Ухвала

від 15.08.2013 по справі 826/3490/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3490/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Альваір Буд» за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 524/1/22-04/35431993 від 23.11.2012 року, в якому встановлено порушення п.п. 198.3 ст. 198, п.п .201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 103 387 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0007722230 від 14 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125 234 грн., в тому числі за основним платежем - 103 387 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 25 847 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку та було залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (лізингодавець) та ПП «Альваір Буд» (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UA22L-11-02 від 15.08.2011 року, відповідно до якого позивач зобов'язався придбати у продавця предмет лізингу та надати його в тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу для підприємницьких цілей за плату, на строк та на інших умовах, зазначених у договорі, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання вимог, встановлених загальними умовами.

Предмет лізингу - екскаватор Caterpillar модель М318С, що був у користуванні позивача.

Як зазначається в акті перевірки податкового органу, поставка предмету лізингу здійснювалась відповідно до видаткової накладної від 18.10.2011 року за № 40 на суму 1 016 381 грн., у т.ч. ПДВ - 169396,83 грн. Позивачем на адресу ПП «Альваір Буд» було виписано податкову накладну від 18.10.2011 року за № 11 на суму 1 016 381 грн., у т.ч. ПДВ - 169 396,83 грн. Зазначена податкова накладна доставлена до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку, що підтверджено квитанцією від 28.10.2011 року.

Предмет лізингу передано згідно акту прийому-передачі обладнання від 18.10.2011 року № 40.

Оплата здійснена частково відповідно до платіжних доручень № 67 від 09.04.2012 року на суму 80 200 грн., № 192 від 12.10.2011 року на суму 232 153,31 грн., № 154 від 18.08.2011 року на суму 93088,61 грн.

Між сторонами укладено угоду від 31.05.2012 року про розірвання вищезгаданого договору фінансового лізингу, яка укладена через те, що лізингоодержувач допустив істотні порушення договору. Відповідно до цієї угоди сторони домовились про повернення одержувачем предмету лізингу та обумовили те, що лізингодавець не зобов'язаний повертати лізингоодержувачу будь-які сплачені останнім лізингові платежі, а також оплачувати предмет лізингу, що повертається. Вартість предмету лізингу при його поверненні встановлювалась у розмірі 516 936,91 грн. без ПДВ, ПДВ - 103 387,38 грн. Вартість предмету лізингу у зв'язку з його поверненням податковим органом в акті перевірки під сумнів не ставиться.

В акті перевірки зазначається, що повернення предмету лізингу здійснювалось відповідно до видаткової накладної від 01.06.2012 року за № ЛНА-000002 на суму 620 324,29 грн. у т.ч. ПДВ - 103 387,38 грн.

При цьому ПП «Альваір Буд» виписано позивачу податкову накладну № 1 від 01.06.2012 року на суму 620 324,29 грн., у т.ч. ПДВ - 103 387,38 грн. Зазначена податкова накладна доставлена до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку, документ прийнято, тобто накладна зареєстрована в ЄРПН, що підтверджено квитанцією від 18.06.2012 року, що відповідає строкам реєстрації, визначеним п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На дату виписки податкової накладної, що визнається податковим органом та підтверджується матеріалами справи, ПП «Альваір Буд» було платником ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва акту від 10.09.2012 року було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «Альваір Буд». В акті про неможливість звірки зазначено, що перевіркою встановлено, що контрагент не відобразив податкові зобов'язання за відносинами з позивачем.

Виходячи з наведеного, податковий орган дійшов висновку, що у зв'язку з невідображенням за червень 2012 року у складі податкових зобов'язань з ПДВ, контрагентами-покупцями було неправомірно сформовано податковий кредит.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

При цьому датою виникнення податкових зобов'язань лізингодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу (п. 187.6 ст. 187 Податкового кодексу України).

У лізингоотримувача датою виникнення права на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (абзац 4 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України нарахування та сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування ПДВ.

В даному випадку податковим органом не заперечується факт придбання позивачем предмету фінансового лізингу та його передача лізингоотримувачу, а також дотримання вимог податкового законодавства у зв'язку з цим.

Відповідно до п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України у разі, якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є або придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, або сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ПП "Альваір Буд", що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ПП "Альваір Буд" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та мало індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентам ПП "Альваір Буд", яке на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровано як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 20.08.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.