Постанова

від 10.02.2009 по справі 33/121пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/121пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 лютого 2009 р.                                                                                    № 33/121пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

МКП "Малиш"Карпович М.М. –(директор)

розглянув касаційну скаргуМалого колективного підприємства "Малиш"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.11.2008

у справі№ 33/121пд господарського суду Донецької області

за позовомМалого колективного підприємства "Малиш"

доМаріупольської міської радивиконавчого комітету Маріупольської міської радиуправління міського майна Маріупольської міської ради

прозобов'язання виконати умови договору оренди приміщення, відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2008 (Р.Новікова) в позовних вимогах про зобов'язання виконати договір оренди від 01.07.2000 шляхом надання в користування нежитлового приміщення до Маріупольської міської ради та виконкому міської ради відмовлено. Позовні вимоги про відшкодування шкоди за невиконання умов договору залишені без розгляду.

Позовні вимоги про зобов'язання виконати договір оренди від 01.07.2000 шляхом надання в користування нежитлового приміщення до управління міського майна Маріупольської міської ради задоволені.

Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди від 01.07.2000 підписаний позивачем з управлінням міського майна Маріупольської міської ради, тому інші відповідачі є неналежними в частині вимог про зобов'язання виконати умови договору.

Між управлінням міського майна Маріупольської міської ради та позивачем укладено договір від 01.07.2000, який орендодавцем не виконаний, тому вимоги позивача про  зобов'язання виконати договір підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Щодо вимог про відшкодування шкоди, то вони залишені судом без розгляду у зв'язку з не поданням позивачем витребуваних судом документів, необхідних для вирішення спору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2008 (судді: Н.Величко, І.Алєєва, А.М'ясищев) рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2008 скасовано. В позовних вимогах відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що договір від 01.07.2000 було укладено до 24.05.2001 та фактично не виконувався, приміщення не передавалося, за рішенням арбітражного суду Донецької області від 03.05.2001 у справі № 10/100 позивач був виселений з приміщення, тому у суду не було правових підстав вважати договір таким, що діє.

Крім того, позивач вправі був вимагати виконання договору в період його дії, тобто до 24.05.2001, а тому суд неправомірно не застосував позовну давність, про застосування якої заявив відповідач.

Судом порушено ст. 81 Господарського процесуального кодексу України в частині залишення вимог про відшкодування шкоди без розгляду з підстав не подання позивачем витребуваних судом документів, так як матеріалами справи не підтверджено витребування певних документів.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги задовольнити.

Скаржник посилається на обставини користування спірним приміщенням на час укладення договору № 776-п від 24.05.99 та в подальшому на підставі цього договору, незважаючи на ту обставину, що приміщення по акту прийому-передачі не передавалося.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань з передачі приміщення в оренду позивач зазнав збитків.

Судом не приймалося рішення про виселення позивача з приміщення.

Рішення арбітражного суду Донецької області від 03.05.2001 у справі № 10/100 ґрунтується на рішенні цього ж суду від 19.02.2001 у справі № 35/11. Про жодне з цих рішень позивач не знав, тому був позбавлений можливості захистити порушені права.

На момент укладення договору оренди від 01.07.2000 приміщення знаходилося у користуванні позивача на підставі договору від 24.05.1999, однак по акту прийому-передачі не передавалося. Договір від 01.07.2000не визнаний недійсним, не розірваний, отже є чинним.

Скаржник вважає, що позовна давність по даному спору не пропущена, оскільки порушення договору триває на даний час.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд, повторно розглянувши справу, встановив, що 01.07.2000 між управлінням міського майна Маріупольської міської ради і МКП "Малиш" був укладений договір оренди № 2270-Ж щодо нежитлового приміщення за адресою:            м. Маріуполь, вул. Зелинського, 27а, терміном дії до 24.05.2001.

Судом, також встановлено, що фактично договір сторонами не виконувався, про що, зокрема й свідчить позовна вимога в даному спорі щодо зобов'язання виконати договір та передати спірне майно.

Відповідно до рішення арбітражного суду Донецької області від 03.05.2001 у справі   № 10/100 позивач був виселений з спірного приміщення. Рішення вступило в законну силу.  

Таким чином, судом встановлено, що позивач був позбавлений прав на спірне приміщення на підставі судового рішення.

Обставини виконання судового рішення та виселення позивача встановлені судом, що вбачається, зокрема із рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2007 у справі № 21/199пн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач на час звернення до суду з позовом фактично користувачем спірного приміщення не був, а отже немає підстав вважати, що позивач продовжував користуватися приміщенням.  

Таким чином судом встановлено відсутність правовідносин оренди між учасниками спору.

Зокрема, відповідно д ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За цих обставин, апеляційна інстанція правомірно зазначила, що позивач вправі був ставити вимогу про захист права у обраний ним спосіб, зокрема. шляхом виконання зобов'язання в натурі лише в період дії цього зобов'язання, тобто строку дії договору.

Разом з тим, в період дії договору позивач цим правом не скористався.

За встановлених обставин, суд дійшов правомірного висновку про відмову в позові.

Вимога про відшкодування збитків не обґрунтована доказами, які свідчать про факт збитків, недоведена, тому в позові в цій частині також відмовлено правомірно.

За наведених обставин, доводи скаржника про фактичне користування спірним приміщенням відхиляються, оскільки встановлених судом обставин не спростовують.

Доводи скаржника про неправильне застосування позовної давності відхиляються, оскільки в позові відмовлено за встановлених обставин необґрунтованості позовних вимог, а не через пропуск позовної давності. Зазначене відповідає практиці Верховного Суду України, що відображена у Постанові від 10.12.2002 у справі № 10/257.

Згідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин  справи.

Касаційна інстанція зазначає на межі перегляду справи касаційною інстанцією, встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України згідно яких суд касаційної інстанції перевіряє дотримання норм матеріального права відносно вже встановлених обставин справи.

Доводи касаційної скарги про те, що скаржник є користувачем спірного приміщення, посилання на обставини відсутності акту приймання-передачі, пов'язані з іншим договором оренди від 24.05.99 № 776-П, як на аналогію, на ті обставини, що йому не було відомо про судові рішення, зокрема, про його виселення, відхиляються, оскільки встановлених апеляційною інстанцією фактичних обставин не спростовують, ґрунтуються на невірному розумінні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, та зводяться до намагання встановити інші обставини справи, надати їм іншу оцінку.  

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2008 у справі           № 33/121пд господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                                                           В. Цвігун