Постанова

від 15.04.2013 по справі 824/359/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року справа № 824/359/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представників позивача - Луканюк Т.В., Пую О.І.

представників відповідача - Котельбан Н.Д., Полєжаєвої Н.Н.,

прокурора - Гайдамака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом служби автомобільних доріг у Чернівецькій області до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Служба автомобільних доріг у Чернівецькій області (далі - позивач або Служба) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області (далі - відповідач або Держфінінспекція) про визнання протиправним та скасування пункту 4 листа від 03.01.2013 р., №24-06-14-14/70 "Про направлення вимог щодо усунення порушень".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, за результатами ревізії, виявлені порушення у фінансово-господарській діяльності позивача, у т.ч. в частині оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів, що призвело до зайвого списання пального на суму 15452,30 грн. У зв'язку із зазначеним Держфінінспекцією на адресу позивачу було спрямовано лист від 03.01.2013 р., №24-06-14-14/70 "Про направлення вимог щодо усунення порушень» відповідно до п.4 якого вимагалось вжити заходи щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанні паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130,133,136 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (далі - КЗпП). Позивач вважає, зазначену вимогу Держфінінспекції протиправною та просить її скасувати, так як понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн. не було.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

Прокурор вважає позовні вимоги не обґрунтовані та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, суду пояснили наступне.

Так, Держфінінспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, за наслідками якої складено акт від 26.11.2012 р. № 24-06/467. У результаті розгляду зазначеного акту ревізії відповідачем складеного лист - вимогу від 03.01.2013 р. № 24-06-14-14\70, який надісланий на адресу позивача та отриманий ним 18.01.2013 р.

Відповідно до п.4 листа - вимоги від 03.01.2013 р. № 24-06-14-14\70 від позивача вимагалось вжити заходи щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанні паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130,133,136 КЗпП.

Підставою для цього стало те що, ревізією оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів встановлено, що протягом квітня-грудня 2010 р., 2011 р. та січня-червня 2012 р. внаслідок застосування підвищеного коефіцієнту коригування норм витрат палива в розмірі 5 %, в порушення п.3.1.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (далі - Норми №43), зайво списано Службою, пального на загальну суму 15452, 30 грн.

Позивач вважає п.4 вимоги незаконним, у зв'язку з тим що, у 2008 р. в період ліквідації наслідків повені на території Чернівецької області Служба для своїх потреб придбала автомобілі Тойота Ланд Крузер (Прадо) 4.0, Мітсубіссі Оутлендер 2.0, а в 2009 р. автомобіль Фіат Добло Кардо 1.4, на які отримала індивідуальні норми витрат палива, зокрема на автомобіль Тойота Ланд Крузер в розмірі 18,4 л на 100 км, на автомобіль Мітсубіссі Оутлендер в розмірі 13,2 л на 100 км, а на автомобіль Фіат Добло Кардо в розмірі 9,2 л.

Дані норми витрат палива є усереднені по області, так як в процесі експлуатації автомобілів неможливо вести облік їх роботи по м. Чернівці та за межами м. Чернівці, а тому в подорожніх листах вказано роботу по області. Тобто, якщо у подорожньому листі написано по області, то це не означає, що автомобілі експлуатувались виключно за межами м. Чернівці, вони могли експлуатуватись і у самому місті.

Також, представники позивача суду пояснили, що у них відсутні в наявності дорожні листи, в яких вчинено запис «по місту», у всіх дорожніх листах вчинений запис «по області».

Така ж ситуація склалася і з нормами витрат палива на підтримання прийнятих температурних умов в салоні автомобіля, а також забезпечення належної оглядовості залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища.

У зв'язку із викладеним, представники позивача просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, з 30.07.2012 р. по 19.11.2012 р, із зупиненням з 17.08.2012 р. по 28.09.2012 р., на виконання п. 2.10 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на ІІІ квартал 2012 р., відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.04.2010 р. по 01.07.2012 р. Результати ревізії викладені в акті ревізії від 26.11.2012 р. № 24-06/467, який підписано уповноваженим представником Служби із запереченнями, які відповідачем розглянуто та відповідні висновки направлені позивачу листом від 28.12.2012 № 24-06-14-14/9896.

У ході ревізії в фінансово-господарській діяльності позивача виявленні у т.ч. порушення при здійсненні оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів. Зокрема, ревізією оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів встановлено, що протягом квітня-грудня 2010 р., 2011 р. та січня - червня 2012 р. внаслідок застосування підвищеного коефіцієнту коригування норм витрат палива у розмірі 5 %, що суперечить п.3.1.4 Норм №43, зайво списано Службою пального на загальну суму 15452,30 грн.

До зазначеного відповідач прийшов виходячи із наступного.

Так, облік роботи автотранспортних засобів здійснюється на підставі подорожніх листів автомобілів, які реєструються у журналі реєстрації подорожніх листів та в яких має бути вказаний маршрут руху автомобіля.

Під час ревізії по подорожніх листах, в яких зазначено про роботу "по області", а не "по місту" працівниками Держфінінспекції зроблено висновок про неправомірне застосування підвищеного коригуючого коефіцієнта 5 % за роботу в умовах міста для списання палива автотранспортних засобів, які фактично згідно шляхових листів не здійснювали роботу в місті, що призвело до списання пального понад встановлені норми 1515,93 л на загальну суму 16524,18 грн. Враховуючи надані до заперечень Служби пояснення, Держфінінспекцією проведено уточнюючий перерахунок із вирахуванням суми вартості списаного палива на відстань пробігу транспортних засобів по місту Чернівці 16 км (у т.ч. для виїзду за межі міста 8 км та заїзду у межі міста 8 км) на загальну суму 1071,88 грн.

У зв'язку із зазначеним, на адресу позивача було спрямовано лист - вимогу від 03.01.2013 р. № 24-06-14-14\70, яким його зобов'язувалось вжити заходи щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанні паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130,133,136 КЗпП.

Вважають оскаржувану вимогу законною так, як позивачем було порушено вимоги п.п.3.1.4, 3.1.13 Норм №43 та розроблених для нього індивідуальних норм витрат пального, що призвело до понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн.

При цьому представники Держфінінспекції суду пояснили, що в порушення п.2.1 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженого наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р., №74, у позивача відсутній журнал реєстрації подорожніх листів.

На запитання суду щодо того, на підставі якого нормативного акту або якої методики відповідачем здійснювався уточнюючий перерахунок сум списаного палива із вирахуванням суми вартості списаного палива на відстань пробігу транспортних засобів по місту Чернівці, що складає 16 км, представники Держфінінспекції суду пояснили, що таких нормативних актів або методик не існує. Зазначений спосіб розрахунку кількості безпідставно списаного палива, ними розроблявся самостійно.

У зв'язку із зазначеним просили суд у задоволенні позову відмовити.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позицію відповідача.

Крім цього, судом в якості свідка було допитано ОСОБА_7, який пояснив суду, що працює на підприємстві позивача на посаді водія автомобіля НОМЕР_1. Згідно своїх посадових обов'язків він здійснює перевезення заступника начальника Служби, який і визначає маршрут руху автомобіля на день. При цьому визначення маршруту руху автомобіля на день здійснюється в усній формі. Також, свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ним особисто здійснюється заповнення дорожніх листів, на підставі яких відбувається списання паливно-мастильних матеріалів. Заповнюючи дорожні листи, він проставляє в ньому відмітку про те, що транспортний засіб працював "по області", навіть якщо автомобіль експлуатувався виключно у м. Чернівцях. Безпосередньо маршрут руху в дорожньому листі ним не вказується.

Крім цього, судом в якості свідка було допитано ОСОБА_8, який пояснив суду, що працює на підприємстві позивача на посаді водія автомобіля Тойота Ланд Крузер (Прадо) д.н.НОМЕР_2. Згідно своїх посадових обов'язків він здійснює перевезення начальника Служби, який і визначає маршрут руху автомобіля на день. При цьому визначення маршруту руху автомобіля на день здійснюється в усній формі. Також, свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ним особисто здійснюється заповнення дорожніх листів, на підставі яких відбувається списання паливно-мастильних матеріалів. Заповнюючи дорожні листи, він проставляє в ньому відмітку про те, що транспортний засіб працював "по області" або «по місту». Безпосередньо маршрут руху в межах Чернівецької області в дорожньому листі ним не вказується, у разі виїзду за межі області в дорожньому листі вказується маршрут руху.

Дослідивши наявні матеріали, заслухавши покази свідків, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Так, повноваження Держфінінспекції визначенні Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 р., №2939 (далі - Закон №2939), а також пп.15,17 п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011 (далі - Положення про інспекцію).

Відповідно до положень зазначених нормативно-правових актів Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 4 Положення про інспекцію визначено перелік завдань прокладених на Інспекцію, як на орган державного фінансового контролю. Зокрема відповідно до пп.1 п.4 Положення про інспекцію, Держфінінспекції в т.ч. здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах у міністерствах та інших органах виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів. При цьому суд зазначає, що відповідно пп.12 п.4 Положення про інспекцію перелік завдань Держфінінспекції визначений цим Положенням не є вичерпним, а саме відповідно до нього Держфінінспекція здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Крім цього, відповідно до ст.8 Закону №2939 на Держфінінспекцію покладено функції щодо проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно із Положенням про Державну службу автомобільних доріг України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2007 р., №628 Державна служба автомобільних доріг України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку та реалізує свої повноваження безпосередньо та через органи управління на місцях, яким є Служба. До основних завдань Служби у т.ч. віднесено організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, відповідного інженерного облаштування, об'єктів дорожнього сервісу та інших споруд. Тобто, Служба використовує кошти, які відносяться до державних фінансових ресурсів.

Отже аналізуючи зазначене суд вважає, що Служба в розумінні Закону №2939 є підконтрольною установою Держфінінспекції.

Однією із форм здійснення державного фінансового контролю є інспектування у формі ревізії, яке полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення ревізії Держфінінспекції визначено у ст.11 Закону №2939. Зокрема, підставою для проведення планової ревізії є письмове рішення керівника органу Держфінінспекції та наявність направлень на ревізію у перевіряючих посадових осіб.

Так, відповідно до п.2.10 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на ІІІ квартал 2012 р. та на підставі направлень, виданих начальником Держфінінспекції від 30.07.2012 р. №462,463,464, від 01.08.2012 р. №467, від 06.08.2012 р. № 74 та від 28.09.2012 р. №654 відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Служби за 2-4 квартали 2010 р., 2011р. та завершений період 2012 р.

Дослідженням наданих відповідачем суду документів, які стали підставою для проведення ревізії, встановлено, що ревізія Служби була організована належним чином, відповідно до вимог ст.11 Закону №2939. Направлення на ревізію вручено під розпис начальнику Служби Гаху І.В. Тобто, з викладеного слідує, що Держфінінспекція при організації ревізії Служби та її проведення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом №2939 та Положенням про інспекцію.

Ревізією в діяльності Служби виявленні у т.ч. порушення вимог п.3.1.4 Норм №43, а саме перевіркою оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів встановлено, що протягом квітня-грудня 2010 р., 2011 р. та січня-червня 2012 р. внаслідок застосування підвищеного коефіцієнту коригування норм витрат палива в розмірі 5 %, Службою зайво списано пального на загальну суму 15452, 30 грн. (сума вартості списаного пального відкоригована із урахуванням заперечень на акт ревізії позивача на 1071,88 грн.)

У зв'язку із зазначеним Держфінінспекцією на адресу Служби спрямовано лист-вимогу "Про направлення вимог щодо усунення порушень" від 03.01.2013 р., №24-06-14-14/70, відповідно до п.4 якого, позивача зобов'язано вжити заходи щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанні паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130,133,136 КЗпП.

Суд, вважає оскаржений п.4 вимоги Держфінінспекції від 03.01.2013 р., №24-06-14-14/70 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Так, у 2008 р. в період ліквідації наслідків повені на території Чернівецької області Служба для своїх потреб придбала автомобілі Тойота Ланд Крузер (Прадо) 4.0, Мітсубіссі Оутлендер 2.0, а в 2009 р. автомобіль Фіат Добло Кардо 1.4.

Відповідно до чинного законодавства України підприємства, організації та установи, які використовують кошти державного фінансового ресурсу для утримання та використання транспортних засобів, з метою ведення звітності та запровадження режиму економії, зобов'язанні використовувати норми витрат палива і мастильних матеріалів, які зазначені у Нормах №43.

При цьому під нормуванням витрат палива розуміють встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації (загальні положення Норм №43).

Відповідно до положень Норм №43 ці норми поширюються лише на моделі автомобілів із зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання.

Згідно із п.2.1.5 Норм №43 для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, встановлюються тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України - ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств-власників автомобілів на договірних засадах.

Враховуючи те, що придбані Службою автомобілі Тойота Ланд Крузер (Прадо) 4.0, Мітсубіссі Оутлендер 2.0, Фіат Добло Кардо 1.4. не увійшли до переліку моделей автомобілів передбаченого Нормами №43, Службою у Українського державного виробничо-технічного підприємства "Укрдортехнологія" замовлено розрахунок тимчасових індивідуальних норм, відповідно до яких базова лінійна норма для автомобіля Тойота Ланд Крузер складала 16,8 л на 100 км, на автомобіль Мітсубіссі Оутлендер 12,0 л на 100 км, а на автомобіль Фіат Добло Кардо 8,4 л на 100 км.

При цьому позивачеві крім базових лінійних норм був розроблений розрахунок норм витрат пального із урахуванням п.п.3.1.4, 3.1.13 Норм №43, відповідно до якого індивідуальні норми витрат палива на автомобіль Тойота Ланд Крузер склала 18,4 л на 100 км, на автомобіль Мітсубіссі Оутлендер склала 13,2 л на 100 км, на автомобіль Фіат Добло Кардо 9,2 л. на 100 км.

Пункти 3.1.4, 3.1.13 Норм №43 передбачають підвищення витрат палива у разі роботи в умовах міста та у разі використання систем обігріву чи охолодження повітря в салоні автомобіля.

Тобто, у разі використання автомобіля в умовах міста або у період використання кондиціонерів (клімат-контролів, тощо) встановлена для нього базова лінійна норма витрат палива збільшується.

Так, Держфінінспекцією у ході ревізії було досліджено подорожні листи, в яких водіями автомобілів Тойота Ланд Крузер (Прадо) 4.0 д.н. НОМЕР_2, Мітсубіссі Оутлендер 2.0 НОМЕР_1, Фіат Добло Кардо 1.4 д.н. НОМЕР_4, в розділ «Особливі відмітки» здійсненні записи «по області» і на підставі, яких Службою здійснено списання палива із врахуванням положень п.3.1.4 Норм №43 (підвищення витрат палива у зв'язку із роботою в умовах міста).

Відповідач, виходячи із того, що у розділі подорожнього листа «Особливі відмітки» здійснено запис «по області», прийшов до висновку, що зазначені автомобілі експлуатувались за межами міста, а тому підвищення витрат палива на підставі п.3.1.4 Норм №43 у даному разі не можливе, що і призвело, на думку Держфінінспекції, до понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн.

Суд вважає такий висновок Держфінінспекції таким, що ґрунтується на припущеннях, виходячи із наступного.

Так, сторонами у судовому засіданні визнано, що у досліджених відповідачем під час ревізії дорожніх листів відсутній запис про маршрут руху, що із врахуванням положень ч.3 ст.72 КАС України не доказується перед судом, так як в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п.2.5 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженого наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р., №74, у рядку «Особливі відмітки» робиться відповідний запис представником органів Державтоінспекції та іншими уповноваженими на це органами у випадку порушення водієм Правил дорожнього руху або зміни маршруту руху з непередбачених причин для виконання спеціального завдання. Зауваження щодо якості обслуговування записуються також відповідальною особою, у чиє розпорядження було надано автомобіль.

Тобто, в даному рядку запис про маршрут руху автомобіля не здійснюється.

При цьому суд зазначає, що під маршрутом необхідно розуміти конкретно визначений шлях руху автомобіля, від однієї точки до іншої. Здійснений у розділі подорожнього листа «Особливі відмітки» запис «по області» не є точною інформацією про маршрут руху, у зв'язку із чим не можливо встановити місце перебування (експлуатації) автомобіля в той чи інший день та відповідно його пройдений кілометраж (між точками маршруту), внаслідок чого не можливо визначити точну норму списання палива.

Представники позивача суду пояснили, що якщо у подорожньому листі здійснено запис «по області», то це не означає, що автомобілі експлуатувались виключно за межами м. Чернівці, вони могли експлуатуватись і у самому місті. Зазначене також підтвердив свідок ОСОБА_7, який є водієм автомобіля НОМЕР_1., зокрема суду пояснив, що він завжди здійснює в дорожньому листі запис «по області», незалежно від маршруту руху автомобіля. Заперечити зазначене представники Держфінінспекції не змогли.

Дослідженням наданих суду представниками відповідача розрахунків сум понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів, в який перерахований перелік подорожніх листів із записами «по області», встановлено, що зазначені подорожні листи у переважній більшості заповнювались або щоденно, або через день. Разом з цим, аналізуючи кілометраж, який проїхали автомобілі, а також враховуючи те, що деякі подорожні листи видавались на кілька днів, слід прийти до висновку, що автомобілі могли експлуатуватись і за межами області, в інших містах України, що також впливало на витрати палива. При цьому суд зазначає, що автомобілі Тойота Ланд Крузер (Прадо) 4.0 д.н. НОМЕР_2, Мітсубіссі Оутлендер 2.0 НОМЕР_1 є службовими автомобілями керівництва Служби, які по своїй природі більшість часу перебувають у межах обласного центру.

Чинним законодавством України не затверджено жодної методики розрахунку обсягів понаднормового списання палива у разі відсутності достовірної інформації про маршрут руху автомобіля. Будь-який інший ненормативний спосіб, у т.ч. які застосувала Держфінінспекція, визначення обсягів понаднормового списання палива у разі відсутності достовірної інформації про маршрут руху автомобіля є припущенням, так як на підставі нього не можливо встановити скільки кілометрів автомобіль проїхав по місту, а скільки по області, що безпосередньо впливає на обсяги списаного палива.

Враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на Держфінінспекцію покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Відповідно до ч.2 ст.130 КЗпП при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Встановити пряму дійсну шкоду Службі, заподіяну ймовірним списанням понаднормово палива, у зв'язку із відсутністю інформації про маршрут руху, не можливо.

При цьому суд зазначає, що відсутність у позивача журналу реєстрації подорожніх листів та безпосередньо самого маршруту у дорожніх листах, є порушенням Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженого наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р., №74, однак зазначене порушення не прямо не впливає на понаднормове списання палива.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі не довів правомірність та обґрунтованість своїх вимог, зазначених в пункті 4 листа "Про направлення вимог щодо усунення порушень" від 03.01.2013 № 24-06-14-14/70, доказова база ним сформована на підставі припущень.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позов служби автомобільних доріг у Чернівецькій області до Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування пункту 4 вимог від 03.01.2013 № 24-06-14-14/70 слід задовольнити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов служби автомобільних доріг у Чернівецькій області до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 4 листа від 03.01.2013 р., №24-06-14-14/70 "Про направлення вимог щодо усунення порушень" - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 листа Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 03.01.2013 р., №24-06-14-14/70 "Про направлення вимог щодо усунення порушень".

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 21432531) на користь служби автомобільних доріг у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 22843868) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання їх рахунку Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 19 квітня 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов