Ухвала

від 23.10.2013 по справі 815/2582/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.Справа № 815/2582/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південні Ресурси» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225 ,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Абрис-Н» за період березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2012 року № 5253/22-2/37550475, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117 281,00 грн., у тому числі за основним платежем - 93825,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23456,25 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південні Ресурси» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 000161225.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 06.08.2012 року по 17.08.2012 року на підставі направлень від 31.07.2012 року № 002155/1799, від 15.08.2012 року № 002238/1938, № 002239/1939 посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 31.07.2012 року № 1543, згідно із п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 16.08.2012 року № 1664 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Абрис-Н» за період березень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 03.09.2012 року № 5253/22-2/37550475 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Абрис-Н» за період березень 2012 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 98 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ у березні 2012 року на суму 93825 грн., внаслідок чого завищено суму ПДВ до сплати у березні 2012 року на 93825 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 000161225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117 281,00 грн., у тому числі за основним платежем - 93825,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23456,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи свідчать про реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Абріс - Н" на виконання яких вони складені та є такими, що відповідають сутності та несуть доказовість відносно змісту здійснених операцій, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїм безпосереднім контрагентом, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» (Покупець) та ТОВ «Абрис-Н» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 48 від 20.12.2011 року, згідно предмету якого (п.п. 1.1 п.1 договору) в порядку та на умовах визначених даним договором, Продавець зобов'язується передавати (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати гіпсові матеріали (у тому числі: ізо гіпс, сатен гіпс та інші) та іншу продукцію (надалі - товар), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначається сторонами в Специфікаціях або видаткових накладних, які являються додатками до договору та складають його невід'ємну частину.

Згідно п.п. 3.1 п. 3 договору розрахунки за кожну узгоджену заявку на партію товару здійснюються у безготівковій формі, шляхом сплати вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії. Датою поставки вважається дата отримання товару на об'єкті покупця або дата підписання видаткової накладної при самовивозі.

На виконання умов вищезазначеного договору контрагентом позивача ТОВ «Абрис-Н» протягом періоду, що перевірявся на адресу ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» було поставлено товар (ізо гіпс, сатен гіпс), а позивач прийняв та оплатив, отриманий товари, по якому сума податку на додану вартість склала в загальному розмірі 93 825,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлені товари проводились у безготівковій формі, проте не у перевіряємому періоді (березень 2012 року), а пізніше, а тому на момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» за отримані товари за розрахунками з ТОВ «Абрис-Н» становила 562950,00 грн.

Про підтвердження поставки товару за вищезазначеною угодою свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Отриманий ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» товар був оприбуткований у встановленому порядку, а саме за отриманий товар позивачем були здійснені розрахунки шляхом безготівкового переказу грошових коштів, операції були відображені у податковому обліку та бухгалтерському обліку ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» про що свідчать платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» та ТОВ «Абрис-Н» та сальдова відомість по рахунку 631 за березень 2012 року - травень 2012 року .

Відносно транспортування отриманого позивачем товару, то між ТОВ «ВКФ «Південні Ресурси» та ТОВ «Абрис-Н» був укладений договір оренди складських приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31. За вказаною адресою знаходяться і складські приміщення позивача, тобто зазначені обставини свідчать про те, що переміщення товару зі складу на склад відбувалося в межах однієї території, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

Водночас, судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій із вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, складських приміщень, автотранспорту. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентом та правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення №000161225 є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: