Постанова

від 24.02.2009 по справі 11/2090

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/2090

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 лютого 2009 р.                                                                                    № 11/2090  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг його Хмельницької філії, м. Хмельницький,  

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.12.2008

зі справи № 11/2090

за позовом заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг його Хмельницької філії (далі –Товариство),           м. Хмельницький,  

до об'єднаного товариства індивідуальних забудовників "Зарічанське" (далі –Об'єднання), м. Хмельницький,

про стягнення 163 150,57 грн.,

за участю представників:

прокуратури –не з'явився,

позивача –Матущак М.Г., Пелюх О.П.,  

відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Товариства звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення з Об'єднання 91 436,75 грн. витрат на експлуатаційно-технічне обслуговування кабельних ліній зв'язку, 6 717,92 грн. вартості оренди телефонної каналізації, 21 795,90 грн. сплаченого податку на прибуток та    43 200 грн. неотриманих доходів (у вигляді різниці між базовою ціною опціонів на позачергове встановлення квартирних телефонів громадянам та їх пільговою вартістю), а всього 163 150,57 грн.

Рішенням названого суду від 20.06.2008 (суддя Радченя Д.І.) позов задоволено частково: з Об'єднання стягнуто 43 200 грн. неотриманих доходів (у вигляді різниці між базовою ціною опціонів на позачергове встановлення квартирних телефонів громадянам та їх пільговою вартістю); в іншій частині позову відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення в частині стягнення коштів мотивовано визнанням у встановленому порядку недійсним укладеного сторонами договору від 22.07.2003 № 47, яким передбачалося зменшення ціни опціону, та необхідністю проведення двосторонньої реституції, тоді як у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено з посиланням на їх безпідставність.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 (колегія суддів у складі: Зарудяна Л.О. –головуючий суддя, судді Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) рішення господарського суду Хмельницької області від 20.06.2008 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства та в позові відмовлено повністю.

Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю факту протиправної поведінки з боку Об'єднання (обов'язкової ознаки складу цивільного правопорушення), а також тим, що договір від 22.07.2003    № 47 визначав відносини виключно між Товариством і Об'єднанням та не стосувався прав чи обов'язків третіх осіб, як не визначав й певних умов придбання громадянами опціонів на позачергове встановлення квартирних телефонів, внаслідок чого відсутні підстави для застосування реституції у вигляді стягнення коштів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 22.07.2002 відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" Об'єднанню видано технічні умови за № 1009 на телефонізацію житлового масиву в місті Хмельницькому, якими передбачено будівництво розподільної телефонної мережі; у будівництві телефонної мережі брало участь 96 громадян; телефонні мережі взято позивачем на технічне обслуговування;  

- 22.07.2003 сторонами укладено договір № 47, згідно з умовами якого Об'єднання безоплатно передало Товариству збудовані споруди зв'язку, а Товариство, прийнявши їх на баланс, гарантувало "при позачерговій установці телефону зменшення ціни продажу опціону на вартість виконання технічних умов" (пункт 3.3 цього договору);   

- фізичними особами-членами Об'єднання опціони для позачергового встановлення телефонів придбавалися по ціні 10 грн., тоді як їх повна ціна становили 460 грн. (т. 1, а.с. 70-72, );

- рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.02.2006 зі справи № 8/168, яке набрало законної сили, згаданий договір від 22.07.2003 № 47 визнано недійсним, що мотивовано відсутністю у особи, яка підписала угоду від імені Об'єднання, необхідних для цього повноважень    (т. 1, а.с. 8-9);  

- різниця між повною та пільговою вартістю опціонів становить        43 200 грн.;

- сторонами угода щодо оренди телефонної каналізації не укладалася;

- позивачем не подано доказів завдання йому відповідачем збитків у вигляді неотриманих доходів з експлуатаційно-технічного обслуговування кабельних ліній зв'язку в сумі 91 436,75 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- договір від 22.07.2003 № 47 визначав лише відносини Товариства і Об'єднання та не містив положень щодо прав чи обов'язків третіх осіб;   

- Товариство згадані опціони за пільговою ціною реалізувало не Об'єднанню, а конкретним споживачам –фізичним особам;

- Об'єднання не зобов'язувалося оплачувати встановлення телефонів фізичним особам і не здійснювало такої оплати (у тому числі й за зменшеною ціною);

- безпосередньо Об'єднання за цим договором нічого від Товариства не одержало та не повинно було одержати;

- Товариством не подано доказів наявності з боку Об'єднання протиправної поведінки, яка перебувала б у безпосередньому причинному зв'язку із заподіянням позивачеві збитків у вигляді різниці між вартістю (повною та пільговою) опціонів для фізичних осіб (у тому числі й щодо реальності реалізації всіх опціонів за повною ціною).       

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для відшкодування Об'єднанням визначених Товариством збитків.  

Відповідно до частини другої статті 216 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У пункті 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальними підставами для прийняття рішення про відшкодування збитків (шкоди) є: неправомірність поведінки заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та шкодою; вина заподіювача шкоди.

Судові рішення попередніх судових інстанцій про відмову Товариству в стягненні 91 436,75 грн. витрат на експлуатаційно-технічне обслуговування кабельних ліній зв'язку, 6 717,92 грн. вартості оренди телефонної каналізації та 21 795,90 грн. сплаченого податку на прибуток прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є правильними та сторонами не оскаржуються.

Водночас посилання суду першої інстанції на необхідність здійснення реституції як на підставу для стягнення з Об'єднання 43 200 грн. (неотриманих доходів) суперечить як змісту цього договору, за яким відповідач кошти не отримував, так і правовому змісту поняття "упущена вигода".

У свою чергу, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого суду, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи та оцінки поданих сторонами доказів, встановивши відсутність у діях Об'єднання складу цивільного правопорушення (зокрема, через відсутність протиправності поведінки Товариства, безпосередньо пов'язаної з недоотриманням позивачем саме 43 200 грн. доходу від надання поза межами договору від 22.07.2003 № 47 послуг, одержувачами яких є фізичні особи), дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відмовити Товариству в задоволенні позову повністю.

Твердження скаржника про недоведеність фактичних обставин, визнаних апеляційним судом встановленими, не можуть бути підставами для задоволення вимог Товариства, оскільки відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 зі справи № 11/2090 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг його Хмельницької філії –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б.Львов