Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2а-4406/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р. Справа № 50256/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за позовом ТзОВ "Вересень-3" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.04.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вересень-3» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001832321/0 від 09.08.2010 року, прийнятого за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за травень-липень 2009 року, та № 0001942321/0 від 19.08.2010 року, прийнятого за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за січень 2009 року.

В обґрунтування позову зазначає, що всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення таких операцій та право на податковий кредит, а саме: договори, накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи, складені належним чином, у позивача є в наявності. Укладені ним з контрагентами договори не можуть бути одноособово визнані нікчемними податковими органами, так як їх недійсність може бути встановлена виключно судом, згідно ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0001942321/0 від 19 серпня 2010 року та № 0001832321/0 від 09 серпня 2010 року.

Представник Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки податкового органу з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за травень-липень 2009 року є правомірними, оскільки безтоварність операцій, яка встановлена Актом перевірки ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 05.05.2010 року та Актом перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська від 30.04.2010 року, з яких вбачається, що ПП «Ремус-ТОП»та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» не мали трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за травень-липень 2009 року ТзОВ «Вересень-3» відповідачем було складено Акт перевірки № 1938/23-408/31145195 від 28.07.2010 року в якому зазначено, що податковий кредит сформований за рахунок оплати послуг ПП «Ремус-ТОП»за надані маркетингові послуги і дані правочини визнано нікчемними. При цьому, податковий орган покликається на Акт перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська від 30.04.2010 року, згідно якого ПП «Ремус-ТОП» не мало необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій за договором і у зв'язку з цим вважає такі операції нікчемними, оскільки вони не спрямовані на реальне настання наслідків.

На підставі вищевказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001832321/0 від 09.08.2010 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 102950,00 грн., в т.ч. основний платіж 68633,33 грн., штрафні санкції 34316,67 грн.

Також за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за січень 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вересень-3», ДПІ у Сихівському районі м. Львова було складено Акт перевірки № 1980/23-408/31145195 від 09.08.2010 року. Згідно даних цього акту позивачем завищено податковий кредит за січень 2009 року в сумі 29945,00 грн. Своє рішення податковий орган мотивує тим, що даний податковий кредит сформований за рахунок придбання обладнання в ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» який на думку податкового органу є нікчемним. При цьому, податковий орган покликається на Акт перевірки ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 05.05.2010 року, згідно якого ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»не мало необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій за договором і у зв'язку з цим вважає такі операції нікчемними, оскільки вони не спрямовані на реальне настання наслідків.

На підставі вищевказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001942321/0 від 19.08.2010 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 44918,00 грн., в т.ч. основний платіж 29945,00 грн., штрафні санкції 14973,00 грн.

Судом досліджено представлені позивачем документи, зокрема:

З Договору про надання послуг б/н від 17 квітня 2009 р. який укладено з ПП «Ремус-Топ»(Виконавець), видно що Виконавець надавав маркетингові послуги по визначенню та щоденному контролю необхідного асортименту товарів, який обов'язково повинен бути присутній на вітринах пунктів торгівлі, планування товарних запасів; забезпечення розміщення продукції виробників згідно схем розміщення, які наведені в Додатках; проведення перевірок товарних запасів в пунктах торгівлі; перевірка наявності цінників на товарах та відповідності їх ціновому асортименту; своєчасне інформування про нових конкурентів, що розташовані в районі знаходження пункті торгівлі та проведення моніторингу їх цін з повним вивченням цінової політики даного конкурента; стеження за технічним станом та поточним ремонтом торгового обладнання (освітлення, побутові прилади, лічильники, інвентар) в пунктах торгівлі; здійснення пошуку та дослідження нових перспективних місць для розміщення пунктів торгівлі; проведення дослідження кількісного та якісного складу покупців (за віком, статтю) в розрізі асортименту придбаних ними товарів. Факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт з додатками. Зокрема з Акту № 24071 здачі-прийняття (надання послуг) від 24 липня 2009 року на суму 235400, 00 грн. з ПДВ та додаток «Звіт за результатами маркетингового дослідження» від 24.07.2009 р.; Акт № 31073 здачі-прийняття (надання послуг) від 31 липня 2009 року на суму 58 800, 00 грн. з ПДВ; Акт № 30066 здачі-прийняття (надання послуг) від 30 червня 2009 року на суму 58 800, 00 грн. з ПДВ; Акт № 290510 здачі-прийняття (надання послуг) від 29 травня 2009 року на суму 58 800, 00 грн. з ПДВ; податкові накладні, платіжні документи, з яких видно, що такі послуги надавалися.

З договору б/н від 05 січня 2009 р., що укладено між позивачем і ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» (Постачальник) вбачається, що останній поставив позивачу обладнання. Ця обставина підтверджена накладною № 21011 від 21 січня 2009 року на суму 179 670, 00 грн. з ПДВ, податковою накладною, платіжними документами, що свідчить про реальність поставки товару.

З контрагентами проведено розрахунки за надані послуги та поставлений товар, що підтверджується представленими суду позивачем платіжними документами.

Після оформлення податкових накладних позивач правомірно включав суму, зазначену в цих накладних, до складу податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі вищевказані господарські операції позивача підтверджені первинними документами та не суперечать вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно дійшов до висновків про нікчемність фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Ремус-ТОП»та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», обґрунтовуючи їх даними податкових перевірок по контрагентах позивача, оскільки останній не несе відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентами. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, відсутність у контрагента власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу не може свідчити про нікчемність правочину, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання платником податку у господарській діяльності лише власних основних засобів та найманої праці. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Отже, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова №0001832321/0 від 09.08.2010 року та № 0001942321/0 від 19.08.2010 року, прийнятого за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за січень та травень-липень 2009 року.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі № 2а-4406/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук