Рішення

від 15.04.2013 по справі 922/793/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р.Справа № 922/793/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалійна справа" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (м. Богодухів) про стягнення 54891,57 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кравченко Т.В. (довіреність б/н від 27.03.13 р.);

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакалійна справа", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про стягнення заборгованості у розмірі 49450,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 197,80 грн. та 3% річних у розмірі 203,22 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань з оплати поставленого товару згідно накладних № РН-530 від 23.07.2012 року, № РН-540 від 27.07.2012 року, № РН-575 від 03.08.2012 року та № РН-596 від 10.08.2012 року. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.03.2013 р. о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2013 р. розгляд справи було відкладено на 02.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2013 р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжено розгляд справи з її урахуванням, розгляд справи було відкладено на 02.04.2013 р.

Таким чином відповідно вимог заяви позивача про уточнення позовних вимог, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 39028,97 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 38450,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 197,80 грн. та 3% річних у розмірі 381,17 грн.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №440 від 15.04.13 р., призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/793/13-г.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 15.04.13 р., справу призначено до розгляду судді Сальніковой Г.І.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.13 р. підтримав позов у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

15.04.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов лист, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед ТОВ "Бакалійна справа", в розмірі 38450 грн., зазначив, що в клопотанні від 02.02.13 р. було допущено описку та зазначено 33450 грн. Також відповідач просив провести судове засідання 15.04.13 р. без участі представника товариства в зв"язку з його хворобою.

Відповідач в судове засідання 15.04.13 р. явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.

Ухвалами господарського суду від 25.02.2013 р., 18.03.2013 р. та 02.04.2013 р. сторони були попереджені про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача про проведення судового засідання 15.04.13 р. без участі представника товариства в зв"язку з його хворобою можливо задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалійна справа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" було досягнуто домовленості щодо поставки товару, а саме, крохмаль кукурудзяний (надалі Товар). Сторони письмового договору не укладали, строку оплати не встановлювали.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив товар належної якості, відповідно до усної домовленості сторін, на загальну суму 107600,00 грн. Даний факт підтверджується наявними у справі доказами, а саме, належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-530 від 23.07.2012 року; № РН-540 від 27.07.2012 року; № РН-575 від 03.08.2012 року та № РН-596 від 10.08.2012 року. Відповідачем прийнято товар від відповідача згідно довіреностей № 2462 від 23.07.2012 року; № 2476 від 27.07.2012 року; № 2511 від 03.08.2012 року та № 2349 від 10.08.2012 року. Також в матеріалах справи наявна копія акту звірки розрахунків станом на 30.11.12 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств, що свідчить про заборгованість відповідача на суму 54450,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано 12.12.12 р. претензію вих. №121212-1 від 12.12.12 р. про погашення заборгованості в розмірі 54450,00 грн.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, частково оплатив за отриманий товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №31 від 06.02.13 р. на суму 5000,00 грн., №363 від 22.02.13 р. на суму 5000,00 грн. та №653 від 20.03.13 р. на суму 6000,00 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 38450,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 381,17 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми збитків, завданих інфляцією, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 197,80 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6; код ЄДРПОУ 36537542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалійна справа" (03113, м. Київ, Святошинський район, вул. Дружківська, буд. 10, кімната 314; код ЄДРПОУ 37395287; п/р 26000000746659 в ПАТ "Універсал Банк" м. Києва, МФО 322001) заборгованості у розмірі 38450,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 197,80 грн. та 3% річних у розмірі 381,17 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.