнів не ставиться.

В Акті перевірки зазначається, що повернення предмету лізингу здійснювалось відповідно до видаткової накладної від 01.06.2012 р. за № ЛНА-000002 на суму 620 324,29 грн. у т.ч. ПДВ - 103 387,38 грн.

При цьому, ПП «Альваір Буд» виписано позивачу податкову накладну № 1 від 01.06.2012 р. на суму 620 324,29 грн., у т.ч. ПДВ - 103 387,38 грн. Зазначена податкова накладна доставлена до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку, документ прийнято, тобто накладна зареєстрована в ЄРПН, що підтверджено квитанцією від 18.06.2012 р., що відповідає строкам реєстрації, визначеним п. 201.10. ПК України.

На дату виписки податкової накладної, як визнається ДПІ та підтверджується матеріалами справи, ПП «Альваір Буд» було платником ПДВ.

Наведені вище обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи та підтверджуються матеріалами справи. Під час розгляду справи ДПІ не заперечувалось повернення позивачу предмету лізингу.

При цьому, суд окремо також враховує, що податковим органом не заперечується визначена у вищезгадані Угоді вартість предмету лізингу при його поверненні.

У той же час, в Акті перевірки зазначено, що ПП «Альваір Буд» не декларувало податкових зобов'язань за взаємовідносинами з позивачем за період червня 2012 року, що визнається останнім, причина чого, як зазначено вище, пояснюється помилкою.

У зв'язку з цим та з посиланням на положення п. 198.3., п. 198.6. ПК України ДПІ зазначає, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів та мати належним чином оформлену податкову накладну. В той же час, як приходить до висновку ДПІ, п. 198.3. ПК України передбачено, що, крім вищевикладених обставин виникнення у платника податку права на податковий кредит, ще необхідна наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість .

У взаємозв'язку з наведеним, ДПІ зазначає про складання ДПІ у Деснянському районі м. Києва акту від 10.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «Альваір Буд». Зазначається, що в акті про неможливість звірки зазначено, що перевіркою встановлено , що контрагент не відобразив податкові зобов'язання за відносинами з позивачем.

Виходячи з наведеного, ДПІ приходить до висновку, що у зв'язку з не відображенням за червень 2012 р. у складі податкових зобов'язань з ПДВ, контрагентами-покупцями було неправомірно сформовано податковий кредит.

На підставі зазначених висновків ДПІ, прийнято оскаржуване рішення.

Інших підстав в обґрунтування спірного рішення - Акт перевірки не містить.

Вирішуючи спір по суті та виходячи з того, що ДПІ не заперечується факт повернення позивачу предмету лізингу та вартість предмету лізингу у зв'язку з його поверненням, суд зазначає наступне.

Відповідно до п/п. 14.1.97 ПК України фінансовий лізинг (оренда), це господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. У цьому ж підпункті визначено кваліфікаційні ознаки фінансового лізингу.

В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки та пояснень представника ДПІ, відповідачем не заперечується належність вищезгаданої угоди до угод фінансового лізингу, а переданого в лізинг майна - до предмету фінансового лізингу.

Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів вважається фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг ) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Згідно з п/п. «а» п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю .

Згідно з п. 188.1. ПК України у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

При цьому датою виникнення податкових зобов'язань лізингодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу (п. 187.6 ст. 187 Кодексу).

У лізингоотримувача датою виникнення права на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (абзац 4 п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Слід додати, що відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Кодексу нарахування та сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування ПДВ.

В даному випадку ДПІ не заперечується факт придбання позивачем предмету фінансового лізингу та його передача лізингоотримувачу, а також дотримання вимог податкового законодавства у зв'язку з цим.

У той же час, відповідно до п. 153.7. ПК України у разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення .

Відтак, для лізингоотримувача - платника ПДВ, який повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке повернення прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу лізингодавцю. При цьому ціна продажу визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об'єкт лізингу на дату його повернення. Саме ця ціна визначається як звичайна при формуванні лізингодавцем податкового кредиту щодо об'єкта фінансового лізингу, який повертає лізингоотримувач.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що відповідно до п. 201.1. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п. 201.4. ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, що застосовується у даному випадку з урахуванням приписів п. 187.6. ПК України.

Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6. ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. В даному випадку, ДПІ під час розгляду справи не надано доказів повідомлення про наявність розбіжностей.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Згідно з п. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, учасники операції з повернення об'єкту фінансового лізингу дотримались зазначених вимог, що вказує на правомірність формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Так, ДПІ не ставиться під сумнів та не спростовується фактичне повернення позивачу предмету лізингу, на який лізингоотримувач не набув права власності, а також ціна продажу (зворотного) предмету фінансового лізингу у зв'язку з його поверненням позивачу, яка зазначена у виданій позивачу податковій накладній.

Лізингоотримувач на час повернення предмету фінансового лізингу був зареєстрований платником ПДВ, а отже був вправі видати податкову накладну за операцією з повернення предмету фінансового лізингу.

Зазначена податкова накладна, як вбачається з квитанції, доставлена до Єдиного реєстру податкових накладних та ДПІ не надано доказів відмови у її прийнятті/реєстрації у реєстрі, що у сукупності свідчить про відсутність підстав для невизнання спірних сум податкового кредиту.

Що стосується доводів ДПІ, покладених в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, слід зазначити, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, за відсутності доказів протиправної змови учасників спірних операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод. В даному випадку з боку ДПІ не надано доказів того, що дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди та він знав про обставини недекларування податкових зобов'язань третьою особою та діяв узгоджено з третьою особою з метою завдання збитків бюджету або з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відносно ж посилання ДПІ на акт про неможливість зустрічної звірки по контрагенту, де зазначається про наявність пояснень директора контрагента позивача ОСОБА_4 про його непричетність до діяльності товариства, слід зазначити, що зазначені пояснення до матеріалів справи не надано. У той же час, на спростування наведеного до матеріалів справи залучено копію листа цієї особи від 12.12.2012 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва, де гр.. ОСОБА_4 підтвердив, що є учасником та директором товариства та він здійснював керування підприємством. Угоди підписувались ним особисто, виконання операцій здійснювалось фактично. Діяльність здійснювалась з метою отримання прибутку. Окрім того, до матеріалів справи також залучена копія пояснень цієї особи від 15.02.2013 р. де він додатково підтвердив у т.ч. виконання операцій з позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (код з ЄДР 35431993; адреса: 03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, 34) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 14.12.2012 № 0007722230.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2013 р.