Ухвала

від 16.04.2013 по справі 0540/5129/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-775/3424/2013 р. Головуючий у 1-й інстанції : Сліщенко Ю.Г.

Категорія : 52 Доповідач : Кіянова С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області

в складі : головуючого - судді Лоленко А.В.

суддів : Кіянової С.В., Янчук Т.О.

при секретарі Люліній Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 27 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_1 до повного товариства «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 18 жовтня 2012 року з позовом до повного товариства «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона з 23.04.2012 року була прийнята на роботу касиром-приймальником повного товариства «Ломбард-експрес Курасов, Курасова, Літвін». 11.09.2012 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням з 25.09.2012 року, але з 13.09.2012 року до 26.09.2012 року включно вона знаходилася на лікарняному. 26.09.2012 року вона отримала на свій картковий рахунок 1 702,31 грн. Але, трудову книжку їй не було видано. 28.09.2012 року вона дізналася, що була звільнена не за власним бажанням, а за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України, вона здала лікарняний лист та отримала трудову книжку. При цьому відповідач не витребував від неї пояснювальної, в порушення вимог закону звільнив її у період непрацездатності. Позивач просила поновити її на роботі з 26.09.2012 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного пронгулу та у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. (а.с.168) та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн. (а.с.180).

Рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 27 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до повного товариства «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що доповідну записку, акт про порушення та акт про відмову від дачі пояснювальної складено за участю касира ОСОБА_3, яка в період складання вказаних документів знаходилася у відпустки, суд взагалі не дав оцінку тим обставинам, що її звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності, що заборонено законом, тому в даному випадку не має значення чи подавала вона заяву про звільнення за власним бажанням. Незаконно було внесено зміни до наказу про звільнення щодо дати звільнення, оскільки минуло з дати видання наказу більш 3 місяців (в порушення ст.148 КЗпП України).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представники підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.

При розгляді справи, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала у повному товаристві «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» в м.Донецьку касиром-приймальником з 23.04.2012 року і 26.09.2012 року була звільнена з роботи за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Позивачем не доведено, що вона зверталася 11.09.2012 року до роботодавця із заявою про звільнення за власним бажанням. В період з 13.09. до 26.09.2012 року (включно) вона знаходилася на лікарняному про що відповідачу не повідомляла і 27.09.2012 року не стала до роботи, а здала лікарняний 28.09.2012 року, пояснення про причину відсутності на роботі 26.09.2012 року не надала. Але, оскільки відповідач дізнався пізніше про лікарняний лист позивача, то наказом №14-к від 13.02.2013 року було скасовано наказ від 26.09.2012 року про звільнення позивача та ОСОБА_1 звільнена за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України з 27.09.2012 року.

Але, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки вони суперечать вимогам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до п.4 ст.40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть убти розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прокулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №17-к від 20.04.2012 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу касиром-приймальником до повного товариства «Ломбард Кредит-експрес Курасов, Курасова, Літвін» з 23.04.2012 року (а.с.42) з графіком роботи 7\7 днів з окладом згідно штатного розкладу, про що укладено трудову угоду (а.с.43-48).

Наказом №39-к від 26.09.2012 року позивача було звільнено з роботи з 26.09.2012 року за прогул без поважних причин, який мав місце 24.09.2012 р. (а.с.77).

Але, ОСОБА_1 в період з 13.09.2012 року до 26.09.2012 року включно знаходилася на лікарняному (а.с.177).

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Оскільки в порушення вимог ч.2 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог позивача.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушенного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведенного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушенного прогулу, але не більш як за один рік.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 встановлено режим роботи змінно 7 днів через 7 днів згідно наказу №14-ОД від 30.03.2007 р., з яким вона ознайомилася під підпис (а.с.48-50).

Відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 з наступними змінами.

Так, середньоденна заробітна плата позивача складає 120 грн. (із розрахунку : за 2 останні місяці перед звільненням липень - серпень 2012 р.- нараховано 4 680 грн.за відпрацьовані 39 днів), що підтверджується довідкою ПТ «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» (а.с.54-55, 231),

Апеляційним судом враховано, що відповідачем проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 до 26.09.2012 року з урахуванням компенсації за невикористану відпустку у версні 2012 року і нараховано 2 077,51 грн. (а.с.56, 62, 67-68).

Крім того, в зв»язку із зміною дати звільнення ОСОБА_1 згідно довідки нараховано за 27.09.2012 року заробітна плата в розмірі 121,88 грн. та оплачено лікарняний лист за період з 13.09.2012 року до 26.09.2012 року (а.с.215-216)

З урахуванням графіку роботи в період з 28.09.2012 року до 16.04.2013 року ОСОБА_1 мала 100 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 100 х 120 = 12 000 грн., а з відрахуваннямвідпускних в розмірі 771,70 грн., які були сплачені позивачу при проведені розрахунку (а.с.62), до стягнення належить 11 228,30 грн. з відрахуванням обов»язкових податків та платежів відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих за»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду позивачу спрчинено порушенням її трудових прав, а саме незаконним звільненням, тому з урахуванням встановлених обставин, принципу розумності та справедливості, апеляційний суд вважає достатнім стягнути на користь позивача з відповідача у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частки позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, позивачем понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн. (а.с.181), але при цьому розрахунок таких витрат не надано, тому апеляційний суд виходить із вимог ч.1 ст.88 ЦПК України і оскільки позов задоволено частково ( в розмірі 11%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 440 грн.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не стала до роботи після закінчення лікарняного, а саме 27,09.2012 року, тому на підставі наказу №14-к від 13.02.2013 року її звільнення вважати з 27.09.2012 року за прогул без поважних причин 27.09.2012 року (а.с.213) безпідставні, оскільки станом на 27.09.2012 року вона вже була звільнена відповідачем і зазначений наказ не має правового значення в даному випадку.

Доводи відповідача про те, що наказ №14-к від 13.02.2013 року винесений як зміни до наказу від 26.09.2012 року, суперечить наданим по справі доказам, оскільки у вказаному наказі звільнення позивача проведено за прогул, який мав місце 27.09.2012 року, тобто в період коли вона вже була звільнена з 26.09.2012 року.

Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 27 лютого 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до повного товариства «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді касира-приймальника Повного товариства «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» в м.Донецьку з 27 вересня 2012 року.

Стягнути з повного товариства «Ломбард «Кредит-Експрес Курасов, Курасова, Літвін» в м.Донецьку ( ідентифікаційний код №30549788) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.09.2012 року до 16.04.2013 року в розмірі 11 228,30 грн. з відрахуванням обов»язкових податків та платежів, у відшкодування моральної шкоди 500 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 440 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді :