Постанова

від 18.02.2009 по справі 21/184-08(16/329-07)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/184-08(16/329-07)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2009                                                                                       Справа№  21/184-08(16/329-07)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Тищик І.В, Чимбар Л.О.

при секретарях судового засідання: Прудніковій Г.В, Савіну В.Ю.  

за участю представників сторін:

від позивача: Сулейманов Ю.К, представник, довіреність №б/н  від 26.01.09;

від відповідача: Тимчук О.Ф, директор, наказ № б/н  від 26.10.03;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, м. Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. у справі №21/184-08(16/329-07);

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД”, м. Павлоград Дніпропетровської області

до дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 251 000 грн. 00 коп.

та за зустрічною позовною заявою

за позовом дочірнього підприємства ресторана “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД”

про визнання угоди недійсною,

                                                       ВСТАНОВИВ:

         12.10.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” з позовом про стягнення 251 000 грн. Позивач зазначав, що 23.12.2006р. між ним та дочірнім підприємством рестораном “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” було укладено договір суборенди нерухомого майна, відповідно до якого позивач (суборендодавець) передає, а відповідач (суборендатор) приймає у строкове платне користування частину приміщення ресторану “Шахтар” площею 787, 7 м2 в будинку №555 по вул. Дніпровській в м. Павлограді. Строк суборенди встановлено з 23.12.2006р. до 11 години 00 хвилин 01.01.2007р. Посилаючись на те, що відповідач всупереч пункту 3.1.14 договору не звільнив орендоване ним приміщення у встановлений строк та не передав його за актом приймання –передачі, позивач просив стягнути з відповідача на його користь орендну плату у сумі 151 000 грн. та штраф за порушення умов договору у сумі 100 000 грн. (а. с. 2 - 4 т. 1)

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2007р. позов задоволено: постановлено стягнути з дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” заборгованість у сумі 151 000 грн, штраф у сумі 100 000 грн. та судові витрати. (а. с. 34 –35 т. 1)

        Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2008р. вказане рішення залишене без змін. (а. с. 93 –94 т. 1)

         Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2008р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2007р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. (а. с. 116 –119 т. 1)

09.10.2008р. відповідач звернувся до позивача із зустрічною позовною заявою про визнання недійсною угоди суборенди нерухомого майна від 23.12.2006р, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” та дочірнім підприємством рестораном “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, та застосування правових наслідків, передбачених статтями 216, 233 Цивільного кодексу України. (а. с. 129 –131 т. 1, 102 –105 т. 2)

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. (суддя Алмазова І.В.) стягнуто з дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” штраф у сумі 100 000 грн. і судові витрати, в решті позову відмовлено, в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено. (а. с. 117 –118 т. 2)

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2009р. за апеляційною скаргою дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. Скарга мотивується тим, що вказане рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, зокрема:         

·          відповідач звільнив орендовані приміщення 01.01.2007р. в 12:00 год, але позивач безпідставно відмовився підписати акт прийому –передачі приміщення;

·          частиною 3 статті 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що плата за суборенду майна не повинна перевищувати орендної плати орендаря;

·          оскільки свідоцтво про право власності на спірне приміщення відсутнє, слід дійти висновку, що у закритого акціонерного товариства “Світоч” не було правових підстав для передачі приміщення в оренду;

·          ціна суборенди в дев'ять разів перевищує ціну оренди, що є порушенням закону, а, отже, і підставою для визнання спірного договору недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України;

·          відповідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України штраф обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання, а пунктом 5.5 договору передбачено обчислення штрафу у певній грошовій сумі.

         Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.2006р. між закритим акціонерним товариством “Магазин “Світоч” (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” (орендар) був заключений договір, згідно якого орендодавець передав в оренду частину приміщення ресторану “Шахтар” загальною площею 787, 7 м2 за адресою м. Павлоград, вул. Дніпровська №555. Строк дії договору з 23.12.2006р. по 01.01.2007р, загальна сума орендної плати з врахуванням НДС складає 1200 грн. (а. с. 83 - 84 т.1)

         Додатковою угодою від 01.01.2007р. до вказаного договору строк його дії продовжено на невизначений строк. (а. с. 90 т. 1)

         23.12.2006р. між сторонами було укладено договір суборенди нерухомого майна, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” (суборендодавець) передав, а дочірнє підприємство ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” (суборендар) прийняв по акту приймання –передачі від 23.12.2006р. у строкове платне користування частину приміщення ресторану “Шахтар” площею 787, 7 м2 в будинку №555 по вул. Дніпровській в м. Павлограді.

       Відповідно до пункту 1.3 договору строк суборенди визначено з 23.12.2006р. до 11:00 год. 01.01.2007р.

        Пунктом 3.1.14 договору передбачено обов'язок суборендаря звільнити об'єкт суборенди 01.01.2007р. до 12:00 год. та передати його по акту приймання –передачі в належному стані.

        Відповідальність за порушення наведених положень договору передбачено пунктом 5.5 договору, згідно якого у разі порушення дати та часу повернення об'єкта суборенди, суборендар сплачує штраф у розмірі 100 000 грн, а також орендну плату у розмірі 1000 грн. в день з моменту прострочки і до передачі об'єкта суборендодавцю.

        Вказаний договір за своєю правовою природою є договором суборенди.

        Згідно зі статтями 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

         В силу статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з рахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

        Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України вказав, що господарські суди належним чином не з'ясували правову природу заявлених до стягнення коштів, а також законність та обґрунтованість позовних вимог. Крім того, стягнення орендної плати за кожен день прострочення з 02.01.2007р. по 02.06.2007р. не відповідає встановленому судами часу, протягом якого відповідач фактично користується предметом оренди.

        Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по договору суборенди: своєчасно сплатив орендну плату у сумі 10 000 грн. та звільнив орендоване приміщення в установлений договором строк –01.01.2007р. до 12:00 год.  

         Вказаний факт підтверджується актом приймання –передачі приміщення ресторану “Шахтар” від 01.01.2007р. Незважаючи на те, що вказаний акт представником позивача не підписаний, останній не заперечує проти того, що саме з цього часу працівники відповідача звільнили приміщення ресторану, не користуються ним, а відповідачем в орендованому приміщенні не здійснюється ніяка діяльність. Свою відмову підписати акт приймання –передачі приміщення представник позивача пояснив тим, що відповідач до вказаного в договорі часу не звільнив приміщення ресторану від меблів: столів, стільців, більярдних столів, холодильного устаткування, тощо. (а. с. 109 т. 1)   

        Але, як встановлено судовою колегією, вказане майно не завозилось відповідачем в зв'язку з виконанням договору суборенди, а знаходилось в приміщенні ресторану з тих часів, коли його власником було дочірнє підприємство ресторан “Шахтар”. Позивач приміщення ресторану отримав в оренду разом з вказаним майном і з цим же майном передав його в суборенду відповідачу. Із умов договору суборенди не випливає обов'язок відповідача до 12:00 год. 01.01.2007р. звільнити приміщення від вказаного майна. З приводу вказаного майна існує окремий господарсько –правовий спір.   

        Таким чином, позивач фактично 01.01.2007р. прийняв приміщення ресторану від суборендаря, але акт відмовився підписати без будь-яких законних підстав.

        Більш того, 23.12.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” заключило договір з приватним підприємством “Рубіж –центр” на охорону приміщення ресторану, яка здійснювалась по червень 2007р. (а. с. 12 –14 т. 1)

         29.01.2007р. директор дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” Тимчук О.Ф. направила позивачу для підпису акт приймання –передачі орендованого приміщення поштою, а в листі вказала, що не має ніякого доступу в приміщення ресторану “Шахтар”. (а. с. 110 т. 2)

         В травні 2007р. директор дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” звернулась в Павлоградський МВ УМВС зі скаргою на дії представника закритого акціонерного товариства “Магазин “Світоч” (він же представник товариства з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД”) Сулейманова Ю. К, який з січня 2007р. перешкоджає вивезти належне дочірньому підприємству майно із приміщення ресторану, що підтверджується постановою замісника начальника  МВМ –Павлоградського МВ УМВС від 21.05.2007р. про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 Кримінального процесуального кодексу України. (а. с. 83 т. 2)

         14.05.2007р. згідно акту –опису і арешту державний виконавець відділу ДВС Павлоградського міського управління юстиції на майно відповідача, що знаходилось в приміщенні ресторану, наклав арешт. Після чого позивач припинив договірні відносини на охорону з приватним підприємством “Рубіж –центр”. (а. с. 4 т. 2)  

Таким чином, судовою колегією встановлено, що відповідач отримав в оренду приміщення ресторану разом з майном, яке він повернув позивачеві 01.01.2007р. до 12:00 год. в такому ж стані, як і отримав. З цього часу ресторан знаходився в користуванні і в повному розпорядженні позивача, орендну плату відповідач сплатив в повному об'ємі і в установлений договором строк. Більш того, позивач, встановивши охорону в приміщенні, чинив перешкоду відповідачеві в вивозі майна. Як встановила судова колегія, не відповідач, а саме  позивач ухилився від складення акту передачі майна. Незважаючи на те, що позивач не підписав акт передачі майна, відповідач в установлений договором строк звільнив приміщення, з цього часу не з'являвся в ньому і не вів там ніякої господарської діяльності. Тобто, відповідач зробив все, що від нього залежало, для того, щоб передати приміщення після закінчення договору суборенди.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, підстави для застосування штрафних санкцій в зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань відсутні. В цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

         Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна, укладеного між позивачем та відповідачем 23.12.2006р. колегія суддів вважає зазначити наступне.

         Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угод недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.

         Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує йог дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним.

         Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положення частини 1 пункту 4 статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” регулюють правовідносини щодо оренди комунального та державного майна, а також можуть регулювати оренду майна інших форм власності, якщо інше не передбачено законом та договором оренди.

         Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди нерухомого майна, в якому сторони на свій власний розсуд погодили умови договору, в тому числі і розмір орендної плати. Умови договору сторонами виконані в повному обсязі. Підстави для визнання договору недійсним відсутні.

         Керуючись статтями 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” частково задовольнити.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом скасувати. В цій частині позову відмовити.

         В іншій частині рішення залишити без змін.

         Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Скай –ЛТД” на користь дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал” витрати на сплату державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 500 грн.

         Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

         Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2008р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. визнати таким, що не підлягає виконанню.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                       Л.В. Чоха

      Судді:                                                                               І.В. Тищик                    

                                                                                                                       Л.О.Чимбар

          Постанова складена і підписана 23.02.2009р.