Ухвала

від 30.01.2017 по справі 813/963/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА            30 січня 2017 року                                             м. Київ                                                         К/800/33338/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня                  2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня              2015 року у справі №813/963/13-а (879/7711/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрак-Плюс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- встановив :                      ТОВ «Інтертрак-Плюс» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року №0000541502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110680,50 грн., у том числі 73789,00 грн. за основним платежем та 36894,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 24 грудня 2012 року                   №4670/15-20/32327139, щодо порушення ТОВ «Інтертрак-Плюс» пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Декос Альянс» товарно-матеріальних цінностей та послуг, на підставі документів, що не мають статусу первинних у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, враховуючи виявлені недоліки, вони не підтверджують факти здійснення господарських операцій. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня                  2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди врахували долучені позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, документи, що підтверджують господарський характер понесених ТОВ «Інтертрак-Плюс» витрат. Оплата придбаних активів  здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента. На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інтертрак-Плюс» та ТОВ «Декос Альянс» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору. Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм. Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.    Згідно з частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, - ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від                         17 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від                                 02 грудня 2015 року у справі №813/963/13-а (879/7711/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрак-Плюс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених                          статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                             Н.Є. Маринчак