Постанова

від 23.04.2013 по справі 815/2582/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     Справа № 815/2582/13-а ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            22 квітня 2013 року                                                          м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стефанова С.О.,   за участю секретаря судового засідання Гунько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південні Ресурси» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225,-                                      В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південні Ресурси» (надалі по тексту – позивач або ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Абрис-Н» за період березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2012 року № 5253/22-2/37550475, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117  281,00 грн., у тому числі за основним платежем – 93825,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 23456,25 грн.   Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки. Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов   задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував  в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому  оскаржуване рішення є законним. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Судом  встановлено, що у період з 06.08.2012 року по 17.08.2012 року на підставі направлень від 31.07.2012 року № 002155/1799, від 15.08.2012 року № 002238/1938, № 002239/1939 посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 31.07.2012 року № 1543, згідно із п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 16.08.2012 року № 1664 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Абрис-Н» за період березень 2012 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від  03.09.2012 року № 5253/22-2/37550475 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Абрис-Н» за період березень 2012 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 98 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ у березні 2012 року на суму 93825 грн., внаслідок чого завищено суму ПДВ до сплати у березні 2012 року на 93825 грн. (а.с. 9-14). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117  281,00 грн., у тому числі за основним платежем – 93825,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 23456,25 грн.   (а.с. 16). Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним. Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» (Покупець) та ТОВ «Абрис-Н» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 48 від 20.12.2011 року, згідно предмету якого (п.п. 1.1 п.1 договору) в порядку та на умовах визначених даним договором, Продавець зобов'язується передавати (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати гіпсові матеріали (у тому числі: ізо гіпс, сатен гіпс та інші) та іншу продукцію (надалі - товар), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначається сторонами в Специфікаціях або видаткових накладних, які являються додатками до договору та складають його невід'ємну частину (а.с. 37-34) Згідно п.п. 3.1 п. 3 договору розрахунки за кожну узгоджену заявку на партію товару здійснюються у безготівковій формі, шляхом сплати вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії. Датою поставки вважається дата отримання товару на об'єкті покупця або дата підписання видаткової накладної при самовивозі. Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару. Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору контрагентом позивача ТОВ «Абрис-Н» протягом періоду, що перевірявся на адресу ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» було поставлено товар (ізо гіпс, сатен гіпс), а позивач прийняв та оплатив, отриманий товари, по якому сума податку на додану вартість склала в загальному розмірі 93  825,00 грн. Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлені товари проводились у безготівковій формі, проте не у перевіряємому періоді (березень 2012 року), а пізніше, а тому на момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість  ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» за отримані товари за розрахунками з ТОВ «Абрис-Н» становила 562950,00 грн. Про підтвердження поставки товару за вищезазначеною угодою свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей,    наявні в матеріалах справи, (а.с. 36-40, 51, 80-91, 120). Отриманий  ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» товар був оприбуткований у встановленому порядку, а саме за отриманий товар позивачем були здійснені розрахунки шляхом безготівкового переказу грошових коштів, операції були відображені у податковому обліку та бухгалтерському обліку  ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» про що свідчать платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» та ТОВ «Абрис-Н» та сальдова відомість по рахунку 631 за березень 2012 року - травень 2012 року (а.с. 80-91, 94). Відносно транспортування отриманого позивачем товару, суд зазначає, що між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» та ТОВ «Абрис-Н» був укладений договір оренди складських приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31. Судом встановлено, що за вказаною адресою знаходяться і складські приміщення позивача, тобто зазначені обставини свідчать про те, що переміщення товару зі складу на склад відбувалося в межах однієї території (а.с. 41-44, 47-50).   Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Абрис-Н», включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси», які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2012 року. Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про завищення ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» податкового кредиту за березень 2012 року на суму 93  825,00 гривень на підставі матеріалів акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 27.06.2012 року № 480/22/35473510 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Абріс-Н» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень 2012 року» (а.с. 63-66). У вищевказаному акті податкова інспекція дійшла висновків, що в силу відсутності у ТОВ «Абріс-Н» основних фондів, складських приміщень, автотранспорту, офісних приміщень трудових ресурсів, виробничих активів та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності, тощо, фінансова-господарська діяльність ТОВ «Абріс-Н» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності останнім та про те, що фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Абріс-Н» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. По результатам зазначеної перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Абріс-Н» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемних. Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про відсутність поставки за укладеним ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з його контрагентом правочином ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними». Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договору між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» та ТОВ «Абріс-Н», предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують товарність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси». Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України,  суд вважає, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року № К-23029/07. Податковим органом фактично зроблений висновок, що ТОВ «Абріс-Н» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Податковий орган встановив, що оскільки актом перевірки щодо підприємств ТОВ «Абріс-Н» не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то можна зробити висновок, що ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси»  не придбавало товар. У своїх висновках податковий орган вважає, що постачальник ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром. При цьому, актом перевірки від 03.09.2012 року № 5253/22-2/37550475 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Позиція щодо безтоварності угоди про поставку товарів ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси»  спростовується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу, договору оренди складських приміщень, платіжних документів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами взаємних розрахунків. Крім того, виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами поставки та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також договором купівлі-продажу укладеним ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з іншим контрагентом (ТОВ «Строй Матеріал Ресурс»), а також копіями первинної документації по взаємовідносинам із вказаним контрагентом (а.с. 75-79, 92-93, 97), а також фактом відсутності розбіжностей у декларуванні  податкових зобов'язань контрагентами позивача (а.с. 107-110, 114-118).   Тобто усі вищезазначені документи безумовно підтверджують фактичну поставку і передачу у власність товарів. Таким чином, визнаючи правочини з поставки товарів платників податків нікчемними, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» відповідними положеннями Податкового кодексу України. При цьому  постачальник товарів - ТОВ «Абріс-Н» склав та належним чином оформив податкові накладні, а придбані товари призначалися для використання у господарській діяльності ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси», проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами. Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України). Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України). Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Зобов'язання за договором між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» та ТОВ «Абріс-Н», виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.   Таким чином, доводи податкового органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси»  або ТОВ «Абріс-Н» на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угоди, укладеної ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з вказаним підприємством не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи. Позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними. З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси»  сплатило ціну товарів, зокрема суму податку на додану вартість, отримало податкові накладні від підприємств, що значилися в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість. Товари придбані від контрагентів позивача були використані в подальшому позивачем у його власній господарській діяльності. Отже, судом встановлені обставини, які у своїй сукупності свідчать про безумовну дійсність правочинів, фактичність господарських операцій між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» та ТОВ «Абріс-Н», їх правомірність і прозорість. При цьому, на користь своїх висновків податковий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх. Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу. З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб. Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби 21 вересня 2012 року № 000161225, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, в порядку ст. 94 КАС України    на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1172 грн. 82 коп. Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-                                                  П О С Т А Н О В И В: Адміністративний товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південні Ресурси» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225 - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області  Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 000161225. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південні Ресурси» (код ЄДРПОУ - 37550475, адреса: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 4) сплачений судовий збір у розмірі 1172 грн. 82 коп.           Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.           Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23 квітня 2013 року.                                 Суддя                                                                        С.О. Cтефанов