Постанова

від 24.02.2009 по справі 4/194-08-5276

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/194-08-5276

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р. Справа № 4/194-08-5276

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Румянцев С. В.,                                                                                   

відповідача –Чорнолуцький Р. В.,

3-ї особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Південьавтотранс”, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р.

по справі №4/194-08-5276

за позовом ПП „Бріг - Експо”, м. Іллічівськ Одеської області,

до ТОВ „Південьавтотранс”, м. Одеса,

за участю 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –ТОВ „Негоціант”, м. Іллічівськ Одеської області,

про стягнення 67485,028 грн.,  

    ВСТАНОВИЛА:

16.12.2008 р. (вх. №7379) у господарському суді Одеської області ПП „Бріг - Експо” (далі - позивач) пред'явлено позов до ТОВ „Південьавтотранс” (далі - відповідач) про стягнення 67485,028 грн. (а.с. 2-5). 3-ю особою з боку позивача останній зазначив ТОВ „Негоціант”. З метою забезпечення виконання рішення суду позивач також просив накласти арешт на кошти на рахунках відповідача. Свої вимоги позивач мотивував наступним.

Відповідно до контракту №15/02-ВК від 02.04.2008 р., позивач отримав на свою адресу контейнер РСIU 9804885 з вантажем гидромассажних боксів SК-S108=8022, який прибув в ОДМТП 03.08.2008 р. (копія коносаменту, копія витратного ордеру і пакувальний аркуш додаються). Відповідно до договору №218/08 від 01.06.2008 р. експедиція вантажу була доручена ТОВ „Негоціант”. У виконання п.1.1. договору 3-я особа, виконуючи свої обов'язки по експедиції вантажу, виконала завантаження контейнера РСIU 9804885 на автомобіль МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ для доставки вантажу на відповідальне зберігання СПД - Максурову І. В. в м. Чернігів (договір №56 від 21.08.2008 р., накладна №109 від 21.08.2008 р., ТТН ААБ №0031421 у трьох екземплярах додаються). Згідно накладної №109 сума вантажу складала 140108,28 грн. Автомобіль МАЗ 54322 держ. номер 414-17 ОВ з вантажем гидромассажних блоків в контейнері РСIU 9804885 21.08.2008 р. відбув в пункт розвантаження - м. Чернігів. 22.08.2008 р. о 1 годині 30 хв. робітник відповідача Короход В. Н. на 274+520 км. автодороги Київ-Одеса, керуючи автомобілем марки КАМАЗ 54112, держ. номер 23543 ОВ, що належить відповідачу, порушив правила дорожнього руху (не вибрав безпечну швидкість руху), унаслідок чого зробив зіткнення з автомобілем МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ, чим порушив вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху. Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 10.10.2008 р. Короход В. Н. був визнаний винним по ст. 124 КпАП України в здійсненні ДТП. В результаті ДТП контейнер РСIU 9804885 отримав механічні пошкодження: деформовані ліві орні двері і ліва боковина контейнера з пошкодженням замкового пристрою. В результаті ДТП вантаж, що перевозився в контейнері РСIU 9804885, був частково пошкоджений. В результаті суцільної перевірки якості складових частин 130 гидромассажних боксів з акрилу в 325 ящиках фактично виявилося: 47 шт. стельових панелей - мали механічні пошкодження у вигляді крізних тріщин по всій висоті одного з кутів панелі шириною розкриття тріщини 2-4 мм і (або) крізні тріщини від кута уздовж панелі завдовжки 18-20 см шириною розкриття тріщини 2,4 мм; 60 шт. спідниць - мали механічні пошкодження у вигляді крізних тріщин по кутах виробів завдовжки 1-3 см шириною розкриття тріщини 2,4 мм; 6 шт. дверей - мали механічні пошкодження у вигляді суцільного бою скла. Таким чином, 60 гидромассажних боксів SК-S108=8022 по наявності механічних пошкоджень складників, описані вище, не можуть бути використані по прямому призначенню і мають втрату якості у розмірі 100%. Відповідно до висновку Експертизи №И-18 від 26.08.2008 р. Чернігівської регіональної Торговельно-промислової Палати: з контейнера РСIU 9804885, що отримав механічні пошкодження в результаті ДТП, фактично вивантажено 325 місць - 130 гидромассажних боксів моделі SК-S108=8022, що відповідає даним товаросупровідних документів товаровідправника, з них за якістю: 70 гидромассажних блоків моделі SК-S108=8022 - дефектів зовнішнього вигляду і механічних пошкоджень не мають; 60 гидромассажних блоків моделі SК-S108=8022 - по наявності механічних дефектів складових їх частин (стельової панелі, спідниць, дверей) не можуть бути використані по прямому призначенню і мають втрату якості у розмірі 100%. Розмір матеріального збитку (закупівельна вартість 60-ти пошкоджених боксів за даними замовника експертизи), заподіяного в результаті ДТП, складає 64665,00 грн. Згідно показників індексів споживчих цін за вересень-листопад 2008 р., індекси споживчих цін склали: вересень –101,1%, жовтень - 101,7%, листопад - 101,5% (довідка відділу статистики додається). На день звернення до суду вартість 60-ти пошкоджених боксів складає: 64665,00 / 100% Х 101,1 % / 100% Х 101,7% / 100% Х 101,5% = 67485,028 грн. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 224,225,226  ГК України, ст. 1172 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2008 р. (а.с. 1) за вищевказаним позовом порушено провадження у справі, прийнято позов до розгляду та розгляд справи призначений на 12.01.2009 р. о 12:20.

12.01.2009 р. (вх. №375) об 11:48 відповідач надав суду клопотання (а.с. 47), в якому просив суд перенести розгляд справи на іншу дату, оскільки ухвала господарського суду Одеської області від 18.12.2008 р. була одержана відповідачем лише 09.01.2009 р., інші матеріали справи, зокрема позовну заяву про стягнення 67485,03 грн., відповідач не отримав, у зв'язку з чим не мав можливості підготуватися до судового засідання і надати відзив на позов. Окрім того, представник відповідача на час слухання був відсутній у місті, так як перебуває у відпустці.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. (суддя Літвінов С. В.) з цієї справи позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача завдані збитки в сумі 67485,03 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 674,85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. (а.с. 50-51). У рішенні судом зазначено, що відповідач до суду не з'явився, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Справа розглядалася в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами. Саме ж рішення суд мотивував тим, що з висновку експертизи №И-18 від 26.08.2008 р. Чернігівської регіональної Торговельно-промислової Палати: з контейнера РСIU 9804885, що отримав механічні пошкодження в результаті ДТП, фактично вивантажено 325 місць - 130 гидромассажних боксів моделі SК-S108=8022, що відповідає даним товаросупровідних документів товаровідправника, з яких за якістю: 70 гидромассажних блоків моделі SК-S108=8022 - дефекти зовнішнього вигляду і механічні пошкодження не мають; 60 гидромассажних блоків моделі SК-S108=8022 - за наявності механічних дефектів складових їх частин (стельової панелі, спідниць, дверей) не можуть бути використані по прямому призначенню і мають втрату якості у розмірі 100%. Розмір матеріального збитку (закупівельна вартість 60-ти пошкоджених боксів за даними замовника експертизи), заподіяного в результаті ДТП, складає 64665,00 грн. Згідно довідки відділу статистики у м. Іллічівську від 09.12.2008 р., показники індексів споживчих цін за вересень-листопад 2008 р. склали: вересень - 101,1%, жовтень - 101,7%, листопад - 101,5%. Отже, як встановлено судом першої інстанції, вартість 60-ти пошкоджених боксів складає 67485,03 грн. Таким чином, сума завданих збитків складає 67485,03 грн. В обґрунтування свого рішення суд також послався на  ч.1, п.1 ч.2 ст. 22, ч.1 ст. 1166, ч.1 ст. 1172, ст. 1192 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, з тих підстав, що надані позивачем додатки до позовної заяви не можуть бути належними доказами того, що завдана шкода його майну заподіяна саме неправомірними діями відповідача, оскільки надані докази не відповідають вимогам ст. 34 ГПК України, що встановлюють принципи належності та допустимості доказів. Водночас, ст. 33 ГПК України встановлено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того, судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і прийняте судове рішення, у зв'язку з цим, не є обґрунтованим. Також, судом першої інстанції прийнято судовий акт про права і обов'язки осіб, не залучених до участі у справі (п.3 ч.2 ст. 104 ГПК). Загальні положення про відшкодування шкоди та підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено Главою 82 ЦК України. Відповідно до ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1172 ЦК, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність, як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності не несе. Так, Верховний Суд України визначив, що в разі, якщо під час перебування на робочому місці в робочий час один працівник в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок неправомірних дій іншого працівника, завдав останньому тілесні ушкодження, обов'язок відшкодування такої шкоди покладається не на підприємство - роботодавця, а на самого заподіювача шкоди (ухвала Верховного Суду України від 19.02.1992 р.). У випадку виникнення судового спору, відповідачем по таким справам є суб'єкт відповідальності, а безпосередній завдавач шкоди - працівник - залучається до участі у справі в якості третьої особи. В подальшому юридична або фізична особа - роботодавець може звернутися з регресним позовом про притягнення винного працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового законодавства (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 р. „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками”). У порушення вказаних приписів суд першої інстанції не дослідів обставин перебування гр. Короход В. М. у трудових відносинах з відповідачем, а також виконання ним своїх трудових обов'язків на момент ДТП, не залучив його до участі у справі. Порушення норм процесуального права, зазначені у п.п.1-6 ч.3 ст. 104 ГПК, в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з п.2 ст. 103 ГПК приймає нове рішення (Роз'яснення від 28.03.2002 р. №04-5/366 Президії ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України”). Аналізуючи текст Акту експертизи №1-18, складеного 26.08.2008 р. Торговельно-промисловою палатою України, на думку скаржника, неможливо встановити необхідні фактичні обставини для розгляду справи, а саме: чи перебував пошкоджений товар позивача у контейнері перевізника на час ДТП (22.08.2008 р.) за участю гр. Короход В. М., адже дослідження товару відбулося 23.08.2008 р. на території складу ФОП - Максурова І. В. у м. Чернігові по вул. Квітнева,17, тоді як згідно зазначеного акту, товар прибув на склад 22.08.2008 р.; чи спричинено виникнення завданої шкоди товару позивача умисним порушенням гр. Короход В. М. ПДР та чи пов'язані зазначені пошкодження товару з самим ДТП; чи здійснювалось вказане перевезення з виконанням вимог, які зазвичай ставляться до транспортування цієї групи товарів. Інші докази щодо факту завдання шкоди, а також її розміру позивач суду не надав. Окрім того, а ні відповідач, а ні його представники не приймали участі у зазначеному дослідженні. Відповідач взагалі не був сповіщений про здійснення будь-яких досліджень предмету доказування, що виключило можливість здійснення об'єктивного дослідження. Стаття 41 ГПК України передбачає, що лише суд, по клопотанню сторони спору, вправі призначити об'єктивну судову експертизу, що може дати професійні відповіді на поставлені судом питання. Дослідження пошкодженого товару здійснено експертом Торгово-промислової палати України І. Г. Халимоненко. Однак, відповідно до ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Тобто експерт чи спеціаліст у будь-якому разі повинен бути суб'єктом судово-експертної діяльності (ст. 10 Закону України „Про судову експертизу”). За таких обставин, суд не повинен брати до уваги результати вказаного дослідження. Окрім того, суд першої інстанції, встановлюючи доведеність вини гр. Короход В. М. у завданій шкоді за наслідками ДТП посилається на постанову Татарбунарського райсуду Одеської області від 10.10.2008 р., згідно до якої гр. Короходов В. Н. був визнаний винним по ст. 124 КпАП України. Задля всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи суд повинен був витребувати з Татарбунарського райсуду Одеської області матеріали вказаної адміністративної справи. Судом безпідставно розглянуто справу за відсутності відповідача. 12.01.2009 р. до канцелярії господарського суду представником відповідача було подано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Однак, господарським судом зазначене клопотання не тільки не задоволено, але й взагалі проігноровано. Підстави залишення без задоволення вказаного клопотання не зазначені судом і в оскаржуваному рішенні. Розгляд справи за відсутності представника відповідача унеможливив реалізацію його процесуальних прав, і як наслідок спричинив прийняття незаконного рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 р. розгляд апеляційної скарги призначений на 24.02.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.  

Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія, враховуючи думку представників сторін, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Судова колегія залучила до матеріалів справи пояснення відповідача до апеляційної скарги та додані до неї додаткові документи (договір оренди та акт приймання - передачі майна). При вирішенні питання щодо необхідності залучення цих доказів судова колегія виходила з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2009 р., тобто в день слухання цієї справи у судовому засіданні, призначеному на 12:20, та прийняття рішення, відповідач об 11:48 подав до місцевого суду клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з тим, що не отримав позовну заяву, не мав змоги підготувати відзив та представник відповідача відсутній у місті, так як перебуває у відпустці. Досліджуючи як протокол судового засідання від 12.01.2009 р., так і оскаржене рішення, судова колегія апеляційної інстанції вбачила, що вказане клопотання відповідача взагалі не було розглянуто (хоча воно підшито до протоколу судового засідання), а у рішенні суд зазначив, що відповідач до суду не з'явився, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно до ст. 75 ГПК України.

З викладеного судова колегія робить висновок, що відповідач був позбавлений можливості надати суду докази, оскільки не знав про предмет спору, а тому вони (ці докази),  відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, приймаються судом апеляційної інстанції.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представники позивача просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали  справи,  в тому числі наявні у ній докази та надані апеляційній інстанції додаткові докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до контракту №15/02-ВR від 02.04.2008 р. (а.с. 10-13), позивач отримав контейнер РСIU 9804885 з вантажем гидромассажних боксів SК-S108=8022 (а.с. 16), який прибув в ОДМТП 03.08.2008 р. (а.с. 19) Відповідно до договору №218/08 від 01.06.2008 р. (а.с. 20-24), експедиція вантажу була доручена ТОВ „Негоціант”. У виконання п.1.1. договору, 3-я особа, виконуючи свої обов'язки по експедиції вантажу, виконала завантаження контейнера РСIU 9804885 на автомобіль МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ (а.с. 19), для доставки вантажу на відповідальне зберігання СПД - Максурову І. В. в м. Чернігів (а.с. 27-32). Згідно накладної №109 від 21.08.2008 р. (а.с. 28), сума вантажу складала 140108,28 грн. Автомобіль МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ, з вантажем гидромассажних боксів 21.08.2008 р. відбув в пункт розвантаження - м. Чернігів. 22.08.2008 р. о 1 годині 30 хв. Короход В. М. на автодорозі Київ-Одеса, керуючи автомобілем марки КАМАЗ 54112, д/з 23543 ОВ, порушив правила дорожнього руху (не вибрав безпечну швидкість руху), внаслідок чого зробив зіткнення з автомобілем МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ, чим порушив вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху. Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 10.10.2008 р. (а.с. 34) Короход В. М. був визнаний винним по ст. 124 КпАП України в здійсненні ДТП. В результаті ДТП контейнер РСIU 9804885 отримав механічні пошкодження: деформовані ліві орні двері і ліва боковина контейнера з пошкодженням замкового пристрою, що зафіксовано в акті експертизи №И-18 від 26.08.2008 р. Чернігівської регіональної торгово-промислової палати. В результаті перевірки якості складових частин 130 гидромассажних боксів з акрилу в 325 ящиках фактично виявилося: 47 шт. стельових панелей - мали механічні пошкодження у вигляді крізних тріщин по всій висоті одного з кутів панелі шириною розкриття тріщини 2-4 мм і (або) крізні тріщини від кута уздовж панелі завдовжки 18-20 см шириною розкриття тріщини 2,4 мм; 60 шт. спідниць - мали механічні пошкодження у вигляді крізних тріщин по кутах виробів завдовжки 1-3 см шириною розкриття тріщини 2,4 мм; 6 шт. дверей - мали механічні пошкодження у вигляді суцільного бою скла. Таким чином, 60 гидромассажних боксів SК-S108=8022 за наявності механічних пошкоджень складників не можуть бути використані по прямому призначенню і мають втрату якості у розмірі 100%. Розмір матеріального збитку (закупівельна вартість 60-ти пошкоджених боксів за даними замовника експертизи), заподіяного в результаті ДТП, складає 64665,00 грн.

Ознайомившись з матеріалами справи, судова колегія дійшла висновку про те, що в основу свого рішення місцевий суд, а позивач – позову поклали те, що Короход В. М. на автодорозі Київ-Одеса, керуючи автомобілем марки КАМАЗ 54112, д/з 23543 ОВ, яка належить відповідачу, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого зробив зіткнення з автомобілем МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ, а сам Короход В. М. є працівником відповідача і виконував в той час свої службові обов'язки.  

В апеляційній скарзі (поясненнях до неї) відповідач не заперечує проти того, що автомобіль марки КАМАЗ 54112, д/з 23543 ОВ, належить йому, але заперечує проти того, що Короход В. М., керуючи ним, зробив зіткнення з автомобілем МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ, коли здійснював саме трудові (службові) обов'язки як працівник відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, які були досліджені судом першої інстанції,   колегія суддів дійшла висновку, що в них відсутні будь-які докази того, що Короход В. М., керуючи автомобілем марки КАМАЗ 54112, д/з 23543 ОВ, зробив зіткнення з автомобілем МАЗ 54322, держ. номер 414-17 ОВ, коли здійснював саме трудові (службові) обов'язки як працівник відповідача.

Посилання позивача в суді апеляційної інстанції, як на доказ того, що Короход В. М. в момент ДТП виконував трудові обов'язки як працівник відповідача, на постанову суду по адміністративній справі, на думку судової колегії, не можуть прийматись до уваги, оскільки встановлені цією постановою факти, згідно приписів ст. 35 ГПК України, не є загальновідомими, а тому потребують доказування та можуть спростовуватись в загальному порядку.

Позивач, на думку судової колегії, не надав суду першої інстанції будь-яких належних і достатніх доказів, які б підтвердили цей факт, а місцевий суд, задовольняючи позов, послався на цей факт як встановлений, хоча правових підстав для цього в нього не було.

З наданих відповідачем суду апеляційної інстанції додаткових доказів (договору оренди та акту приймання передачі) вбачається, що на момент здійснення ДТП автомобіль марки КАМАЗ 54112, д/з 23543 ОВ, якій дійсно належить відповідачу знаходився в оренді у Короход В. М. як фізичної особи.

Задовольняючі позов, суд послався на загальні норми ЦК України, які регулюють відшкодування збитків при заподіянні шкоди, не врахувавши, що в даному випадку необхідно також враховувати норми, які регулюють заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Проте ч.2 ст.1187 ЦК України передбачає, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Такої ж позиції притримується Верховний Суд України, яка викладена у постанові Пленуму цього суду від 27.03.1992 р. №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”.

З викладеного вбачається, що за шкоду, заподіяну позивачу в даному конкретному випадку, повинна відповідати фізична особа (орендар транспортного засобу) - Короход В. М., а не відповідач.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог позивача до зазначеного ним у позові відповідача відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 103 та 104 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду -  скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з позивача на користь відповідача  підлягають стягненню понесені відповідачем витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Південьавтотранс” - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. по справі №4/194-08-5276 –скасувати.

3. ПП „Бріг - Експо” в позові –відмовити.

4. Стягнути з ПП „Бріг - Експо” (68001, м. Іллічівськ Одеської області, вул. Хантадзе,2/7-н, код 20949611) на користь ТОВ „Південьавтотранс” (65014, м. Одеса, вул. Жуковського,10, код 23991329) 337,43 грн. - витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до цієї постанови.

           Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                  Бєляновський В. В.

                                                                                                              Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 25.02.2009 р.