Постанова

від 24.02.2009 по справі 5/151б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/151Б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 лютого 2009 р.                                                                                    № 5/151Б  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Катеринчук  Л. Й., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

на  постанову господарського суду  Донецької області від 24.11.2008 року

у справі№ 5/151-б

за заявою Приватного підприємства "Атлантик"

доПриватного підприємства "Гарант ЛВИ"

про Банкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у у Куйбишевському районі міста Донецька

Присяжнюк С. М. дов. від 23.02.2008 року б/н

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області  від 04.11.2008 року за заявою Приватного підприємства "Атлантик" було порушено провадження у справі № 5/151б про банкрутство Приватного підприємства "Гарант ЛВИ" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Донецької області від 24.11.2008 року (суддя Чорненька І.К.) визнано Приватне підприємство "Гарант ЛВИ"  код 34990451 банкрутом відповідно до ст. 52 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - Приватне підприємство "Атлантик"  та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема  письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів та надати суду відповіді, а також зобов'язано останього до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з такою постановою, ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 24.11.2008 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема на те, що судом не було належним чином дотримано вимоги ст. 52 Закону.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

   Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником  підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

 Відповідно до статті 16, 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності;   ідентифікаційний код юридичної особи;  організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього;      серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них.

 Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,   лише факт внесення  відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

         Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.

Як встановлено судом першої інстанції, факт відсутності боржника за юридичною адресою підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців  серії АВ за №532889 станом на 29.10.2008 року.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 14 258 грн. є безспірними, оскільки підтверджуються рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2008 року у справі №33/100 та виданим на його виконання наказом від 01.07.2008 року.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Відділу Державної виконавчої  служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьк від 24.10.2008 року повернуто виконавчий документ стягувачеві, у звязку з відсутністю майна у боржника на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, а також відсутністю боржника за юридичною адресою.

Відтак, суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство.

Таким чином, доводи касаційної скарги ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної постанови суду першої інстанції вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для її зміни або скасування.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути уваги ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька, що ст. 52 Закону передбачений особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника тому у разі наявності у боржника податкового боргу скаржник не позбавлений права звернутись з заявою про визнання його кредиторських вимог.

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька  на постанову господарського суду Донецької області від 24.11.2008 року у справі № 5/151б залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Донецької області  від 24.11.2008 року у справі № 5/151б  залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 5/151б  повернути до господарського суду Донецької області.  

Головуючий                                                                     О.Є. Короткевич

          Судді                                                                               Л. Й. Катеринчук

                                                                                                      М. І. Хандурін