Постанова

від 24.04.2013 по справі 825/1148/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1148/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Козелецьке автотранспортне підприємство 17440» до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Козелецьке автотранспортне підприємство 17440» (далі - ПАТ «Козелецьке АТП 17440») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Козелецької МДПІ) від 29.11.2012 № 0000322330 та № 0000332330.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Так, відповідачем на підставі наказу начальника Козелецької МДПІ № 396 від 21.11.2012 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Козелецьке АТП 17440» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Сагар Кепітал», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 532/22-011/03119629 від 22.11.2012 про встановлення порушень, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 № 0000322330, яким товариству було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9858,37 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 2181,70 грн та № 0000332330, яким товариству було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності у сумі 12487,10 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 2497,40 грн. Такі висновки було зроблені відповідачем, в зв'язку з тим, що ПАТ «Козелецьке АТП 17440» у червні 2011 року мало господарські відносини з ТОВ «Сагар Кепітал», про що між підприємствами було укладено договір купівлі - продажу компонентів автомобільного палива. В результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Сагар Кепітал» позивачем задекларовано суми податкового кредит та валових витрат. При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання вказаного договору, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договору позивача з його контрагентом відповідач бере лише наявність акту № 967/22-9/37507058 від 24.04.2012 про результати проведення документальної перевірки ТОВ «Сагар Кепітал», відповідно до якого встановлено, що господарські відносини між ПАТ «Козелецьке АТП 17440» та ТОВ «Сагар Кепітал» мають фіктивний характер та спрямовані на формування віртуального податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також, що ТОВ «Сагар Кепітал» з грудня 2011 року звітує про відсутність господарської діяльності, в тому числі про відсутність у нього штатних працівників, основних виробничих фондів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Отже, згідно норм Цивільного кодексу України угоди з контрагентами вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності. Такі висновки Козелецької МДПІ позивач вважає протиправними.

Також, позивач вважає, що обставини, викладені в п.п.78.1.1. ст.78 ПК України не могли слугувати підставою для прийняття рішення відповідачем про проведення позапланової перевірки, так як п.78.1.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. В той же час, ПАТ «Козелецьке АТП 17440» на запит Козелецької МДПІ № 427/10/15-013 від 28.09.2012 було надано всі необхідні документи, що запитувалося податковим органом, про що свідчить супровідний лист товариства від 10.10.2012 за № 242-А. За таких обставин, наказ № 396 від 21.11.2012 начальника Козелецької МДПІ про проведення позапланової перевірки є незаконним.

Отже, ПАТ «Козелецьке АТП 17440» правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за червень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Сагар Кепітал», а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, оскільки Козелецькою МДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Козелецьке АТП 17440» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Сагар Кепітал», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 532/22-011/03119629 від 22.11.2012, на підставі якого винесені податкові повідомлення - рішення від 29.11.2012 № 0000322330, яким товариству було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9858,37 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 2181,70 грн та № 0000332330, яким товаритсву було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності у сумі 12487,10 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 2497,40 грн. Рішенням Державної податкової служби у Чернігівській області від 04.02.2013 № 270/10/10215 за результатами розгляду первинної скарги ПАТ «Козелецьке АТП- 17440» скасовано оскаржені підприємством податкові повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 29.11.2012 № 0000322330 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2170,70 грн та № 0000332330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2497,40 грн, а скарги ПАТ «Козелецьке АТП 17440 в цій частині, - задоволено, в іншій частині, оскаржені підприємством податкові повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 29.11.2012 № 0000322330 в сумі 8687,67 грн (в т.ч. 1 грн. - санкція) та № 0000332330 в сумі 9989,70 грн залишено без змін, а скарги ПАТ «Козелецьке АТП 17440» в цій частині, - залишено без задоволення. Рішенням ДПС України від 12.03.2013 № 6032/7/10-215 повторну скаргу ПАТ «Козелецьке АТП 17440» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін. Козелецькою МДПІ будь-яких інших податкових повідомлень - рішень за результатами адміністративного оскарження ПАТ «Козелецьке АТП 17440» не приймалось. Оскільки в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а саме безпідставне формування валових витрат підприємства за рахунок купівлі компонентів автомобільного палива та віднесення сум ПДВ по цій господарській операції до складу валових витрат, без ознак реальності даної господарської операції, тобто позивачем було занижено базу оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, а тому самі по собі процедурні порушення порядку проведення перевірки не є безумовною підставою для висновку про неправомірність визначених податкових зобов'язань. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ПАТ «Козелецьке АТП 17440» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаному періоді по взаємовідносинам з ТОВ «Сагар Кепітал», так як документи, отримані від ТОВ «Сагар Кепітал» не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Щодо обґрунтованості проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «Козелецьке АТП 17440» відповідач наголошує на тому, що вона проведена на підставі статті 79 Податкового кодексу України за рішенням начальника Козелецької МДПІ від 21.11.2012 № 396, оформленого у вигляді наказу. При цьому, платником податків не було надано повного документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Сагар Кепітал».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПАТ «Козелецьке АТП 17440» (ідентифікаційний код 03119629) зареєстровано Козелецькою державною районною адміністрацією 12.03.1997 та 14.05.1997 взято на податковий облік до ДПІ у Козелецькому районі за № 163, також, є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 385590 від 04.04.2013 (а.с. 44-45) та копією акту перевірки № 532/22-011/03119629 від 22.11.2012 (а.с. 13-22). Ці факти сторонами не заперечуються та у відповідності до ст. 72 КАС України не потребують доказування.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії ЧН № 06952, виданого 13.03.2012, у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 396 від 21.11.2012 (а.с. 50) співробітниками Козелецької МДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Козелецьке АТП 17440» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Сагар Кепітал», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи ДПС мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим кодексом.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі виконання платником податків вимог ст. 78 ПК України та надання вичерпних пояснень та повного пакету документів на їх підтвердження. Вказаний висновок узгоджується з положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, який передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що перевірка позивача проведена на підставі статті 79 Податкового кодексу України за рішенням начальника Козелецької МДПІ від 21.11.2012 № 396, оформленого у вигляді наказу. При цьому, відповідач наголошував на тому, що платником податків на запит органу державної податкової служби не було надано повного документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Сагар Кепітал» (абз. 2, а.с. 59).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно провів позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Козелецьке АТП 17440», так як у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, то це є підставою для проведення документальної позапланової виїзної, а не невиїзної перевірки, що дійсно протиправно не було враховано відповідачем.

Судом встановлено, що за результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 532/22-011/03119629 від 22.11.2012 (а.с. 13-22), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 138.1. п. 138. 1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2757-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого товариством завищено валові витрати за рахунок включення їх до складу витрат, які не підтверджені первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 9989,70 грн;

- п. 198.3, п. 198.4, абз. а) п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2757-VI зі змінами та доповненнями, в результаті завищено податковий кредит в сумі 8686,67 грн, а саме у червні 2011 року на суму 8686,67 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Козелецькою МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення 29.11.2012 № 0000322330 (а.с. 11), яким товариству було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9858,37 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 2181,70 грн та № 0000332330 (а.с. 12), яким товариству було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності у сумі 12487,10 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 2497,40 грн.

Отже, неправомірне проведення перевірки автоматично тягне за собою неправомірність складеного за її результатами акту перевірки, а також, як наслідок і протиправність повідомлень - рішень, винесених податковим органом на підставі викладених в акті перевірки порушень.

Судом встановлено, що рішенням Державної податкової служби у Чернігівській області від 04.02.2013 № 270/10/10215 (а.с. 8-10) за результатами розгляду первинної скарги ПАТ «Козелецьке АТП- 17440» скасовано оскаржені підприємством податкові повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 29.11.2012 № 0000322330 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2170,70 грн та № 0000332330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2497,40 грн, а скарги ПАТ «Козелецьке АТП 17440 в цій частині, - задоволено, в іншій частині, оскаржені підприємством податкові повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 29.11.2012 № 0000322330 в сумі 8687,67 грн (в т.ч. 1 грн. - санкція) та № 0000332330 в сумі 9989,70 грн залишено без змін, а скарги ПАТ «Козелецьке АТП 17440» в цій частині, - залишено без задоволення. Рішенням ДПС України від 12.03.2013 № 6032/7/10-215 (а.с. 51-52) повторну скаргу ПАТ «Козелецьке АТП 17440» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін. Козелецькою МДПІ інших податкових повідомлень - рішень за результатами адміністративного оскарження ПАТ «Козелецьке АТП 17440» не приймалось, а тому згідно пп. 60.1.3, п. 60.4 ст. 60 ПК України оскаржувані податкові повідомлення - рішення вважаються не відкликаними.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПАТ «Козелецьке АТП 17440» є діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується копією акту перевірки № 532/22-011/03119629 від 22.11.2012 (а.с. 13-22). Цей факти сторонами не заперечується та у відповідності до ст. 72 КАС України не потребує доказування.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПАТ «Козелецьке АТП 17440» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Сагар Кепітал».

Так, 29.06.2011 між ПАТ «Козелецьке АТП 17440» (Покупець) та ТОВ «Сагар Кепітал» (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 26 (а.с. 23), у відповідності до умов якого Продавець зобов'язується передати покупцеві у власність компонент автомобільного палива (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та повністю оплатити цей Товар. Ціна Товару обумовлюється в момент відвантаження його партії, відповідно до усної домовленості сторін і фіксується первісними документами в бухгалтерській звітності. Оплата Товару здійснюється на підставі рахунку - фактури шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківській рахунок Продавця. Ціна Товару визначається Продавцем самостійно та з урахуванням ринкових цін на конкретні Товару, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України, збільшення розміру податків тощо. В ціну Товару включається податок на додану вартість.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє в частині продажу Товару до 29.06.2011.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкова накладна № 15 від 29.06.2011 на суму з ПДВ 52120,00 грн (а.с 26);

- видаткова накладна № 15 від 29.06.2011 на суму з ПДВ 52120,00 грн (а.с 26);

- товарно - транспортна накладна № 00003 від 29.06.2011 на загальну суму з ПДВ 52120,00 грн (а.с 27);

- рахунок - фактура № 29 від 29.06.2011 на загальну суму 52120,00 грн, в тому числі ПДВ 8686,67 грн (а.с. 24);

- звіт про рух нафтопродуктів № 181 від 30.06.2011 (а.с. 29).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копією платіжного доручення № 288 від 30.06.2011 на суму 52120,00 грн (а.с. 37) та копією виписки банку по рахунку ПАТ «Козелецьке АТП 17440» (а.с. 36).

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що вищевказаний договір купівлі - продажу мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача ТОВ «Сагар Кепітал» було зареєстровано в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 08.04.2013 (а.с. 47-49) та інформацією з офіційного сайту ДПС України, в якій зазначено, що індивідуальний податковий номер - 375070526558; код ЄДРПОУ - 37507058; найменування - товариство з обмеженою відповідальністю «Сагар Кепітал»; номер свiдоцтва платника ПДВ - 100327327; дата початку дії свідоцтва ПДВ - 06.12.2011, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 07.02.2013; причина анулювання - вiдсутнiсть поставок та ненадання декларацiй; підстава анулювання - скасовано за ініціативою податкової.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкова накладна, видана ТОВ «Сагар Кепітал», містить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Сагар Кепітал», як вбачається з акту перевірки, відповідач посилається на акт № 967/22-9/37507058 від 24.04.2012 про результати проведення документальної перевірки ТОВ «Сагар Кепітал», відповідно до якого встановлено, що господарські відносини між ПАТ «Козелецьке АТП 17440» та ТОВ «Сагар Кепітал» мають фіктивний характер та спрямовані на формування віртуального податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також, що ТОВ «Сагар Кепітал» з грудня 2011 року звітує про відсутність господарської діяльності, в тому числі про відсутність у нього штатних працівників, основних виробничих фондів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Отже, згідно норм Цивільного кодексу України угоди з контрагентами вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у нього штатних працівників, основних виробничих фондів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Сагар Кепітал» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Отже, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір купівлі - продажу був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товару (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту та валових витрат, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як докази використання отриманого палива у власній господарській діяльності позивачем надано довідку № 257 від 04.12.2013 (а.с. 29), в якій зазначено, що 29.06.2011 ПАТ «Козелецьке АТП 17440» від ТОВ «Сагар Кепітал» було отримано компонент автомобільного палива в кількості 6515 літрів (4561 кг), паливо використовувалося в липні 2011 року для автобусів, які обслуговували приміську маршрутну мережу в Козелецькому районі.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Козелецьке автотранспортне підприємство 17440», - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 29.11.2012 № 0000322330 та № 0000332330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Козелецьке автотранспортне підприємство 17440» судові витрати в сумі 233 (двісті тридцять три) грн 45 коп

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан