Ухвала

від 19.09.2013 по справі 801/2871/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2871/13-а

19.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кононова Ю. С. ) від 05.04.2013 по справі № 801/2871/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєлена" (вул. Ушинського, 2/46, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05 квітня 2013 року у справі № 801/2871/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєлена» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним і скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені 11.03.3013 року Державною податковою інспекцією м. Сімферополь АР Крим ДПС № 0002261501 та № 0004491502. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.04.2013 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на безтоварний характер фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Акрополь», БВП «Строитель-плюс», Фірмою «Капітель плюс». Крім того, податкова інспекція посилається на декларування позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 237089 грн., у т.ч. по якому минув термін позовної давності 61517 грн.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 49861 грн. за основним платежем та 12465 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 11 березня 2013 року № 0002261501 та зменшенням розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 46948 грн. за серпень 2010 року податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2013 року № 0004491501.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.02.2013 року № 1192/15-2/13788248 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сєлена" (код ЄДРПОУ 13788248) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299) за період з 01.07.2009 по 30.09.2009р., БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.10.2009 по 31.12.2009р. та Фірма «Капітель плюс» (ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.07.2010 по 30.09.2010р.», яким було встановлено завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам із вказаними підприємствами, правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними в силу їх безтоварного характеру.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на актах про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів та висновку податкових органів про те, що діяльність контрагентів позивача спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання та формування податкової вигоди вигодонабувачам. Також податкова інспекція посилається на протокол допиту керівника Фірма «Капітель-плюс» Ярмошевич О.І. по кримінальній справі № 69-0146, який пояснив, що підприємство фактично товар та послуги не поставляло, документи фінансово-господарської діяльності підписувала за винагороду.

Судом встановлено, що за результатами здійсненої перевірки податкова інспекція донарахувала податкові зобов'язання з податку на прибуток та зменшила від'ємне значення ПДВ з урахуванням строків давності лише по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із Фірмою «Капітель плюс». Отже правовій оцінці по даній справі підлягають саме висновок податкової інспекції про завищення валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським правовідносини між позивачем та Фірмою «Капітель-плюс».

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та Фірмою «Капітель-плюс» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду відносно фіктивності Фірми «Капітель плюс» (ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.07.2010 по 30.09.2010р.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та Фірмою «Капітель плюс», спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так, 27.05.1998 року між Республіканським комітетом по охороні та користуванню пам'яток історії та культури АР Крим («Рескомітет») та ТОВ "Сєлена" («Орендар») було укладено охоронно-орендний договір на користування нерухомим пам'ятником, за умовами якого «Рескомітет» здає, а «Орендар» приймає в орендне користування пам'ятник історії та культури. Вказана будівля передається "Орендарю" для використання під розміщення офісу та об'єктів торгівлі.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєлена" є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; організування інших видів відпочинку та розваг; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля металами та металевими рудами.

В п.5.5 вищезазначеного Договору обумовлено, що «Орендар» зобов'язаний вчасно проводити ремонт, усувати пошкодження орендованої будівлі-пам'ятки та її охоронної зони. При цьому всі роботи з ремонту та реставрації пам'ятки здійснюються «Орендарем» за свій рахунок за спеціальним дозволом «Рескомітету» в установлені строки.

19.04.2010 року був складений дефектний акт №2 на ремонтно-будівельні роботи «Відновлення первинного плану приміщення (літера «А») за адресою: вул. Ушинського, 2/пр.Кірова, 46, М.Сімферополь, АР Крим». Вказаний акт був узгоджений Головою Республіканського комітету з охорони та використання пам'яток історії та культури АР Крим.

22.04.2010 року був складений дефектний акт на ремонтні роботи будівлі (літера «Б») за адресою: вул. Ушинського, 2/пр.Кірова, 46, М.Сімферополь, АР Крим. Вказаний акт був узгоджений Головою Республіканського комітету з охорони та використання пам'яток історії та культури АР Крим.

26.05.2010 року ТОВ "Сєлена" було повідомлено про результати розгляду Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини дефектного акту та кошторисної документації на ремонтні роботи з будівлі, розташованої за адресою: м.Сімферополь, пр.Кірова/вул.Ушинського, 46/2, а саме: в частині переліку робіт ці документи узгоджені та Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини підготовлено дозвіл на виконання ремонтних робіт по даному об'єкту підрядною організацією фірмою «Капітель-плюс».

Більше того, випискою з протоколу № 06-10 від 24.06.2010р. засідання науково-методичної ради при Республіканському комітеті АР Крим з охорони культурної спадщини підтверджується одностайне погодження Проекту перепланування (відновлення первинного плану) приміщень по вул. Ушинського, 2/пр. Кірова, 46 літ «А» в м. Сімферополі (шифр 05/20-2010-П), виконаний РП «Кримська КАРМ «Укрпроектреставрація».

07.06.2010 року Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини фірмі «Капітель-плюс» було видано Дозвіл на здійснення ремонтних робіт будівлі (літера «Б»), а 07.07.2010 року було видано цій же організації дозвіл на здійснення ремонтно-реставраційних робіт по пам'ятці історії та культури - на перепланування (відновлення первинного плану) приміщень (літера «А») по вул.Ушинського, 2/пр.Кірова,46 в м. Сімферополі АР Крим.

05.08.2010 року між фірмою «Капітель-плюс» (підрядник) та ТОВ «Сєлена» (замовник) було укладено договір №535, за умовами якого підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу з перепланування (відновлення початкового плану) приміщення по вул.Ушинського, 2/пр.Кірова ,46 в м. Сімферополі АР Крим, (літера «А»).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 83706,48 грн., були фактично виконані фірмою «Капітель-плюс», що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним обома сторонами договору 30.08.2010 року.

За фактом отримання робіт, 30.08.2010 року фірмою «Капітель-плюс» було виписано податкову накладну №1632 на суму 83706,48 грн., в тому числі ПДВ у сумі 13951,08 грн.

Оплату за роботи, виконані фірмою «Капітель-плюс», ТОВ «Сєлена» здійснило в повному обсязі 22.09.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №267 на загальну суму 83706,48 грн.

05.08.2010 року між фірмою «Капітель-плюс» (підрядник) та ТОВ «Сєлена» (замовник) було укладено договір №534, за умовами якого підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням замовника роботи по ремонту приміщення (літера «Б») відповідно до проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 197962,24 грн., були фактично виконані фірмою «Капітель-плюс», що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним обома сторонами договору 31.08.2010 року.

30.08.2010 року фірмою «Капітель-плюс» було виписано податкову накладну №1631 на суму 197982,24 грн., в тому числі ПДВ у сумі 32997,04 грн.

Оплату за роботи, виконані фірмою «Капітель-плюс», ТОВ "Сєлена" здійснило в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №271 на загальну суму 100000 грн., №274 на загальну суму 81688,72 грн. та №268 на загальну суму 16293,52 грн.

Отримання від фірми «Капітель Плюс» вищевказаних податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за серпень 2010року.

28.09.2010 підприємство звернулось до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини із заявою № 49-09 з проханням прийняти ремонтно-реставраційні роботи з перепланування (відновлення первинного плану приміщення) літер «А» за адресою: вул. Ушинського, 2/Кірова, 46, м. Сімферополь, та ремонтні роботи будівлі (літер «Б») за адресою: вул. Ушинського, 2/46, м. Сімферополь.

Листом за вих. № 1952 від 12.10.2010 Республіканський комітет з охорони культурної спадщини повідомив позивача про те, що виходом на місце спеціалістами Рескомітету проведена перевірка виконання робіт з перепланування (відновлення первинного плану) приміщень за адресою: м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2/46, літер «А», про що складений відповідний акт, а ремонтні роботи приміщень в літ. «Б» (не є пам'яткою) за вищевказаною адресою Рескомітетом, як балансодержателем, прийняті до відома.

Згідно з вищевказаним Актом від 08.10.2010р., комісією Рескомітету роботи з перепланування (відновлення первинного плану) приміщень за адресою: м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2 пр. Кірова, 46, літер «А» прийняті з загальною оцінкою «добре» без зауважень.

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Позивач зазначає, що витрати на будівельні роботи на загальну суму 234740,60 грн. без ПДВ, що були виконані Фірмою «Капітель плюс», ним до валових витрат у 3 кварталі 2010 року не відносилися, а у податковому обліку, починаючи з 4 кварталу 2010 року, на суму цих витрат позивачем була збільшена балансова вартість основних фондів з відповідними нормами амортизаційних відрахувань згідно положень п.п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підтвердження вказаних тверджень позивача в матеріалах справи міститься розшифровка рядку 6 Декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року та документи, які підтверджують формування підприємством валових витрат в цьому податковому періоді.

Але податкова інспекція ані під час розгляду справи у суді першої інстанції ані під час апеляційного розгляду справи ніяким чином не спростувала вказані твердження позивача та не надала будь-яких доказів того, що понесені на придбання у Фірми «Капітель плюс» витрати були включені позивачем до валових витрат 3-го кварталу 2010 року. При цьому судова колегія зазначає, що акт перевірки не містить інформацію про те, на підставі яких даних бухгалтерського та податкового обліку податкова інспекція дійшла висновку про віднесення витрат по взаємовідносинам із Фірмою «Капітель плюс» до складу валових витрат підприємства за 3 квартал 2010 року.

Таким чином, судом було встановлено, що позивачем були понесені витрати за фінансово-господарськими взаємовідносинами із Фірмою «Капітель плюс», які мали реальне здійснення та такі витрати понесені позивачем виключно в межах здійснення власної господарської діяльності.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального вчинення правочину між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» та не досліджувала питання реального виконання будівельних робіт у межах господарської діяльності позивача, використовуючи належним чином надані податковій інспекції законом повноваження.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2013 по справі № 801/2871/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська