Постанова

від 09.04.2013 по справі 3/295-17/42/5018

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р. Справа № 3/295-17/42/5018 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача- Дмитриченко О.О.,

представника відповідача- Луговська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Полтавської областi від 21.06.2012р. по справі № 3/295-17/42/5018

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових рішень - повідомлень,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1.) звернулась до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби (далі- Кременчуцька ОДПІ), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000221702/0/347 від 29.03.2006р. та № 0000221702/1/696 від 01.06.2006 року.

Постановою господарського суду Полтавської області від 07.08.2007 року позов задоволено.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року постанову господарського суду Полтавської області скасовано і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Постановою господарського суду Полтавської області від 21.06.2012 року задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 21.06.2012 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що на момент вчинення позивачем господарських операцій з НВТК ТОВ «Констант», ПП Фірма «НОТ», ПП «Ніко-Арт», останні були зняті з податкового обліку. Контрагент СПД ОСОБА_2 згідно постанови господарського суду Полтавської області від 31.05.2005 року був визнаний банкрутом. Крім того, СПД ОСОБА_2 згідно довідки про стан звітності, не подавав податкової звітності та не сплачував податок на додану вартість починаючи з 2001 року, у зв'язку з чим всі виписані контрагентом податкові накладні є недійсними, тому позивач не мав права включати суми податку на додану вартість по господарським операціям з останнім до податкового кредиту.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контрагенти ФОП ОСОБА_1 - НВТК ТОВ «Констант», ПП Фірма «НОТ», ПП «Ніко-Арт», СПД ОСОБА_2 видали належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем обладнання суми податку, тому позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 06.03.2006 р. по 17.03.2006 р. проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 07.10.04 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт № 27/17-200/НОМЕР_1 від 21.03.06 р.(т.1 а.с. 11-16).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000221702/0347 від 29.03.2006р., яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3014010100 податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 354343,50 грн., в тому числі: 236229,00 грн. - основних платежів, 118114,50 грн. - штрафні санкції. Після оскарження до Кременчуцької ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000221702/1/696 від 01.06.20006 р., за яким сума донарахувань не змінилась (т.1 а.с. 17-18).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про неправомірне віднесення сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, які знятті з податкового обліку, СПД ОСОБА_2 визнаний банкротом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі- Закон №168) ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під час судового розгляду встановлено, що НВТК ТОВ «Констант», ПП Фірма «НОТ», ПП «Ніко-Арт», СПД ОСОБА_2 протягом листопада 2004 р. по вересень 2005 року були виписані податкові накладні, на підставі яких, позивачем, до складу податкового кредиту по податку на додану вартість було включено суму ПДВ 236229,00 грн.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПІ України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 (чинного на момент вчинення господарських взаємовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, яким визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що НВТК ТОВ «Констант» знято з податкового обліку 30.01.2004 р. згідно рішення господарського суду у справі №10/28711 від 08.12.2003р. Згідно довідки Кременчуцької ОДПІ від 31.01.2004р. №1205/6/28-134 ТОВ "Констант"з 30.01.2004 р. знято з обліку платника податків.

ПП Фірма "Нот" знято з обліку в інспекції 06.11.2002 р. згідно рішення Господарського суду №10/190 від 11.07.2002 р. та з обліку платника податків згідно довідки Кременчуцької ОДПІ від 07.11.2002 р. №701/09.

ПП "Ніко-Арт" знято з податкового обліку 10.07.2003 р. згідно рішення Господарського суду №10/5746 від 04.03.2003р.та з обліку платника податків згідно довідки Кременчуцької ОДПІ від 11.07.2003р. 12469/10.

Виходячи з вище викладено, колегія суддів дійшла висновку, що податкові накладні виписані вище зазначеними контрагентами були не дійсними, тому висновок Кременчуцької ОДПІ про неправомірне віднесення ФОП ОСОБА_1 сум по цим накладним до податкового кредиту є правомірним.

Щодо взаємовідносин з СПД ОСОБА_2, колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2004 року між ФОП ОСОБА_1.(покупець) та СПД ОСОБА_2.(продавець) було укладено договір поставки, згідно якого продавець зобов'язується передати товар, а покупець оплатити його.

05.01.2005 р. між ФОП ОСОБА_1.(замовник) та СПД ОСОБА_2.(виконавець) було укладено договір №1105 про надання вантажно-розвантажувальних послуг, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з навантажування/розвантажування та доставці вантажу.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов*язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Отже будь-які документи, в тому числі і видаткові накладні, акти виконаних робіт, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Копії податкових накладних, квитанції до прибуткових касових ордерів, акти виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи не можуть бути беззаперечними доказами здійснення господарських операцій.

ФОП ОСОБА_1 , як під час слухання у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не надано товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували фактичне переміщення товарів.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, вказує на відсутність реального виконання договору поставки товарів та договору про надання вантажно-розвантажувальних послуг позивачу контрагентом СПД ОСОБА_2

Таким чином, сторони вказаних договорів ставили за мету не виконання цих договорів, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду та ухилитися від сплати податку до бюджету.

Крім того, згідно постанови господарського суду Полтавської області від 31.10.2005р. по справі №7/54 СПД ОСОБА_2 був визнаний банкрутом, було відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч.2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Отже, податкові накладні, які були виписані СПД ОСОБА_2 після 31.05.2005 року, з огляду на вище зазначене, були недійсними.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність правочинів.

А отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті правомірно.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАСУ підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 21 червня 2012 р. по справі № 3/295-17/42/5018 скасувати.

Прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 15.04.2013 р.