Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2а-16085/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16085/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Фільтр» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Фільтр» (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2012 р. № 0001052202 та № 0001062202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 02.08.2012 р. по 08.08.2012 р. працівниками ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Євро-Імідж» (код ЄДРПОУ 32537601) за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2012 р. № 633/22-2/32824755 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2012 р.: № 0001052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 71 883,75 грн., в т.ч. 57 507,00 грн. - основний платіж, 14 376,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001062202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 66 133,00 грн.

Листом від 06.09.2012 р. № 06/09-02 позивач звернувся до ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС зі скаргою на ППР № 0001052202 та ППР № 0001062202.

Рішенням від 09.11.2012 р. № 7392/10/12-114 ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 0001052202 та ППР № 0001062202, а первинну скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності позивача є інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, рекламна діяльність.

Основним видом діяльності контрагента позивача - ТОВ «Євро-Імідж» є рекламна діяльність, видання газет, діяльність агентств нерухомості, консультування з питань інформатизації, адвокатська діяльність, нотаріальна та інша юридична діяльність.

Між позивачем та ТОВ «Євро-Імідж» було укладено договір про рекламне обслуговування № 12/072011/01 від 01.07.2011 р. та додаток № 1 до нього. Предметом даного договору було надання контрагентом рекламних послуг та зобов'язання позивача сплатити за ці послуги передбачену рахунком грошову суму. На виконання вказаного договору позивач отримав від ТОВ «Євро-Імідж» вищевказані послуги.

В Акті перевірки відповідач посилається на висновки акту перевірки ДПІ у Вишгородському р-ні Київської обл. від 15.12.2011 р. № 870/23-1/32537601 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро-Імідж» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Еко-Фільтр», зі змісту яких вбачається, що у ТОВ «Євро-Імідж» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочин між позивачем та контрагентом є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний характер та є нікчемним.

Проте, суд критично оцінює доводи відповідача, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців контрагент позивача знаходиться за своїм місцезнаходженням, відомості про нього підтверджено. А тому, неможливість провести зустрічну перевірку є сумнівною. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача відсутні.

Крім цього, допитана у якості свідка директор ТОВ «Євро-Імідж» ОСОБА_4 підтвердила взаємовідносини з ТОВ «Еко-Фільтр» на підставі договору про рекламне обслуговування № 12/072011/01 від 01.07.2011 р. та зазначила, що відповідні послуги було надано контрагентом позивачу за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких в графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВ «Євро-Імідж» стоїть її підпис та печатка очолюваного нею підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання позивачем рекламних послуг та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями рахунків-фактур, податкових накладних, медіа-планів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), картки рахунку, виписок з банківського рахунку позивача, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагенту TOB «Євро-Імідж» на виконання умов договору (Т. І, арк. 61 - 84, 91 - 96 матеріалів справи).

Актом перевірки також підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Євро-Імідж» зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, сума ПДВ по яким була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2011 року та податку на прибуток підприємства за ІІ - ІІІ квартали 2011 року.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України , реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV . ТОВ «Євро-Імідж» на час вчинення правочину було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні. Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Євро-Імідж» органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Зокрема, позивачем надані документи, які підтверджують використання результатів господарських взаємовідносин з контрагентом у власній господарській діяльності (Т. І, арк. 136 - 138, 147 - 238 матеріалів справи).

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Євро-Імідж", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Визнання правочинів такими, що не відповідають умовам публічного порядку їх укладення або реалізації належить виключно до юрисдикції суду відповідної спеціалізації.

Виходячи з вищенаведеного податкові органи не вправі робити висновок про наявність або відсутність невиконаного податкового зобов'язання на підставі припущень про недійсність чи нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами, оскільки до компетенції податкових органів не віднесено повноваження вірогідного визнання нікчемним або недійсним, зокрема, правочину, в межах якого позивачем було сформовано валові витрати або податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.