Постанова

від 12.12.2006 по справі 22/367а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/367а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

У Х В А Л А

Іменем України

11.12.2006 р.                                                                                     справа №22/367а

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кулебякіна  О.С.

суддівВолкова Р.В., Діброви  Г.І.,

при секретареві судового засідання

Маланчук Г.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:Василенко Н.А. представник за довір. № 210 від 14.11.06 р.; Поченкова Т.П. представник за довір. № 209  від 14.11.06 р.; Мозгова І.В. представник за довір. № 208  від 04.11.06 р. - ДП "Донецький облавтодор", м.Донецьк,

від відповідача:Рябко О.О. представник за довір. № 30547/10/10-1 від 02.11.06 р.; Березіна О.М. представник за довір. № 30546/10/10-1 від 02.11.06 р.; Яковенко О.В. представник за довір. № 30544/10/10-1  від 02.11.06 р.; Щербина Ю.В.,  представник за довір. № 30548/10/10-1  від 02.11.06 р. -  СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великимиплатниками податку м.Донецька

на постанову господарського суду

Донецької області

від08.09.2006 року

по справі№  22/367а (суддя Волошинова Л.В.)

за позовомДочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Донецьк

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку м.Донецька

проскасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2005 р. №0001220816/2/34345/10/15-1623/3, №0001230816/2/34345/10/15-16-23/3, №0001250816/2/34354/10/15-16-23/3

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 08.09.2006 р. позовні вимоги задоволені частково: скасовані податкові повідомлення-рішення: № 0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 від 16.11.2005 р. в частині визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 9 504 875 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 455 822, 50 грн.; № 0001250816/2/34344/10/15-16-23/3 від 16.11.2005 р. в частині визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 909 892 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 742 548 грн.; № 0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 від 16.11.2005 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 575 204 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 287 602 грн.; № 0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 від 16.11.2005 р. в частині визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 9 504 875 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 442 122, 50 грн.; № 0001250816/2/234344/10/15-16/23/3 в частині визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 909 892 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій  в сумі 3 745 548 грн.; № 0001230816/2/34343/1015-16-23/3 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 575 204 грн.  та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 287 602 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Податковим органом на постанову суду подано апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування судового акту з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову місцевого господарського суду –законною.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

За результатами податкової перевірки податковим органом встановлені наступні порушення Дочірнім підприємством „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк вимог податкового законодавства:

- п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - підприємством у період з 01.10.2002 р. по 31.12.2003 р. завищені валові доходи на суму 27 136 698 грн. за внутрішніми господарськими операціями з передачі товарів (робіт, послуг) зі структурними підрозділами (4-й кв. 2002 р. - 1 402 182 грн., 1-й кв. 2003 р. - 2 171 649 грн., 2-й кв. 2003 р. - 8 955 102 грн., 3-й кв. 2003 р. - 11 018 940 грн., 4-й кв. 2003 р. - 3 588 825 грн.);

- п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - підприємством і період з 01.10.2002 р. по 31.12.2003 р. завищені валові витрати на суму 57 194 592 грн. за внутрішніми господарськими операціями з передачі товарів (робіт, послуг) зі структурними підрозділами (4-й кв. 2002 р. - 88 700 грн., 1-й кв. 2003 р. - 8 456 090 грн., 2-й кв. 2003 р. - 20 393 042 грн., 3-й кв. 2003 р. - 22 895 765 грн., 4-й кв. 2003 р. - 5 360 995 грн.);

- п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством безпідставно у 3-му кв. 2004 р. до складу валових витрат віднесені витрати по сплаті виконаних робіт Підприємству "Укрінвопромінвест" м. Київ за договором підряду на обстеження системи управління охороною праці від 12.08.2004 р. № 22/08 в сумі 900 000 грн. та за договором підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 12.08.2004 р. № 49/08 в сумі 1 350 000 грн.;

- п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових витрат у 2-му, 3-му та 4-му кварталах 2003 р. включені витрати по управлінню філією в сумі 37 553,03  грн., не підтверджені відповідними розрахунковими документами;

- п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" –підприємством в періоді з жовтня 2002 р. по вересень 2004 р. до складу податкових зобов'язань був включений податок на додану вартість в сумі 5 427 339 грн. за внутрішніми господарськими операціями з передачі товарів (робіт, послуг) зі структурним підрозділами;

- п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - підприємством до складу податкового кредиту у 3-му кв. 2004 р. був включений податок на додану вартість в сумі 375 000 грн., сплачений за виконані Підприємством "Укрінвопромінвест" м. Київ за договором підряду на обстеження системи управління охороною праці від 12.08.2004 р. № 22/08 та за договором підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 12.08.2004 р. № 49/08 роботи, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва;

- п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - підприємством до складу податкового кредиту був включений податок на додану вартість в сумі 220 395 грн. за податковими накладними, оформленими з порушеннями вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки акту перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 16.11.2005 р., які Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” оскаржило до господарського суду Донецької області в порядку адміністративного судочинства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність податковим органом порушень платником вимог податкового законодавства, за відповідними господарськими операціями.

Апеляційна інстанція вважає судове рішення законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий орган обґрунтовує тим, що у перевіряємому періоді позивач та його структурні підрозділи були самостійними платниками податків на прибуток і додану вартість. Тому, при передачі товарів (робіт, послуг) між позивачем та його філіями, а  також між філіями, позивач та його структурні підрозділи не мали підстав формувати валові витрати, податкові зобов'язання і податковий кредит, оскільки за зазначеними операціями не відбувалась передача права власності на товари (роботи, послуги).

Перевіряючи доводи актів в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано виходить із необхідності враховувати результати фінансово-господарської діяльності за спірними операціями, чого не було зроблено відповідачем під час перевірки. З цією метою, ухвалою від 16.02.2006 р. суд першої інстанції призначив судово-бухгалтерську експертизу. За її висновком посилання в акті перевірки на заниження позивачем та його структурними підрозділами податкових зобов'язань з податку на прибуток за 1-й, 3-й квартали 2003 року та за 2003 рік бухгалтерськими документами не підтверджуються. Експертом встановлений факт заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2003 року у сумі 137 тис. грн., яке однак не призвело до заниження податкових зобов'язань підприємства за 2003 рік.  Ця обставина врахована судом при вирішенні справи. Не підтверджені експертом і висновки податкового акту про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 427 339 грн. та завищення податкового кредиту на суму 12 892 244 грн. Висновки судового експерта є мотивовані і такими, що ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні первинної документації підприємства. Вони не спростовані податковим органом під час судового розгляду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано керувався вищевказаним висновком експерта під час розгляду справи.

Таким чином, позовні вимоги в описаній частині задоволені на законних підставах.

Позиція податкового органу щодо формування валових витрат за операціями, пов'язаними з виконанням робіт з обстеження систем охорони праці та оцінки протипожежного стану, базується на тому, що зазначені роботи не пов'язані з господарською діяльністю позивача. З цими доводами погодитись не можно з таких причин.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” до складу валових витрат платника податку включаються, зокрема, витрати з атестації робочих місць на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорон праці. Стаття 13 Закону України „Про охорону праці” зобов'язує підприємства проводити аудит охорони праці у строки, передбачені законодавством. Викладене є безумовним доказом правильності включення позивачем вартості вищевказаних робіт до складу валових витрат виробництва. Виконання спірних робіт підтверджено належними документами, не спростованими податковим органом. Що ж стосується доцільності їх проведення, то це питання не входило в компетенцію податкового органу та не може розглядатись судом.

Апеляційна інстанція виходить також із того, що у матеріалах справи відсутні відомості про порушення законності посадовими особами позивача, причетними до укладання та виконання відповідних договорів.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції щодо законності формування валових витрат позивача у цьому випадку апеляційна інстанція вважає правильними.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками суду щодо відсутності в діях позивача порушень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Отже, позивачем долучені до справи всі податкові накладні, складені з додержанням вимог вищевказаної правової норми. За поясненнями позивача, в деяких податкових накладних дійсно були допущені несуттєві помилки, які виправлені під час проведення перевірки. Ці доводи податковим органом не спростовані. В ході судового розгляду знайшов підтвердження факт належного формування контрагентом позивача –Відкритим акціонерним товариством „Литос„ своїх зобов'язань з податку на додану вартість. Стосовно інших контрагентів позивача: Відкритого акціонерного товариства „Кредмаш”,  ДФ Товариство з обмеженою відповідальністю „Мост” та Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім. М.П. Шульгіна податковий орган не довів, що зазначені підприємства не формували податкові зобов'язання з податку на додану вартість за господарськими операціями з позивачем.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав незаконним донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 220 395 грн. і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 110 197, 50 грн.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвели до заниження податку на додану вартість в сумі 11 266 грн., беручи до уваги наступне.

За ствердженням податківців витрати позивача по управлінню філією є документально непідтвердженими з огляду на ненадання кошторису таких витрат. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги ці доводи, оскільки витрати позивача, пов'язані з управлінням філією, підтверджені податковими накладними, які згідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є розрахунковими документами. Наявність у позивача розрахункових документів безумовно, підтверджує правомірність включення спірної суми до валових витрат. Крім того, суду надані акти прийому передачі виконаних робіт, дійсність яких ніким не спростована.

Таким чином, сам факт відсутності кошторису не давав податковому органу жодних правових підстав для висновку про непідтвердженість валових витрат позивача на суму 11 266 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не беруться, оскільки вони фактично дублюють аргументацію відповідача під час розгляду справи в першій інстанції, якій місцевий суд дав правильну правову оцінку. При цьому апеляційна інстанція виходить із того, що податковий орган всупереч приписам частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 195-196, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 08.09.2006 р. по справі №22/367а залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.   

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини і може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 2 розділу 1У Кодексу  адміністративного судочинства України.

Ухвала складена в повному обсязі 18.12.2006 року.

Головуючий:          О.С.  Кулебякін

Судді:           Р.В.  Волков

          Г.І.  Діброва

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС