Постанова

від 05.04.2013 по справі 801/2871/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2013 р. Справа №801/2871/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю. С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача - Аркатової В.В., представника відповідача - Калінчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєлена" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002261501 та №0004491502, винесені 11.03.2012 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сєлена» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Акрополь» за період з 01.07.2009 рік по 30.09.2009 рік, БВП «Строитель-плюс» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року та Фірма «Капітель плюс» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, якою встановлено завищення валових витрат та податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з цими підприємствами в наслідок їх нікчемності. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, що підтверджується первинними документами, а отже ніяких ознак фіктивності та податкової вигоди не вбачається, штучного формування валових витрат та податкового кредиту немає.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що постачальниками ТОВ «Сєлена» у період з 01.01.2009 по 30.09.2010 рік були «Капітель Плюс», ТОВ «БК Акрополь», БВП «Строитель-плюс», діяльність яких має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Сєлена» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.с.1, а.с.216), перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м.Сімферополь та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100055663 (т.с.1, а.с. 228,229).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; організування інших видів відпочинку та розваг; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля металами та металевими рудами (т.с.1, а.с. 215).

З 12.02.2013 року, тривалістю 5 робочих днів, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополь АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сєлена» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Акрополь» за період з 01.07.2009 рік по 30.09.2009 рік, БВП «Строитель-плюс» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року та Фірма «Капітель плюс» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої було складено акт №1192/15.2/13788248 від 25.02.2013 року (т.с.1, а.с.13-34).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що підприємством до складу скоригованих валових витрат віднесено вартість товарів, робіт та послуг на загальну суму 1028015 грн., у тому числі по періодах: 3 квартали 2009 року - 717853 грн., 2009 рік - 793275 грн., 3 квартали 2010 року уточн. - 234740 грн., по операціях по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «БК «Акрополь», БВП «Строитель-плюс», Фірма «Капітель плюс».

Також за рахунок взаємовідносин з цими підприємствами позивачем було задекларовано податковий кредит на загальну суму 46948,12 грн.

В той же час, до податкової інспекції надійшли акти зустрічних звірок, з яких вбачається, що звірками БВП «Строітель-Плюс», фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Акрополь» встановлені порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платників податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ТОВ «БК Акрополь», БВП «Строитель-плюс» та Фірма «Капітель плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Встановивши ці обставини, Державна податкова інспекція у м.Сімферополь АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Сєлена»:

-п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 35295 грн., у тому числі по періодах:

3 квартали 2010 року - 35295 грн.

Донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 243380 грн., у тому числі по періодах:

3 квартал 2009 року - 179464 грн.

4 квартал 2009 року - 18855 грн.

3 квартал 2010 року - 45061 грн.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI належить до сплати податок на прибуток у сумі 45061 грн.

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 205603 грн., у т.ч. не минув термін позивної давності 46948 грн., що привело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 45166 грн. (р.19) та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1782 грн. (р.24).

На підставі висновків акту, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополь АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

-№0002261501 від 11.03.2013 року, яким ТОВ «Сєлена» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 62326 гривень, з яких 49861 гривень - основний платіж та 12465 гривень - штрафні санкції (т.с.1, а.с.54);

-№0004491502 від 11.03.2013 року, яким ТОВ «Сєлена» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46948 грн. (т.с.1, а.с.56).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, в тій частині, що призвела до винесення податкових повідомлень-рішень, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є їх формування за рахунок угод з контрагентом - фірмою «Капітель Плюс», господарська діяльність якої на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 27.05.1998 року між Республіканським комітетом по охороні та користуванню пам'яток історії та культури АР Крим, іменований надалі «Рескомітет» з однієї сторони та ТОВ «Сєлена», іменоване далі «Орендар» з іншої, було укладено охоронно-орендний договір на користування нерухомим пам'ятником, за умовами якого «Рескомітет» здає, а «Орендар» приймає в орендне користування пам'ятник історії та культури. Вказана будівля передається "Орендарю" для використання під розміщення офісу та об'єктів торгівлі (т.с.1, а.с.58-85).

В п.5.5 вищезазначеного Договору обумовлено те, що «Орендар» зобов'язаний вчасно проводити ремонт, усувати пошкодження орендованої будівлі-пам'ятки та її охоронної зони. При цьому всі роботи з ремонту та реставрації пам'ятки здійснюються «Орендарем» за свій рахунок за спеціальним дозволом «Рескомітету» в установлені строки.

19.04.2010 року був складений дефектний акт №2 на ремонтно-будівельні роботи. Відновлення первинного плану приміщення (літера «А») за адресою: вул.Ушинського, 2/пр.Кірова, 46, м.Сімферополь, АР Крим. Вказаний акт був узгоджений Головою Республіканського комітету з охорони та використання пам'яток історії та культури АР Крим (т.с.1, а.с.86-88).

22.04.2010 року був складений дефектний акт на ремонтні роботи будівлі (літера «Б») за адресою: вул.Ушинського, 2/пр.Кірова, 46, м.Сімферополь, АР Крим. Вказаний акт був узгоджений Головою Республіканського комітету з охорони та використання пам'яток історії та культури АР Крим (т.с.1, а.с.89-92).

26.05.2010 року ТОВ «Сєлена» було повідомлено про результати розгляду Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини дефектного акту та кошторисної документації на ремонтні роботи з будівлі, розташованої за адресою: м.Сімферополь, пр.Кірова/вул.Ушинського, 46/2, а саме: в частині переліку робіт ці документи узгоджені та Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини підготовлено дозвіл на виконання ремонтних робіт по даному об'єкту підрядною організацією фірмою «Капітель-плюс» (т.с.1, а.с.93).

07.06.2010 року Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини фірмі «Капітель-плюс» було видано Дозвіл на здійснення ремонтних робіт будівлі (літера «Б»), а 07.07.2010 року було видано цій же організації дозвіл на здійснення ремонтно-реставраційних робіт по пам'ятці історії та культури - на перепланування (відновлення первинного плану) приміщень (літера «А») по вул.Ушинського, 2/пр.Кірова ,46 в м.Сімферополі АР Крим (т.с.1,а.с.94-98).

Судом встановлено, що 05.08.2010 року між фірмою «Капітель-плюс» (далі - підрядник), з однієї сторони та ТОВ «Сєлена» (далі - замовник) з іншої було укладено договір №535, за умовами якого підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу з перепланування (відновлення початкового плану) приміщення по вул.Ушинського, 2/пр.Кірова ,46 в м.Сімферополі АР Крим, (літера «А») (т.с.1,а.с.99).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 83706,48 грн., були фактично виконані фірмою «Капітель-плюс», що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним обома сторонами договору 30.08.2010 року (т.с.1, а.с.123-132).

За фактом отримання робіт, 30.08.2010 року фірмою «Капітель-плюс» було виписано позивачу податкову накладну №1632 на суму 83706,48 грн., в тому числі ПДВ у сумі 13951,08 грн. (т.с.1, а.с.140).

Оплату за роботи, виконані фірмою «Капітель-плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «Сєлена» здійснило в повному обсязі 22.09.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №267 на загальну суму 83706,48 грн. (т.с.1, а.с.139).

Судом також встановлено, що 05.08.2010 року між фірмою «Капітель-плюс» (далі - підрядник), з однієї сторони та ТОВ «Сєлена» (далі - замовник) з іншої було укладено договір №534 за умовами якого підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням замовника роботи по ремонту приміщення (літера «Б») відповідно до проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу (т.с.1, а.с.141).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 197962,24 грн., були фактично виконані фірмою «Капітель-плюс», що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним обома сторонами договору 31.08.2010 року (т.с.1, а.с.177-192).

30.08.2010 року фірмою «Капітель-плюс» було виписано позивачу податкову накладну №1631 на суму 197962,24 грн., в тому числі ПДВ у сумі 32997,04 грн. (т.с.1, а.с.205).

Сплату за роботи, виконані фірмою «Капітель-плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «Сєлена» здійснило в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями:

- №271 на загальну суму 100000 грн. (т.с.1,а.с.139).

- №274 на загальну суму 81688,72 грн. (т.с.1, а.с.204).

- №268 на загальну суму 16293,52 грн. (т.с.1, а.с.204).

Виконання робіт, визначених договорами №535 та №543 також підтверджується Актом комісії Республіканського комітету по охороні культурної спадщини з приймання ремонтно-реставраційних робіт по пам'ятнику історії та культури від 08.10.2010 року, завданням якої є підтвердження переліку виконаних робіт, підписаним усіма членами комісії (т.с.1, а.с.208-210).

Судом встановлено, що згідно Ліцензії №195348 від 22.12.2006 року виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Фірма «Капітель Плюс» має право проводити господарську діяльність у сфері будівництва, на момент виписки податкових накладних, було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість (т.с.1, а.с.211-214).

16.09.2010 року ТОВ «Сєлена» було подано до ДПІ у м.Сімферополь декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року з Додатком №5, згідно з яким позивачем було задекларовано податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин в сумі 46948,12 грн. (т.с.2, а.с.12-22).

Отримання від фірми «Капітель Плюс» податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за серпень 2010 року (т.с.2, а.с.24-27).

03.11.2010 року позивачем було подано до ДПІ у м.Сімферополь Декларацію з податку на прибуток підприємств, в якій у рядку 06 «скориговані валові витрати», задекларовано суму 699617 грн. (т.с.2, а.с.32-35).

18.01.2011 року ТОВ «Сєлена» було подано до ДПІ у м.Сімферополь уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 квартали 2010 року, в якому збільшено суму валових витрат на 54495 грн. (т.с.2, а.с.29-30).

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п.5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у фірми «Капітель-плюс» робіт, використання цих робіт в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих робіт до валових.

Більш того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що витрати, понесені на придбання у фірми «Капітель Плюс» робіт не приймали участь у формуванні валових витрат за 3 квартал 2010 року. На підтвердження цих пояснень їм були надані розшифровка ст.6 Декларації з податку на прибуток та документи, які підтверджують формування підприємством валових витрат в цьому податковому періоді (т.с.2, а.с.37-т.с.3, а.с.239). В свою чергу, представник відповідача будь-яких доказів того, що понесені на придбання у фірми «Капітель Плюс» витрати були включені позивачем до валових витрат 3-го кварталу 2010 року суду не надав.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Сєлена», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання робіт у фірми «Капітель-плюс» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з фірмою «Капітель-плюс» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що свідчить про відсутність на момент відносин сторін порушень з його боку норм податкового законодавства.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Сєлена» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки №1192/15.2/13788248 від 25.02.2013 року податкові повідомлення - рішення від 11.03.2013 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи у вигляді судового збору в сумі 1092,74 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 05.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 10.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєлена» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 11.03.2013 року Державною податковою інспекцією м.Сімферополь АР Крим ДПС №0002261501 та №0004491502.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєлена» судовий збір у розмірі 1092,74 грн. (одна тисяча дев'яносто дві гривні, сімдесят чотири копійки) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова