Постанова

від 18.04.2013 по справі 808/3182/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року (15 год. 03 хв.)Справа № 808/3182/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

при секретарі судового засідання - Гайдай А.В.,

за участю:

представника позивача: Кофанової Н.В.,

представника відповідача: Маріхіна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про: скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2013 №0000610024 (форма В4), №0000590024 (форма «Р») №0000600024 (форма «В1»)

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 Публічне акціонерне товариство «Український графіт» (далі - позивач, ПАТ «Укрграфіт») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2013 №0000610024 (форма В4), №0000590024 (форма «Р») та №0000600024 (форма «В1»).

Ухвалою суду від 22.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №808/3182/13-а, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 11.04.2013. У судових засіданнях оголошувались перерви до 16.04.2013 та до 18.04.2013.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 18.04.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає, що висновки податкового органу щодо відсутності взаємовідносин підприємства позивача з контрагентами ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Форганг ГМБХ» та ТОВ «Ельтон», в результаті чого, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 202 958 грн., та завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму - 165 492 грн. спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, а тому є незаконними. Вважає податкові повідомлення - рішення від 12.03.2013 №0000610024 (форма В4), №0000590024 (форма «Р») та №0000600024 (форма «В1») протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначає, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Ельтон», ТОВ «Форганг ГМБХ», по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів. Вважає, що висновки податкової про порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст. 5, Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP «Про оподаткування прибутку підприємств», п.14.1.27 ст.14, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 у сумі - 202 958 грн.; п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 , пп. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18, п.п.14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.05р. №213, п.10.1. «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період листопад 2010 року - грудень 2011 року на загальну суму ПДВ - 165 492грн. ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, в період часу з 05.02.2013 по 20.02.2013, на підставі направлень №0048, №0049 від 05.02.2013, виданих Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі ДПС, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу відповідача від 04.02.2013 №66, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Укрграфіт» (код ЄДРПОУ 00196204) щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Укрпромізол» (код ЄДРПОУ 32685505), ТОВ «Дніпроторгкомцентр» (код ЄДРПОУ 20201835), ТОВ Ельтон» (код ЄДРПОУ 19265209), ТОВ «Форганг ГМБХ» (код ЄДРПОУ 37359385), які мали правові відносини за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

За наслідками перевірки складено акт від 21.02.2013 №87/24-2/00196204.

В акті перевірки вчинено записи:

1. На порушення п. 5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94 - BP «Про оподаткування прибутку підприємств» з подальшими змінами і доповненнями, підприємством ПАТ «Укрграфіт» завищено валові витрати по операціях з ТОВ «Укрпромізол» на загальну суму 632 091 грн.

На порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, п.п.14.1.18, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, завищено суму податкового кредиту та суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціям з придбання продукції у ТОВ «Укрпромізол» за період з 01.11.2010 по 31.03.2011 у загальному розмірі 126 418 грн.;

2. На порушення п.14.1.27 ст.14, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ПАТ «Укрграфіт» завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по операціях з ТОВ «Ельтон» на загальну суму 155 914 грн.

На порушення п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит та суму від'ємного значення декларацій з ПДВ по операціям з придбання продукції у ТОВ «Ельтон» (код ЄДРПОУ 19265209) за період 01.10.2011 по 30.11.2011 сумі 31 183 грн.

3. На порушення п.14.1.27 ст.14, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ПАТ «Укрграфіт» завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по операціях з ТОВ «Форганг ГМБХ» на загальну суму 39 454 грн.

На порушення п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит та суму від'ємного значення декларацій з ПДВ по операціям з придбання продукції у ТОВ «Форганг ГМБХ» за період з 01.12.11 по 31.12.11 на суму 7 891 грн.;

Розділом 4 акту перевірки «Висновок» перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94 - BP «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 14.1.27 ст.14, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 всього у сумі - 202 958 грн.

- п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 , п.п. 7.7.2а) п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями, п.п.14.1.18, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 №770/11050, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 №702/10982, п.10.1. «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 за №1402/18697, завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період листопад 2010 року - грудень 2011 року на загальну суму ПДВ - 165 492 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 12.03.2013 №0000600024 (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зобов'язано сплатити 165 492 грн. та 44 435,00 штрафних (фінансових) санкцій;

- від 12.03.2013 №0000610024 (форма «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 165 492 грн.

- від 12.03.2013 №0000590024 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та зобов'язано сплатити 202 958 грн. суми з податку на прибуток і 27 935 грн. 25 коп. штрафних і фінансових) санкцій.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо висновків податкової про завищення валових витрат по операціях з ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Ельтон», ТОВ «Форганг ГМБХ».

Як встановлено матеріалами справи, згідно укладених між позивачем та ТОВ «Укрпромізол» договорів №804/05785/27 від 11.11.2010, №804/03108/27 від 15.12.2010, №804/12766/06 від 04.01.2011, №804/15182/27 від 18.03.2011, та листа №804/12833/27 від 20.01.2011 позивачем в період листопад 2010 року - березень 2011 року придбано товар (мати м/в в асортименті, плита П в асортименті, мати мінераловатні на скло сітці, склотканину Т-13). Витрати з придбання продукції в сумі 632 091 грн., віднесені позивачем до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року в сумі 446 946 грн. та в І кварталі 2011 року в сумі 185 145 грн.

За висновком відповідача господарські операції за період з 01.11.2010 по 31.03.2011 щодо продажу товарів за зазначеними договорами на загальну суму 758 508 грн. 84 коп., у тому числі ПДВ 126 418 грн. 14 коп., фактично не відбувались й не можуть призводити до зміни показників податкового обліку, у тому числі формування валових витрат, а отже, позивачем завищено валові витрати по операціях з придбання продукції (якої фактично не існувало) на суму 632 091 грн. Підставою для зазначеного висновку відповідач зазначає акт ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська №1087/225/32685505 від 01.10.2012, в якому зазначено про відсутність ТОВ «Укрпромізол» за місцезнаходженням, відсутність документації, що підтверджує здійснення господарських операцій, та вироки Самарського районного суду м.Дніпропетровська, якими встановлено фіктивність контрагентів підприємства.

Згідно укладеного між позивачем та ТОВ «Ельтон» договору №804/12908/06 від 02.02.2011 позивачем в період листопад 2010 року - березень 2011 року придбано в ТОВ «Ельтон» товар (пластини змінні в асортименті). Витрати з придбання товарів в сумі 155 914 грн., віднесені позивачем до складу валових витрат в 4 кварталі 2011 року.

За висновком відповідача правочини між ТОВ «Ельтон» та позивачем у жовтні - листопаді 2011 року здійснені без мети настання реальних наслідків. Підставою для зазначеного висновку відповідач зазначає акт №146/22-12/19265209 від 12.11.2012 ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя та акти ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова, в яких зазначено про відсутність документації, що підтверджує здійснення господарських операцій, та не підтвердження наявності поставок контрагентами ТОВ «Ельтон» товарів (послуг) підприємствам-покупцям. В зв'язку із чим господарські операції щодо продажу товарів фактично не відбувались й не можуть призводити до зміни показників податкового обліку ПАТ «Укрграфіт», у тому числі, формування валових витрат.

Згідно укладеного між позивачем та ТОВ «Форганг ГМБХ» договору №804/17023/36 від 13.12.2011 позивачем в грудні 2011 року придбано у ТОВ «Форганг ГМБХ» товар (електродвигуни). Витрати з придбання товару в сумі 39 454 грн., віднесені позивачем до складу валових витрат в 4 кварталі 2011 року. Безтоварність зазначених операцій, на думку відповідача, підтверджується не встановленням місцезнаходження (юридичної адреси) відповідача, відсутністю у підприємства необхідних трудових та матеріальних ресурсів для проведення такого роду господарських операцій. В обґрунтування свого висновку відповідач посилається на акти ДПІ в Комунарському районі м.Запоріжжя від 03.09.2012 №839/2221/37359385 про здійснення перевірки ТОВ «Форганг ГМБХ» та від 30.08.2012 №807/2211/34790016 про здійснення перевірки ПП «Венсан», в яких зазначено, що правочини між ТОВ «Форганг ГМБХ» та підприємствами - постачальниками, а також підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, господарські операції щодо продажу товару на адресу позивача фактично не відбувалися.

Суд вважає зазначені висновки відповідача безпідставними на підставі наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР), п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановлених законом обмежень. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Зі змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в законодавстві, заборонено.

Таким чином, норми як Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР так і Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Як встановлено в судовому засіданні обумовлений договорами товар придбавався позивачем з метою використання в господарській діяльності (виробничому процесі), був оприбуткований, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача та в подальшому переданий до виробничих підрозділів позивача, що підтверджується видатковими, прибутковими, податковими накладними та відповідними поясненнями позивача. Доставка товару позивачу та його прийняття останнім підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, в яких містяться дані про відправника, одержувача, перевізника, найменування вантажу, вага, вартість товару, яка також співпадає з даними позивача, або посилання на номер та дату видаткової накладної, в якій зазначено всі ці дані . Від ТОВ «Форганг ГМБХ» товар доставлявся самим позивачем, що підтверджується подорожнім листом.

Доказами дійсності господарських операцій з ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Ельтон» та ТОВ «Форганг ГМБХ», зокрема, є всі первинні документи, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які посвідчують факт здійснення господарських операцій, та які надавались відповідачу при здійсненні перевірки: договори, видаткові (прибуткові) накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки, банківські виписки (про що зазначено на стор. 11 акту (ТОВ «Укрпромізол»), стор. 16 акту (ТОВ «Ельтон»), стор. 19, 20 акту (ТОВ «Форганг ГМБХ») та у додатку №2 до акту перевірки). Наявні також платіжні документи про оплату отриманого товару. Факт повної оплати товару підтверджує і сам відповідач в акті перевірки.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, п.138.5 ст. 138 ПК України датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач правомірно та належним чином відобразив в обліку витрати з операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Ельтон» та ТОВ «Форганг ГМБХ», в деклараціях з податку на прибуток у відповідних податкових періодах 2010 - 2011 років нарахував та сплатив податок на прибуток підприємств.

Щодо висновків податкової про завищення суми податкового кредиту, суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР), п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР та пп.198.1а п. 198.1 ст.198 ПК України, податковий кредит визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Податковий кодекс України передбачають тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 1.3 статті 1, пунктами 10.1, 10.2 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР та статтями 15, 16 ПК України платника податку визначено як особу, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, відповідає за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит, внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до ст.20 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, ст.10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, та ст.ст.4, 16, 36, 49 ПК України відповідальність за своєчасне декларування та сплату податків кожен платник податків несе самостійно. Підстав для солідарної відповідальності платників податків за декларування та сплату податків Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Податковий кодекс України не містить.

Отже, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, порушення ними правил здійснення господарської діяльності. Визначальним фактором для формування податкового кредиту позивачем є рух товарів в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності та наявність у позивача виданих продавцями товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. До анулювання реєстрації статусу платника податку на додану вартість особа, навіть така, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобов'язана у відповідних випадках видавати податкові накладні на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення спірних господарських операцій та складання податкових накладних ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Форганг ГМБХ» та ТОВ «Ельтон» були працюючими підприємствами, відомості про які були внесенню до ЄДР, були зареєстровані в податкових органах, як платники податків, що підтверджується наданими позивачу при укладенні договорів свідоцтвами про державну реєстрацію, засновницькими документами, свідоцтвами про реєстрацію платника ПДВ та перебували на податковому обліку.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичних осіб, зняття з податкового обліку та анулювання свідоцтв платників ПДВ, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент складання акту перевірки. З акту перевірки також не виплаває, що внаслідок дій зазначених осіб: ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Форганг ГМБХ» та ТОВ «Ельтон» бюджет зазнав втрат.

Щодо висновків податкової про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Відповідно п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.200.5 ст.200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахованого податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначалось вище, обов'язки покупця з оплати ПДВ обмежуються сплатою продавцю вартості товару, в складі якої враховано ПДВ. На покупця не покладається обов'язок контролю за сплатою податку продавцем. Добросовісний платник податку виходить з презумпції відповідності правового та податкового статусу своїх контрагентів за договорами вимогам закону, якщо вони зареєстровані як суб'єкти господарювання та мають підтверджений статус платника податків, в тому числі ПДВ. Неналежне здійснення державними органами контролю за недобросовісними платниками податків та несвоєчасне позбавлення їх статусу платника ПДВ не може бути підставою для покладення відповідальності на платника податку, який належним чином сплатив ПДВ у складі вартості товару. На покупця, за відсутності його вини, не може бути покладено відповідальність за сплату ПДВ його контрагентом за договором.

Відповідач не надав жодного доказу обізнаності позивача на момент здійснення спірних господарських операцій про те, що контрагенти не звітують перед податковою або іншим чином порушують податкове законодавство, доказів наявності узгодженості дій між позивачем та його контрагентами, які б свідчили про здійснення операцій без наміру створити відповідні правові наслідки з метою отримати податкову вигоду.

Дана правова позиція підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України, та Верховного Суду України, винесеними в аналогічних справах (ухвала ВАСУ від 19.09.2012 у справі К-33564/09, ухвали ВСУ від 29.10.2010 у справі №21-14-а10, від 31.01.2011 у справі №21-47-а10).

Крім того, така правова позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.23 рішення від 18.03.2010р. по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, Європейський Суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Щодо висновку податкового органу про фіктивність угод.

Фактичні умови здійснення поставки не вимагали від ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Ельтон» та ТОВ «Форганг ГМБХ» значних людських та виробничих ресурсів, оскільки діяльність останніх зводилась до укладення договорів, контролю за переміщенням товару та своєчасною оплатою. Отже наявність незначної чисельності працюючих, навіть в кількості однієї особи, не є доказом фіктивності господарських операцій та неможливості їх здійснення. З цих же причин не може бути доказом фіктивності операцій відсутність виробничих фондів. До того ж їх відсутність у власності зазначених підприємств в період здійснення господарських операцій з позивачем, станом на дату здійснення спірних господарських операцій так само, як і на дату складання акту перевірки відповідачем не встановлена.

Щодо вироків, на які відповідач посилається в акті перевірки слід зазначити, що по - перше, всі вони винесені ще до здійснення ТОВ «Укрпромізол» спірних господарських операцій з позивачем. По-друге, всі перелічені особи, відносно яких виносились вироки, жодним чином позивача не стосуються і до господарських операцій, які здійснювались між ТОВ «Укрпромізол» та позивачем, ані прямого ані опосередкованого відношення не мають. Акт перевірки не містить інформації щодо порушення податкової дисципліни саме контрагентом позивача - ТОВ «Укрпромізол» чи притягнення посадових осіб останнього до кримінальної відповідальності у зв'язку із здійсненням операцій, спрямованих лише на одержання податкової вигоди, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як обставини та докази для висновків про нікчемність правочину.

Також не відповідає фактичним обставинам посилання відповідача в акті перевірки на те, що проведеними перевірками встановлено не знаходження контрагентів позивача за місцезнаходженням (юридичною адресою).

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 на веб- сайті ЄДР відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб. Оскільки доступ до зазначеного ресурсу є вільним, відповідач не позбавлений права, з метою встановлення місцезнаходження підприємств, діяльність яких перевіряється, користуватися інформацією, що міститься в ЄДР.

Згідно даних ЄДР, ТОВ «Укрпромізол» (код 32685505) змінило своє місцезнаходження (юридичну та податкову адресу). Місцезнаходженням ТОВ «Укрпромізол» станом на дату витягу є: АРК, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 42. В акті ж перевірки йдеться мова про відсутність підприємства за адресою в м. Дніпропетровську. Щодо ТОВ «Форганг ГМБХ» (код 37359385), місцезнаходження останнього також змінилося: м. Запоріжжя, вул. Східна, 9. Тоді як в акті перевірки йдеться мова про відсутність підприємства за адресою по вул.Аваліані, 15 (хоча згідно свідоцтва про реєстрацію адресою підприємства є вул.Жасмінна, 5). Також в ЄДР зазначена інша адреса ТОВ «Ельтон» (код 19265209). Станом на дату витягу місцезнаходженням ТОВ «Ельтон» є: м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11.

Оскільки підприємства за зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі адресами податковою не перевірялись, суд вважає безпідставним висновок податкової про нездійснення останніми господарської діяльності та відсутність в останніх документів на підтвердження господарських операцій, в тому числі, з позивачем.

Самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів позивача та висновок про фіктивність операцій з окремими контрагентами постачальників не є доказами фіктивності поставки товару позивачу.

Крім того, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином. Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, встановленої ст.204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій.

Як встановлено матеріалами справи, зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Ельтон», ТОВ «Форганг ГМБХ» згідно наявних первинних та інших документів виконувались сторонами належними чином: укладені договори не суперечать актам законодавства, товар фактично придбаний позивачем для використання в господарській діяльності, чим спростовується висновок відповідача про фіктивність угод. Оскільки доказів протилежного, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про фіктивність цих правочинів.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000610024 позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 165 492 грн. Також, податковим повідомленням-рішенням № 0000600024 бюджетне відшкодування було зменшено на цю саму суму. З заявленої по спірним угодам 165 492 грн. суми бюджетного відшкодування позивачу було відшкодовано з бюджету суму в розмірі 132 060 грн. (сума в розмірі 33 432 грн. залишилася невідшкодованою). Зазначене підтверджується актом перевірки. Разом із цим, в податковому повідомленні-рішенні № 0000600024 відповідач помилково зазначає, що оскільки позивачу було відшкодовано з бюджету суму 165 492 грн., зобов'язання зі сплати ПДВ визначено позивачу саме в цій сумі.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2013 №0000610024 (форма В4), №0000590024 (форма «Р») та №0000600024 (форма «В1»), - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби від 12.03.2013 №0000610024 (форма В4), №0000590024 (форма «Р») та №0000600024 (форма «В1»).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (вул. Північне шосе, буд.20, м.Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00196204) судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий