Постанова

від 05.04.2013 по справі 801/1522/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2013 р. Справа №801/1522/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., розглянувши у порядку письмового провадженя адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт-Ера"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альт-Ера" звернулось до суду із названим позовом, яким просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 09.10.2012 № 0000592200, № 0000602200 та від 28.12.2012 № 0001172200, № 0001162200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при проведенні перевірок, про що свідчать акти від 18.09.12 № 2642/22-00/35692981 та від 14.12.12 № 3773/35041027, безпідставно не враховано первинні бухгалтерські та податкові документи, норми податкового законодавства, що призвело до необґрунтованого нарахування грошових зобов'язань по податкам та необґрунтованого нарахування штрафних санкцій. Позивач вважає, що правових підстав для визнання неправомірними дій із формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з його контрагентами, а також завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток не було, а висновки актів, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є хибними, засновані на припущеннях і не відповідають дійсним обставинам. При цьому, під час перевірок, податковим органом допущено ряд порушень податкового законодавства, що свідчить про протиправність прийнятих рішень, внаслідок чого вони підлягають скасуванню.

Ухвалами суду від 01.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечив, відповідно до підстав та обставин, викладених у письмових запереченнях.

Відповідно до заперечень необґрунтованість позовної заяви полягає в тому, що повноважними особами, що проводили перевірку, встановлено факт порушення податкового законодавства, зокрема, заниження податку на додану вартість, заниження податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок здійснення взаємовідносин з контрагентом, який має ознаки фіктивності, внаслідок укладення нікчемних правочинів. Взаємовідносини позивача з його контрагентом не мали мети реального настання правових наслідків, спрямовані на заволодіння майном держави, а первинні документи надані позивачем не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 19.09.2012 проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт-Ера", код за ЄДРПОУ 35041027, з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП "Комманд" (код за ЄДРПОУ 37081766) за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2012 № 2642/22-00/35692981.

Відповідно до висновків названого акта, перевіркою встановлено: порушення пп. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. "а" п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року на загальну суму 38 940,50 грн., а також порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо завищення валових витрат за 4 квартал 2011 року на загальну суму 194 702,50 грн.

На підставі названого акта перевірки Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 09 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602200, яким з податку на додану вартість збільшено суму грошових зобов'язань загальною сумою 48 676,00 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції складають 9 735 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592200, яким з податку на прибуток приватних підприємств збільшено суму грошових зобов'язань загальною сумою 44 782,00 грн.

Окрім цього, Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у період з 10.12.2012 по 12.12.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт-Ера" (код за ЄДРПОУ 35041027) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Команд" (код за ЄДРПОУ 37081766) за період 2-4 квартали 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 грудня 2012 року № 3773/22-00/35041027.

Відповідно до висновків названого акта, перевіркою встановлено: порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними - угода між ТОВ "Альт-Ера" та ПП "Комманд"; порушення пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 149 п. 152.1 ст. 152 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60 036,00 грн., в тому числі 4 квартал 2011 року - в сумі 60 036,00 грн.; порушено п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 52 204,87 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - в сумі 4 648,20 грн., за грудень 2011 року - в сумі 47 556,67 грн.

На підставі названого акта перевірки Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 28 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001162200, яким збільшено з податку на прибуток приватних підприємств суму грошових зобов'язань розміром 15 254,00 грн., а також податковим повідомленням-рішенням № 0001172200 збільшено з податку на додану вартість суму грошових зобов'язань розміром 13 264,00 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції складають 3 316,00 грн.

Будучи не згодним з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішеннями за вказаними в акті перевірки висновками, платник податків, скориставшись правом захисту порушеного права суб'єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду прийняті ним рішення, що безпосередньо змінюють склад належного йому майна, з метою його збереження.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 35041027, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту, має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на право господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, перебуває на податковому обліку у Красногвардійському відділенні Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС, узятий на податковий облік в органах державної податкової служби з 25.04.2007 № 194, є платником податку на додану вартість з 27.04.2007, індивідуальний податковий номер 350410201171, та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, що є територіальним органом у системі органів Державної податкової служби України, на якого покладено обов'язок з контролю податкової дисципліни, у томі числі контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, суд виходить з того, що вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень є правомочним за умови дотримання ним засад, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в його компетенції, відповідно до порядку, у якому здійснюються дії та приймаються рішення, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, дотримання засобів, форм, прийомів, передбачених законодавством, компетенційними правами і обов'язками.

Як убачається з актів перевірки, визначені в їх висновках порушення податкового законодавства, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, мають однакові підставі: позапланові невиїзні перевірки призначено у зв'язку із тим, що у провадженні ГСУ ДПС України перебуває кримінальна справа № 69-0146 по обвинуваченню директора ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого за частиною третьою статті 212 КК України та відносно директора ТОВ БВП"Строитель Плюс" ОСОБА_2, фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "СОЮЗ КДС" ОСОБА_1, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до змісту актів перевірок: досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 рр., на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на "підставних" осіб, зокрема: ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ 35941644) та "транзитне" підприємство - ТОВ БВП "Строитель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), директором і головним бухгалтером якого являється ОСОБА_2, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Також, в ході судового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ПП "Гранд-М" (ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (ЄДРПОУ 34946788), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 55096833), ТОВ "ВТК "Окнополь" (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "БрендСтрой" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімидж" (ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (ЄДРПОУ 36693415), ПП "Мастер Торг" (ЄДРПОУ 37196250), ПП "Кримспецтехнолоджи" (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройіндустрія" (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (ЄДРПОУ 37081991), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам "послуг" із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

В ході досудового слідства було встановлено, що одним з суб'єктів підприємницької діяльності України, яке протягом 2009-2012 рр. мало фінансово-господарські стосунки з вказаними вище підприємствами, являлось ТОВ "Альт-Ера" (код за ЄДРПОУ 35041027).

Документальними перевірками встановлено, що взаємовідносини ТОВ "Альт-Ера" з ПП "Комманд" в 4 кварталі 2011 року, внаслідок яких за наданими останнім податковими накладними ТОВ "Альт-Ера" сформований податковий кредит з ПДВ у період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року завищено на 91 145,37 грн. та завищено у 4 кварталі 2011 року валові витрати на загальну суму 254 738,50 грн.

"Нікчемність" правочинів та "сумнівність" господарських операцій ТОВ "Альт-Ера" з ПП "Комманд", податковий орган пов'язує із наявністю акта про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин від 06.04.2012 № 32/22/37081766 з ПП "Комманд", отриманої інформації з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ "Аудит", пошуково-довідкової системи ДПА України "Картка платника", АРМ "Облік податків і платежів", АРМ "Звіт", АРМ "Облік", даних з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також з висновку від 02.04.2012 № 430/07-31, наданого УПМ ДПС в АР Крим, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766).

Окрім цього, із посиланням на пояснення директорів ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які пояснили що фактично поставку товарів, послуг, підприємство не здійснювало, документи на підприємстві підписували за винагороду, податковим органом в актах перевірок наведено зміст статей 3, 42, 55, 173, 174, 207, 208 Господарського кодексу України, статей 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", приписи п. 2.4 п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, приписи статей Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" та інших законодавчих актів, з посиланням на які зазначено, що операції позивача з зазначеним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Такі твердження відповідача суд знаходить безпідставним, такими що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Коло платників податку на прибуток підприємств, об'єкт оподаткування, порядок визначення доходів та їх склад, склад витрат та порядок їх визнання, методи та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, податкова база, порядок нарахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, ставки податку, порядок обчислення податку, підстави звільнення від оподаткування визначалися у розділі ІІІ Податкового кодексу України, який відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів та витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 р.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, господарська діяльність за визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Зокрема, відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, згідно якому первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. І первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат позбавляє платника податку права на віднесення до складу витрат вартості придбанням товарів (робіт, послуг), здійснених для провадження господарської діяльності платника податку.

З положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - Податок на додану вартість.

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 ПК України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 ПК України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

З досліджених судом договорів від 04 жовтня 2011 року № 444 та від 01 грудня 2011 року № 616, укладених між ТОВ "Альт-Ера" та ПП "Комманд", предметом яких є придбання товарів, останнім, як покупцем, на підставі виписаних видаткових накладних (а.с.44,56,58) придбано товар (автогуму, акумулятори, поршньову групу, щебінь, бітумну емульсію модифіковану), про що свідчать виписані податкові накладні від 31.10.2011 № 275 (а.с.59), від 30.11.2011 № 268 (а.с. 57), від 30.12.2011 № 381 (а.с.45), а також сплачено ТОВ "Альт-Ера" грошові кошти, про що свідчать фіскальні чеки (а.с.46, 53, 54, 55, 60).

