Рішення

від 09.02.2009 по справі 5/4-31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/4-31

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2009 р.Справа № 5/4-31

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “САТЕР” в особі філії відкритого акціонерного товариства “Акціонерної компанії “САТЕР” підприємства “Львівцукорремналадка”, вул. Шевченка, 88 А, м. Львів

до   товариства з обмеженою відповідальністю “Козова-цукор”, майдан Кармелюка, 1, м.Козова, Тернопільської області, 47600  

за участі представників від:

позивача: Громов С.В. –представник (дов.№17/1 від 26.01.2009р.)

     відповідача:  Юркевич С. Б. -  ст.. юрисконсульт (дов.№1 від 05.02.2009р.)

    Суть справи :

      В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

     Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “САТЕР” в особі філії ВАТ “АК “САТЕР”  підприємства “Львівцукорремналадка” звернулося в господарський суд з позовом про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю “Козова-цукор” -  13862грн.91коп боргу за виконані роботи згідно договору №31  від 08.07.2008р.

     Відповідач відзиву на позов суду не надав, його повноважний представник в судовому засіданні пояснив, що між сторонами у 2008р. було укладено декілька договорів, по яких у відповідача виникли заборгованості і в погашення частини заборгованості відповідач поставив позивачу продукцію, проте при поставці продукції не було зазначено, по якому із договорів погашалась заборгованість, а тому просить надати можливість провести взаємо звірку розрахунків.

     Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, проти пояснення відповідача заперечив, посилаючись на те, що продукція поставлялась в погашення заборгованості по інших договорах, які не є підставою заявленого позову, в підтвердження чого надав суду  протокол зарахувань взаємних зобов'язань від 23.12.2008р.

        Розглянувши заявлене в судовому засіданні вищезазначене клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи і надання можливості сторонам провести взаємозвірку розрахунків з мотивів, наведених вище, суд відхиляє його з огляду на те, що представником позивача спростовано належними і допустимими доказами викладені вище мотиви відповідача, а саме протоколом зарахування взаємних зобов'язань від 23.12.2008 року, підписаним представниками сторін та завіреним печатками підприємства та товариства, з якого слідує, що поставлена відповідачем продукція (цукор-пісок) на суму 21760грн.00коп. зарахована в погашення заборгованості останнього перед позивачем за виконані роботи по договорах №6 від 11.03.2008р. та №22 від 14.05.2008р., невиконання зобов'язань по яких не є підставою заявленого позову.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

08 липня 2008 року між сторонами укладено договір №31, далі - договір, згідно з умовами п.п. 1.1., 1,2 якого Замовник, (відповідач по справі), зобов'язався передати, а Підрядчик, (позивач по справі),  прийняти на себе виконання робіт по високовольтних випробуваннях кабелів і обладнання РУ-6 Кв ТЕЦ, обсяг яких (робіт) визначається, зокрема, кошторисом –специфікацією,  який у вигляді додатку є невід'ємною частиною договору,  а Замовник в свою чергу зобов'язався оплатити виконані роботи протягом десяти  календарних днів з дати оформлення акта виконаних робіт  у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядчика (п. 3.5. договору).

        Сторони домовились, що за виконання робіт, наведених у п. 1.1. договору, Замовник оплачує підрядчику 13862грн. 91коп., при цьому при завершенні робіт їх вартість уточнюється за фактично виконаним обсягом і оплачується згідно виконавчого кошторису –специфікації (п.п. 3.1,.3.4 договору).

        Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  

          Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, 525 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

           Як слідує з матеріалів справи, а саме: акту виконаних робіт №17 від 20.09.2008р., який підписаний повноважними представниками і завірені печатками сторін без зауважень, на виконання умов договору позивач виконав роботи загальною вартістю 13862грн. 91коп.

           Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт  не виконав і станом на день заявлення позову за ним рахується заборгованість в сумі 13862грн.91коп.

           Відповідач  на день розгляду справи не  надав суду будь-яких даних, які б свідчили про оплату виконаних позивачем робіт згідно вищезазначених договору та актів виконаних робіт, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати,  що за ним рахується борг в сумі 13862грн. 91коп.

      При таких обставинах позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і визнаний відповідачем.

          Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49  ГПК України, покладаються  на відповідача.

      Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Козова-цукор”,  майдан Кармелюка, 1, м. Козова, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31273491, на користь відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “САТЕР” в особі філії ВАТ “АК “САТЕР”  підприємства “Львівцукорремналадка”, вул.Шевченка, 88 А, м. Львів, код ЄДРПОУ 26126483, –13862грн.91коп. боргу, 138грн.62коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „____”

---

2009р.  через місцевий господарський суд.

 

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків