Постанова

від 17.04.2013 по справі 813/963/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року № 813/963/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Пашковського Я.В.,

представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрак-Плюс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000541502, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрак-Плюс» (надалі-ТзОВ «Інтертрак-Плюс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Залізничному районі м.Львова), в якому, згідно уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000541502.

Згідно ухвали судді від 07.02.2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і надав суду письмове заперечення на позов, в якому вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах норм податкового законодавства, оскільки за наслідками проведеної перевірки позивача з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Декос Альянс» за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року та з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року встановлено, що згідно матеріалів перевірки іншого податкового органа за місцезнаходженням вказаного контрагента, не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у періоді, за який здійснювалась перевірка, що позбавляє права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих від такого постачальника. Вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах Товариства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТзОВ «Інтертрак-Плюс» зареєстровано 04.01.2003 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридичну особу.

Позивача взято на податковий облік в органах ДПС 10.02.2003 року і на період здійснення перевірки ТзОВ «Інтертрак-Плюс» перебувало на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС.

Як вбачається із матеріалів справи, у період проведення перевірки позивач був платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.02.2003 року №17740000, виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова, індивідуальний податковий номер - 323271313036.

Серед прав, наданих податковим органам, ст.78 Податкового кодексу України передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 04.12.2012 року №837 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Інтертрак-Плюс» та повідомлення про проведення перевірки від 04.12.2012 року №120/15-20, надісланих рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу Підприємства, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування податку на додану вартість та акцизного податку управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Залізничному районі м.Львова Хемич Н.Й. 18.12.2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Інтертрак-Плюс» (код ЄДРПОУ 32327139) з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року та з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав її проведення.

За результатами проведеної перевірки, 24.12.2012 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт №4670/15-20/32327139.

В акті перевірки від 24.12.2012 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова зроблено висновок про:

-порушення позивачем порядку ведення податкового обліку;

-непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за звітні (податкові) періоди з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., у зв'язку із порушенням вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88;

-завищення суми податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 73 789,00 грн., що призвело: у липні 2011 року до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 200,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 47 300,00 грн.; у серпні 2011 року до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 18 879,00 грн.; у грудні 2011 року до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 6 875,00 грн.; у січні 2012 року до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 4 505,00 грн. і заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, а також сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 735,00 грн., чим порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88.

Не погоджуючись із результатами перевірки, позивачем було подано до ДПІ у Залізничному районі м.Львова заперечення від 14.01.2013 року №7/01-13 на акт перевірки, з проханням скасувати акт №4670/15-20/32327139. Однак, згідно відповіді ДПІ №934/15-20 від 17.01.2013 року про розгляд заперечення, відповідач вказав, що відомості, які зазначені у запереченні не спростовують факту порушення законодавства і не можуть слугувати підставою для невинесення відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Окрім цього, із матеріалів справи вбачається, що 17.01.2013 року відповідачем надіслано ТзОВ «Інтертрак-Плюс» повідомлення про допущення описки в акті перевірки, а саме: виправлено помилку щодо завищення суми податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. (становить 78 294,00 грн.).

22.01.2013 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000541502, яким ТзОВ «Інтертрак-Плюс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110 680,50 грн., в тому числі: основний платіж - 73 789,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 36 894,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 01.07.2011 року між ТзОВ «Декос Альянс» (Постачальник) та ТзОВ «Інтертрак-Плюс» (Покупець) було укладено Договір №0000-354 про довгострокові поставки (надалі-Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти Покупцю товари (у т.ч., але не виключно, запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту, тощо) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених Договором умовах.

На виконання умов Договору ТзОВ «Декос Альянс» було поставлено, а позивачем отримано товар на загальну суму 469 769,37 грн., що підтверджується: видатковими накладними - №РН-0000727 від 04.07.2011 року на суму 41 365,25 грн., у т.ч. ПДВ 6 894,21 грн.; №РН-0000728 від 06.07.2011 року на суму 29 556,31 грн., у т.ч. ПДВ 4 926,05 грн.; №РН-0000729 від 07.07.2011 року на суму 27 550,11 грн., у т.ч. ПДВ 4 591,69 грн.; №РН-0000730 від 12.07.2011 року на суму 42 221,00 грн., у т.ч. ПДВ 7 036,83 грн.; №РН-0000732 від 13.07.2011 року на суму 29 562,39 грн., у т.ч. ПДВ 4 927,07 грн.; №РН-0000736 від 15.07.2011 року на суму 37 899,25 грн., у т.ч. ПДВ 6 316,54 грн.; №РН-0000740 від 19.07.2011 року на суму 45 337,23 грн., у т.ч. ПДВ 7 556,21 грн.; №РН-0000741 від 21.07.2011 року на суму 31 508,46 грн., у т.ч. ПДВ 5 251,41 грн.; №РН-0001035 від 09.08.2011 року на суму 50 151,37 грн., у т.ч. ПДВ 8 358,56 грн.; №РН-0001152 від 18.08.2011 року на суму 25 156,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 192,67 грн.; №РН-0001165 від 24.08.2011 року на суму 25 156,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 192,67 грн.; №РН-0003836 від 08.12.2011 року на суму 41 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 875,00 грн. та податковими накладними - №513 від 04.07.2011 року на суму 41 365,25 грн., у т.ч. ПДВ 6 894,21 грн.; №514 від 06.07.2011 року на суму 29 556,31 грн., у т.ч. ПДВ 4 926,05 грн.; №515 від 07.07.2011 року на суму 27 550,11 грн., у т.ч. ПДВ 4 591,69 грн.; №972 від 12.07.2011 року на суму 42 221,00 грн., у т.ч. ПДВ 7 036,83 грн.; №973 від 13.07.2011 року на суму 29 562,39 грн., у т.ч. ПДВ 4 927,07 грн.; №978 від 15.07.2011 року на суму 37 899,25 грн., у т.ч. ПДВ 6 316,54 грн.; №986 від 19.07.2011 року на суму 45 337,23 грн., у т.ч. ПДВ 7 556,21 грн.; №989 від 21.07.2011 року на суму 31 508,46 грн., у т.ч. ПДВ 5 251,41 грн.; №458 від 09.08.2011 року на суму 61 761,37 грн., у т.ч. ПДВ 10 293,56 грн.; №624 від 18.08.2011 року на суму 25 156,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 192,67 грн.; №636 від 24.08.2011 року на суму 25 156,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 192,67 грн.; №702 від 08.12.2011 року на суму 41 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 875,00 грн.; №718 від 13.12.2011 року на суму 31 440,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 240,00 грн.

Судом досліджено, що оплата товарів здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування сум вартості партії товарів на банківський рахунок ТзОВ «Декос Альянс».

Крім того, 13.12.2011 року сторонами складено і підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002115, згідно з яким ТзОВ «Інтертрак-Плюс» прийняло від ТзОВ «Декос Альянс» роботи (послуги) по пошуку нових клієнтів на сервісне обслуговування та продаж запасних запчастин на загальну суму 31 440,00 грн. (у.т.ч. ПДВ 20% - 5 240,00 грн.).

Суд зауважує, що товар, отриманий за Договором №0000-354 від 01.07.2011 року у подальшому був реалізований на користь ПІІ «Лукойл-Україна», про свідчать акти виконаних робіт №44 від 27.04.2011 року та №20 від 23.08.2011 року.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України. Отже, судом досліджено, що видані ТзОВ «Декос Альянс» позивачу перелічені вище податкові накладні повністю відповідають вимогам ст.201 Податкового Кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент підписання відповідних акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, юридична особа ТзОВ «Декос Альянс» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТзОВ «Інтертрак Плюс» та ТзОВ «Декос Альянм» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність в останніх умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст.228 ЦК України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 26.01.2013 №28/23-10/37505731 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року, оскільки, по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 року у справі №К/9991/5398/12), по-п'яте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, а інших доказів всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано.

Суд вважає, що неправомірними є доводи відповідача про те, що Товариством не надано підтверджуючих документів на поставку ТМЦ, а саме: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оскільки, по-перше, ТТН не є виключним документом, що підтверджує поставку товару, по-друге, норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Однак, надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні загалом містять відповідні обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88), що дають змогу ідентифікувати господарську операцію, та осіб які брали участь у здійсненні господарської операції.

Щодо відсутності окремих інших реквізитів товарно-транспортних накладних, суд звертає увагу, що відсутність таких реквізитів не є підставою вважати безтоварними господарські операції, оскільки в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 вказано з цього приводу наступне: сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання виконав, розрахунки за придбаний товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Декос Альянс», в тому числі, наявність первинних бухгалтерських документів, факт оплати поставлених ТзОВ «Інтертак-Плюс» товарів, окрім цього, Підприємством на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, загалом підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, відтак, суд вважає, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, а тому, позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0000541502 від 22.01.2013 року, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 22.01.2013 року №0000541502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрак-Плюс» сплачений судовий збір у сумі 1 106 (тисяча сто шість) грн. 84 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 квітня 2013 року.