Постанова

від 18.02.2009 по справі 3/329-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/329-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 лютого 2009 р.                                                                                    № 3/329-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційне поданняДержавного комітету України з державного матеріального резерву

Заступника прокурора Дніпропетровської області

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008

у справі№3/329-07 господарського суду Дніпропетровської області   

за позовомДержавного комітету України з державного матеріального резерву

доКолективного виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод"

за участюПрокуратури Дніпропетровської області

прозобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:Приступа М.Є. –за довіреністю від 17.03.2008р.

відповідача:Карамишев Д.В. за довіреністю від 16.02.2009р.

прокуратури:Івченко О.А. –прокурор відділу ГП України (посвідчення від 04.10.2004р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2008р. (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково. Зобов'язано Колективне виробниче підприємство "Дніпропетровський комбайновий завод" повернути Державному комітету України з державного матеріального резерву, наступні матеріальні цінності:

п/пНайменування матеріальних цінностейодиниця вимірукількість ТМЦ

1чавун переробнийтонн44,040

2чавун ливарнийтонн69,887

3сталь товстолистоватонн435,740

4балки і швелеритонн279,99626

5сталь крупносортнатонн86,32

6сталь середньосортнатонн30,870

7сталь дрібносортнатонн101,95

8сталь сортова конструкційнатонн777,45

9сталь сортова інструментальнатонн8,150

10сталь тонколистова 1,9-3,9 ммтонн210,00

11сталь тонколистова 1,0-1,8 ммтонн93,00

12сталь листова конструкційна г/ктонн66,00

13сталь листова конструкційна х/к і декапірованатонн51,00

14сталь сортова холоднотягнутатонн416,401

15профілі стальні фасовані високої точностітонн3,15

16труби катані загального призначеннятонн215,910

17труби тягнені загального призначення

66,52

18труби тонкостінні безшовні вуглецевітис. м9,500

19труби тонкостінні електрозварні вуглецевітис. м41,600

20труби нафтопроводні електрозварнітонн4,700

21підшипники кочення кульковішт.43 729,00

22напівфабрикати і заготовкишт.451,00

В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача в доход бюджету 25550грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. (судді Верхогляд Т.А. –головуючий,  Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2008р. скасовано; в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь  відповідача судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 12750грн.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В касаційному поданні Заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення та постанову і прийнято нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", Указ Президента України від 14.11.1995р. №1039/95 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України", ст.21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У відзивах на касаційну скаргу та касаційне подання відповідач спростовує доводи скарги та подання і просить залишити їх без задоволення, а постанову –без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.42, 154 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, угода, для якої законом не  встановлена певна форма, вважається укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,  так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем на відповідальне зберігання передавались матеріальні цінності мобілізаційного резерву, управління яким здійснює позивач, що є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом, відповідно до Указу Президента України від 07.08.2001р. №603/2001, та діє на підставі Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006р. №810. Факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відповідачеві підтверджується Номенклатурою накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Міністерства сільськогосподарського та тракторного машинобудування СРСР від 28.10.1988р. №04482 та доповненням до неї № 4243-т 31.08.1989р., № 3003-т від 30.11.1989р., звітом - збережувальним зобов'язанням ф-12, які щорічно здавались відповідачем, актами контрольних перевірок, що проводились спеціалістами позивача, погодженими з відповідачем.

За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами виникли договірні відносини зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Відповідно відповідач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання та вирішення питання щодо повернення, викупу, реалізації у встановленому порядку, прийнятих на зберігання матеріальних цінностей.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Однак, в результаті проведеної представниками КРВ Південного регіону Державного комітету України з державного матеріального резерву перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, встановлено факти самовільного використання зазначених вище матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Загальна вартість самовільно вилучених відповідачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву складає 10019402,68грн., що відображено в акті від 16.09.2005р., з яким ознайомлений директор заводу відповідача, головний бухгалтер, відповідальний за роботу з мобрезервом.

Вартість самовільно використаних матеріальних цінностей визначена виходячи з цін, що діяли на позабіржовому ринку матеріальних цінностей на момент проведення перевірки, що узгоджується з листом Міністерства економіки України від 28.10.2001 № 53-19/108 та Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129.

Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, що передбачені ст. 936, 942, 949 України, Законом України "Про державний матеріальний резерв", Положенням про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву,  затвердженим  постановою  Кабінету  Міністрів  України  від 29.01.1998р. №100-03, та інших нормативних актів, які регулюють  порядок  здійснення  операцій  з  відповідального  зберігання  матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 даного кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, з огляду на недоведеність під час розгляду справи відповідачем обставин повернення зазначених матеріальних цінностей до державного матеріального резерву, слід погодитись з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути спірні матеріальні цінності позивачу.

Разом з тим суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені, оскільки сторонами не погоджено умови відповідальності відповідача за незбереження матеріальних цінностей, що знаходились у нього на зберіганні після скасування мобілізаційного завдання.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело до безпідставного скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи. В оскаржуваній постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу та касаційне подання задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року у справі  №3/329-07 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2008 року  у даній справі залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                  Д.Кривда

           Судді                                                                                      Г.Жаботина

  А.Уліцький