Ухвала

від 31.03.2015 по справі 824/359/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/52813/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Служба автомобільних доріг у Чернівецькій області звернулась з позовом про визнання протиправним та скасування п.4 вимоги від 03 січня 2013 року №24-06-14-14/70.

Позовні вимоги мотивовано тим, що п.4 вимоги інспекції є протиправним, оскільки понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів на суму 15452,30 грн. не було.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано пункт 4 листа Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 03 січня 2013 року, №24-06-14-14/70 "Про направлення вимог щодо усунення порушень".

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області відмовлено.

У касаційній скарзі Служба автомобільних доріг у Чернівецькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг в Чернівецькій області за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 листопада 2012 року №24-06/467, яким виявленні порушення при здійсненні оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів. Зокрема встановлено, що протягом квітня-грудня 2010 року, 2011 року та січня - червня 2012 року внаслідок застосування підвищеного коефіцієнту коригування норм витрат палива у розмірі 5 %, що суперечить п.3.1.4 Норм №43, зайво списано Службою пального на загальну суму 15452,30 грн.

На підставі акту ревізії, відповідачем була винесена вимога про усунення порушень, виявлених ревізією від 03 січня 2013 року № 24-06-14-14/70. Позивач не погодився з п.4 вимоги від 03 січня 2013 року № 24-06-14-14/70, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив правомірності пред'явлених позивачу вимог щодо усунення порушень законодавства з фінансових питань.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) ДФІ для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів ДФІ має право звернутися до суду в інтересах держави.

За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи вищезазначене органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України по справі № 21-40а14.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної інстанції не дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. 222, 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області - залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець