Постанова

від 18.02.2009 по справі 5/82-08-3358

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/82-08-3358

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 лютого 2009 р.                                                                                    № 5/82-08-3358  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді      Гончарука П.А.,

суддів:                             Вовка І.В.,

                                        Малетича М.М. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово- комунальної контори Селекційно-генетичного інституту на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. у справі №5/82-08-3358 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” до Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту про зобов'язання укласти договір,

за участю представників:

позивача: Намчук О.В., довіреність б/н, від 10.02.2009р.,

відповідача: Яричевський В.В., начальник.

В с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” (далі –ТОВ “Інфокс”, Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту (далі –ЖКК Селекційно-генетичний інститут, Відповідач) про зобов'язання укласти договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2008р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р., позов ТОВ “Інфокс” було задоволено: зобов'язано Відповідача укласти з Позивачем договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) в редакції, запропонованій останнім.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове  рішення про відмову в позові.

Позивач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, вважаючи доводи Відповідача безпідставними, просив залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2008р. Позивач направив Відповідачу для погодження два примірники проекту договору № 108/1 від 17.06.2008р. на послуги обєктів водопостачання та водовідведення, який був отриманий останнім 25.06.2008р.

Однак, станом на 13.08.2008р. Відповідач, як це належить, у встановлені законом терміни (ст. 181 Господарського кодексу України) проект договору не розглянув і з протоколом розбіжностей, у випадку наявності таких, Позивачу не повернув.

В той же час, відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, послуги водопостачання та водовідведення надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, що також передбачено пунктом 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлкомгоспу України № 65 від 01.07.1994р.

Згідно ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (далі –Закон) , споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати, житлово-комунальну послугу. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Власника будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, вищеназвана норма закону визначає як фізичну або юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому порядку право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом.

При цьому, відповідно до п. 1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2005р., виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України ”Про житлово-комунальні послуги”.

Крім того, ст. 19 згаданого вище Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно ст. Закону “Про житлово-комунальні послуги” договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем.

Суд апеляційної інстанції встановивши обставини справи та враховуючи вимоги вищезазначених норм матеріального права, дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким позов про зобов'язання Відповідача укласти з Позивачем договір в редакції, запропонованій останнім, слід залишити без змін.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. у справі № 5/82-08-3358 –без змін.

Головуючий - суддя                                                            Гончарук П.А.

судді:                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Малетич М.М.