Водночас, з положень Податкового кодексу України на позивача, як платника податків, покладено обов'язок відобразити у податковій звітності зміни, які відбулись у зв'язку із отриманням податкових накладних, що підтверджують факт придбання товару. Факт сплати грошових коштів за придбаний товар у контрагента платником податків підтверджено також випискою по особистому рахунку, відкритому у банківській установі, що його обслуговує.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що визначені законодавцем приписами статей 187, 198 ПК України події та обставини, є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у бухгалтерській та податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача - податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені судом з матеріалів справи обставини, за вимог, визначених податковим законодавством, надають платнику податку право на формування податкового кредиту за отриманими у відповідний податковий період податковими накладними, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та відповідають вимогам встановленим приписами ст. 201 ПК України, а також право відображення відповідних відомостей у податковій звітності.

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідність господарських дій, направлених на виконання господарських взаємовідносин між ТОВ "Альт-Ера" та ПП "Комманд" та спростовують доводи податкового органу про фіктивність господарських взаємовідносин, нереальність та безтоварності правочинів по взаємовідносинам, що перевірялися. Зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання, відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

При цьому, суд зазначає, що до актів перевірок та до матеріалів справи податковим органом не надано будь-яких доказів на обґрунтування обставин того, що господарські операції ТОВ "Альт-Ера" з ПП "Комманд" не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту

Твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів ТОВ "Альт-Ера" з його контрагентом - ПП "Комманд" є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які будь-якими належними доказами не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Окрім цього, надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності висновків відповідача про фіктивність взаємовідносин, нікчемність правочинів та безтоварність отриманих робіт та послуг, суд виходить з того, що відповідачем без достатніх на то повноважень, передусім з їх перевищенням, надано правову оцінку господарським правовідносинам позивача з його контрагентами та укладеним правочинам, з огляду на наступне.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, зокрема ч. 1 ст. 204, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорюванні. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Правосуддя в Україні з положень статті 124 Конституції України здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Укладені позивачем правочини не визнавались судом не дійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений статті 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у статті 228 Цивільного кодексу України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, що визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу. Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Віднесення на підставі належно оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку до податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні - грудні 2011 року 91 145,37 грн., віднесення до складу валових витрат 254 738,50 грн. у відповідності із вимогами Податкового кодексу України, що встановлено судом з матеріалів справи, спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та його доводи щодо завищення платником податків податкового кредиту на 91 145,37 грн. та завищення валових витрат на суму 254 738,50 грн.

Окрім цього, надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності висновків відповідача про фіктивність взаємовідносин, нікчемність правочинів та безтоварність отриманих робіт та послуг, суд виходить з того, що відповідачем без достатніх на то повноважень, передусім з їх перевищенням, надано правову оцінку господарським правовідносинам позивача з його контрагентом та укладеним правочинам, з огляду на наступне.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, зокрема ч. 1 ст. 204, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорюванні. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Правосуддя в Україні з положень статті 124 Конституції України здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Укладені позивачем правочини не визнавались судом не дійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений статті 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у статті 228 Цивільного кодексу України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, що визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу. Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Так, посилання в акті перевірки на постанову слідчого не є належним доказом, який приймається судом до уваги при розгляді справи. У даному випадку належним та допустимим доказом є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, що набрали законної сили, які відповідно до частини 4 статті 72 КАС України, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції з виконання робіт позивача з зазначеними вище контрагентами, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована. Більш того, судом встановлено й фактичне використання отриманих робіт (товарів, послуг) у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно до статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Твердження податкового органу викладені в акті перевірки, суперечить положенням статті 61 Конституції України, згідно до яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому будь-які порушення з боку контрагентів, навіть якщо вони мали місце, не можуть бути підставами для притягнення позивача до відповідальності, у тому числі у вигляді збільшення податкового зобов'язання.

У відповідності до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд бере до уваги положення частини другої названого статті Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Доказів, які б обґрунтовували та підтверджували зроблені ним висновки за результатами проведеної перевірки, покладені в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень, відповідачем суду не надано.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 09 жовтня 2012 року № 0000602200 та від 28 грудня 2012 року № 0001172200 обумовлені визначенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами документальних невиїзних перевірок, з огляду на помилковість відповідних висновків податкового органу, зумовлює суд визнати застосування штрафних санкцій неправомірним, без достатніх на то правових підстав.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого вони підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду, де відповідачем є суб'єкт владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 1252,92 грн. підлягає поверненню шляхом безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 09 жовтня 2012 року № 0000592200 та № 0000602200.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року № 0001172200 та № 0001162200.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт-Ера" (ідентифікаційний код юридичної особи 35041027) судовий збір у розмірі 1 252,92 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.