Ухвала

від 05.02.2009 по справі 10/106-пд-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/106-ПД-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

05 лютого 2009 р.                                                                                   № 10/106-ПД-08  

Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Кравчука Г.А.Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

перевіривши  матеріали касаційної  скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбіс"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду

від29.08.2008р.

у справі№10/106-ПД-08

Господарського судуХерсонської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбіс"

доПриватного підприємства  "Кайман Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1). Каховська районна рада Херсонської області2). Дмитрівська сільська рада Каховського району Херсонської області

за участюпрокурора

провизнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Донбіс" не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Так, до касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Донбіс" доданий примірник квитанції №ПН1772 від 22.12.2008р. про сплату 42, 50 грн. державного мита з касаційної скарги, однак держмито сплачено не у встановленому розмірі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позов, з врахуванням збільшення позовних вимог, пред'явлений про визнання договору купівлі-продажу промислового обладнання від 12.06.2007р. дійсним та визнання права власності на закриту зрошувальну систему. З викладеного вбачається, що позов містить вимоги як майнового, так  і немайнового характеру.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.03.2008р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбіс" було задоволено, постановлено визнати укладеним між позивачем і відповідачем договір купівлі-продажу промислового обладнання від 12.06.2007р., також постановлено визнати за позивачем право власності на закриту зрошувальну мережу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.08.2008р. вказане рішення суду скасовано і прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог позивачу постановлено відмовити у повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.08.2008р. та прийняти нову постанову по справі.

Зважаючи на викладене, при подачі касаційної скарги мито повинно було бути сплачене з врахуванням того, що позов містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру, виходячи з наступного.

Згідно ст.46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.32 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N15, з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна, тобто підлягає сплаті як із спору майнового характеру.

Із змісту п.36 цієї Інструкції вбачається, що позовні заяви, які носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру.

Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.3 п.2 пп. пп. “б”, “в” цього Декрету із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.3 п.2 пп. “г” вказаного Декрету із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

За вказаних обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбіс" підлягає поверненню відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбіс" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.08.2008р. у справі №10/106-ПД-08 Господарського суду Херсонської області повернути особі, що її подала, а справу –до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                  Г.А. Кравчук          

          Судді                                                                         Г.М. Мачульський

                                                                                         В.І. Шаргало