Постанова

від 04.04.2013 по справі 2а-2913/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 року місто Севастополь 11 год. 21 хв. Справа №2а-2913/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Авчиян К.Е.,

за участю сторін:

представників позивача - Приватного підприємства «АРК» - Іванової Анжеліки Вікторівни, довіреність від 03 лютого 2012 року б/н, Скляренко Валерія Андрійовича, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України 17 грудня 2011 року;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Головашкіної Олени Андріївни, довіреність від 18 січня 2013 року за вих. № 115/9/10-039;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АРК» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Приватне підприємство «АРК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2012 року № 0000580222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 191 871 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 183 463 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 8 408 грн. 00 коп.; № 0000590222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у загальному розмірі 192 802 грн. 15 коп., у тому числі за основним платежем 170 934 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 21 868 грн. 15 коп.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 06 грудня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-2913/12/2770, справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, укладена між сторонами угода є дійсною якщо її недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладені між позивачем та контрагентами угоди з виконання робіт не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, виконання робіт підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які були надані відповідачу для перевірки, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість також не засновано на нормах законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що оскільки між сторонами (позивачем та його контрагентами БВП «Строитель-Плюс», ПП «Пан Буд») фактично господарські операції не здійснювались, роботи БВП «Строитель-Плюс», ПП «Пан Буд» не виконувались, Приватне підприємство «АРК» грошові кошти за операціями з БВП «Строитель-Плюс», ПП «Пан Буд» перераховувало без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тому таки дії підприємства призвели до завищення витрат та податкового кредиту, що, у свою чергу, призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Отже, відповідач наголошує, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди контрагентам. У задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі наказу від 25 вересня 2012 року № 1072 згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «АРК» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 3708161) за період діяльності з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт 07 листопада 2012 року № 117/22-2/24040487/8633/10, у якому зафіксовані, зокрема, порушення позивачем статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, у результаті чого правочини, укладені Приватним підприємством «АРК» у лютому 2012 року з постачальником ПП «Пан Буд» та у квітні-серпні, грудні 2011 року з постачальником ТОВ «Строитель-Плюс», мають ознаки нікчемності та є нікчемними; порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат у сумі 854661,0 грн., у тому числі з постачальником ПП «Пан Буд» у лютому 2012 року у розмірі 120250,0 грн., з постачальником ТОВ «Строитель-Плюс» у квітні-серпні, грудні 2011 року у сумі 734411,0 грн.; порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 170932,0 грн., у тому числі з постачальником ПП «Пан Буд» у лютому 2012 у розмірі 24050,0 грн. та з постачальником ТОВ «Строитель-Плюс» у квітні-серпні, грудні 2011 року у сумі 146882,0 грн.

Висновки про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства зроблені посадовими особами відповідача на підставі актів Державної податкової служби у Запорізькій області від 11 квітня 2012 року №37/22/31263808 та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06 квітня 2012 року №21/22/37081614 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Пан Буд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх вигляду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року, а також на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Бренд строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ПП «Сіті буд», ПП «Добре місто», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених статтею 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вказаних матеріалів, органами Державної податкової служби та досудового слідства внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності, первинних фінансових документів вищезазначених контрагентів та пояснень свідків, наданих в межах порушеної кримінальної справи, зроблено висновок про наявність в їх діяльності ознак фіктивності, передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України, відсутність факту реального придбання або продажу товарів чи послуг, та, як слідство, не підтверджено реальність проведених господарських операцій БВП «Строитель-Плюс», ПП «Пан Буд» з контрагентами-покупцями та постачальниками за цей період.

03 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000120221 про донарахування податку на прибуток у розмірі 400 736 грн. 61 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 60 775 грн. 13 коп.

20 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000580222 про збільшення Приватному підприємству «АРК» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 191 871,0 грн., у тому числі за основним платежем - 183463,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 408,0 грн.; №0000590222 про збільшення Приватному підприємству «АРК» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 192 802,15 грн., у тому числі за основним платежем - 170 934,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 868,15 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

У ході розгляду справи судом встановлено, що Приватне підприємство «АРК» зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 13 травня 1996 (ЄДРПОУ 24040487). Перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби з 16 травня 1996 року. Основним видом діяльності, у тому числі, є будівництво житлових і нежитлових будівель. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 08 липня 1997 (свідоцтво платника податку на додану вартість № 39515364).

23 січня 2012 року між Приватним підприємством «АРК» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скальса» (замовник) укладений підрядний договір №230112, за умовами якого підрядник приймає на себе виконання робіт по водопроводу нижче відмітки 0,000 корпусу 2 в осях 1-3 по забудові кварталу житлових будинків в VІ мікрорайоні пр. Ген.Острякова у м. Севастополі.

На виконання зазначеного підрядного договору 01 лютого 2012 між Приватним підприємством «АРК» (замовник) та Приватним підприємством «Пан Буд» (підрядник) укладений договір підряду №101, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати водопровід нижче відмітки о,000 Корпусу 2 в осях 1-3 забудови кварталу житлових будинків в VІ мікрорайоні пр. Ген.Острякова у м. Севастополі.

За результатами виконання робіт сторонами договору складені відповідні акти виконаних робіт, що підписані сторонами.

Виконання умов договору підряду №101 підтверджується також актом прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в, підсумковою відомістю ресурсів та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за лютий 2012 року. На підтвердження виконання робіт ПП «Пан Буд» виписало на адресу Приватного підприємства «АРК» податкові накладні від 21 лютого 2012 року №136, від 22 лютого 2012 року №156 та від 29 лютого 2012 року №241.

02 червня 2010 року між Приватним підприємством «АРК» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРТК «Амідас» укладений договір підряду №2/06, за яким підрядник приймає на себе виконання сантехнічних робіт (внутрішніх та зовнішніх) по об'єкту: «Багатоквартирний житловий будинок по вул. Корчагіна, 60».

07 квітня 2011 року на виконання договору №2/06 між Приватним підприємством «АРК» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) укладений договір підряду №505, за яким підрядник зобов'язується виконати сантехнічні роботи на об'єкті «Багатоквартирний житловий будинок по вул. Павла Корчагіна 60». Підтвердженням виконання робіт є акти виконаних робіт підписані сторонами.

Виконання умов договору підряду №505 також підтверджується актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за квітень, травень, червень, липень та серпень 2011.

На підтвердження виконання робіт БВП «Строитель-Плюс» видало на адресу Приватного підприємства «АРК» податкові накладні від 28 квітня 2011 року №380, від 31 травня 2011 року №536, від 30 червня 2011 року №545, від 29 липня 2011 року №473 та від 31 серпня 2011 №557.

04 березня 2011 року між Приватним підприємством «АРК» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербудсервіс» (замовник) укладений підрядний договір №7, за умовами якого підрядник приймає на себе виконання сантехнічних та монтажних робіт по житловому комплексу з об'єктами торгівлі по вул. Т.Шевченко (V мікрорайон Камишової бухти) у м. Севастополі в осях 1с-4с.

На виконання цього договору 04 квітня 2011 року між Приватним підприємством «АРК» (замовник) та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» (підрядник) укладений договір підряду №461, за умовами якого підрядних зобов'язується виконати сантехнічні роботи на об'єкті «Житловий комплекс з об'єктами торгівлі» по вул. Шевченко, 5 мікрорайон Камишової бухти осі 1-2, 3-4, 7-8. Підтвердженням виконання робіт є акти виконаних робіт підписані сторонами.

Виконання умов договору підряду №461, крім того, підтверджується актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за квітень, серпень, грудень 2011 року, січень 2012 року.

На підтвердження виконання робіт Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-Плюс» видало на адресу Приватного підприємства «АРК» податкові накладні від 28 квітня 2011 року №381, від 31 серпня 2011 року №527, від 30 грудня 2011 року №598, від 26 січня 2012 року №186 та №187.

Приватне підприємство «АРК» здійснило оплату вартості підрядних робіт, виконаних Приватним підприємством «Пан Буд» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс», що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку.

Судом також встановлено, що будівництво об'єктів: «Багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Севастополь, вул. Корчагіна,60», «Будівництво забудови кварталу житлових будинків в VI мікрорайоні 54 квартирний блок №2/1 по пр.Генерала Острякова, 242 в м. Севастополь», що здійснювалось Приватним підприємством «АРК» та, відповідно, Приватним підприємством «Пан Буд» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс», як субпідрядниками, закінчено, об'єкти введені до експлуатації, про що свідчать декларації про готовність об'єктів до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Пан Буд» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим 26 квітня 2010 року, ЄДРПОУ 37081614. Місцезнаходженням суб'єкта господарювання є: м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 40. Основним видом діяльності цього підприємства є будівництво. Приватним підприємством «Пан Буд» отримано ліцензію Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономної Республіці Крим Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ №557925 на вид діяльності - господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури (за переліком робі згідно з додатком), строком дії з 15 листопада 2010 року по 15 листопада 2013 року. Підприємством зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №100308943 НБ №385434), в процесі припинення не перебуває. Свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано за ініціативою податкової інспекції 11 травня 2012 року на підставі того, що у Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-Плюс» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя 14 грудня 2000 року, ЄДРПОУ 31263808. Державна реєстрація змін до установчих документів проводилась Виконкомом Сімферопольської міської ради АР Крим 01 листопада 2004 року. Місцезнаходженням підприємства є: м. Сімферополь, вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57В/2А. Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» отримано ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №195347 на вид діяльності - будівельна діяльність (згідно з переліком), строком дії з 22 грудня 2006 року по 22 грудня 2011 року. Підприємством також зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №100326353 НБ №389812), у процесі припинення не перебуває. Свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано за ініціативою податкової служби 15 травня 2012 року у зв'язку з тим, що у Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність суб'єкта господарювання за місцезнаходженням.

Крім того, реальність господарських операцій (тобто фактичне виконання Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» для Приватного підприємства «АРК» підрядних робіт) підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 28 травня 2012 року ПС №178/22-1/24040487 про результати проведення зустрічної звірки ПП «АРК» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків БВП «Строитель-Плюс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, відповідно до якої звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із БВП «Строитель-Плюс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Отже, зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і Приватним підприємством «Пан Буд» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та його контрагентів тощо. Вказані докази свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як виконавців робіт, так й замовників, тобто підтверджують реальність господарської операцій.

Щодо посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Пан Буд» та БВП «Строитель-Плюс», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6, 7 якого встановлюють, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 № 236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункт 4.4 яких визначає, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно з пунктом 7.1 Методичних рекомендації результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом Державної податкової служби - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби довідок про проведення зустрічних звірок ПП «Пан Буд» та БВП «Строитель-Плюс» суду не надано.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, що знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

На час розгляду справи відповідачем суду не наданий вирок суду по зазначеної кримінальної справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

При цьому, суд зазначає, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати на податковий кадети за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

До того ж, 01 січня 2011 року частину другу статті 228 Цивільного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року (зміна редакції статті 228 Цивільного кодексу України), правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, не є у розумінні Цивільного кодексу України нікчемним правочином, тобто є оспорюваним правочином. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції суду.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При визначенні правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган робить висновок про відсутність у позивача при укладені договорів наміру створення правових наслідків, тобто про фіктивність даних угод.

Таким чином, відповідач ототожнює два різних поняття: нікчемність та фіктивність правочину.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних.

Частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України визнання таких угод недійсними віднесено виключно до прерогативи суду.

Разом з цим, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби рішень судів про визнання угод, укладених позивачем з контрагентами, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Крім того, відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на придбання комплектуючих деталей, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби та наявності порушень з боку Приватного підприємства «АРК» не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 20 листопада 2012 року № 0000580222 про збільшення Приватному підприємству «АРК» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 191 871 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 183 463 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) - 8 408 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 20 листопада 2012 року № 0000590222 про збільшення Приватному підприємству «АРК» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 192 802 грн. 15 коп., у тому числі за основним платежем - 170 934 грн. 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 868 грн. 15 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АРК» судовий збір у розмірі 2 146 гривень 00 копійки.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 09 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін