Постанова

від 22.04.2013 по справі 801/2914/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2013 р. (09:53) Справа №801/2914/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача - Чукаткіна Т.В., довіреність б/н від 17.10.2012 р.

відповідача - Загородній М.А., довіреність №15 від 01.04.2013 р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС №0000082203 від 17.01.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» з питань взаємовідносин з ПП «Салют-С» по податковим накладним за серпень 2011 р., відображеним в декларації за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. (вересень 2011 р.), та з ТОВ «Ехнатон» по податковим накладним за вересень та жовтень 2010 р., відображеним в податкових деклараціях за період з 01.10.2010 р по 31.10.2010 р. (жовтень 2010 р.) та за період з 01.12.2010 р по 31.12.2010 р. (грудень 2010 р.), якою встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1353353 грн., в тому числі, на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Ехнатон» - на суму 363186 грн., в яких зазначено місцезнаходження постачальника, за яким він відсутній, а також, на підставі податкових накладних, виданих ПП «Салют-С» - на суму 990167 грн. за угодою, яка на думку податкового органу є нікчемною. За результатами перевірки був складений акт № 1930/22-03/33373008 від 29.11.2012 р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082203 від 17.01.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2030029,50 грн., з яких 1353353,00 грн. - основний платіж, 676676,50 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає, що це рішення не ґрунтується на законі та фактичних обставинах, оскільки прийнято на підставі хибних висновків про порушення ним вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Так, позивач зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за операціями з ТОВ «Ехнатон» та ПП «Салют-С» був фактично отриманий і підтверджується належним чином складеними податковими накладними, а також іншими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та є за законом підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також позивач посилається на те, що недоліки податкових накладних, виданих ТОВ «Ехнатон», на які посилається відповідач (недійсність зазначеного в них місцезнаходження на момент перевірки) не можуть зробити вказані звітні документи недійсними відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на час здійснення спірних господарських операцій (вересень та жовтень 2010 р.), видачі податкових накладних та формування податкового кредиту ТОВ «Ехнатон» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за відповідним місцезнаходженням, мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість, відтак в ТОВ «Борей-Крим» відсутні були підстави ставити під сумнів добросовісність продавця та достовірність відомостей щодо його місцезнаходження.

Щодо податкового кредиту, сформованого за операціями з ПП «Салют-С», який не визнається відповідачем, позивач стверджує, що висновки відповідача про нікчемність правочинів та нереальність господарських операцій між ТОВ «Борей-Крим» та ПП «Салют-С» є передчасними та зроблені по неповно з'ясованим обставинам.

Так, позивач наголошує, що винні, на думку відповідача, особи до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягалися, відповідачем не було встановлено необґрунтованість отриманої ТОВ «Борей-Крим» як платником податків податкової вигоди, ПП «Салют-С» на час здійснення господарських операцій мало спеціальну податкову правосуб'єктність, до того ж ТОВ «Борей-Крим» не може нести відповідальність за порушення, які мали місце з боку контрагенту, як-от неподання ним звітності чи несплата податків.

В позовній заяві позивач також зазначає, що відповідач протиправно застосував до нього штрафні санкції як за повторне порушення норм податкового законодавства у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання, оскільки передбачена п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України повторність може застосовувати лише до відносин, що мали місце на час дії цієї норми, відтак відповідач не мав права застосовувати підвищену відповідальність за податкові правопорушення, які мали місце у жовтні та грудні 2010 р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, також, на думку позивача, відсутня ознака повторності та підстави для застосування підвищеної відповідальності у розмірі 50 % від суми визначеного відповідачем податкового зобов'язання за вересень 2011 р. через відсутність належним чином встановленого факту вчинення ТОВ «Борей-Крим» попереднього порушення, яке оскаржило до суду покладені в основу висновків про повторність визначення відповідачем податкового зобов'язання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відповідних письмових запереченнях. У судовому засіданні представник відповідач наголошував, що відсутність найманих працівників в контрагентів ТОВ «Борей-Крим» дає підстави ставити під сумнів реальність відповідних господарських операцій та робити висновок про протиправне формування позивачем податкового кредиту за ними.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 19.11.2012 р. по 22.11.2012 р. Феодосійською об'єднаною ДПІ АР Крим ДПС була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань його правових відносин по податковим накладним за серпень 2011 р., отриманим від ПП «Салют-С» (ЄДРПОУ 37238908), які відображені в податковій декларації за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. (вересень 2011 р.); по податковим накладним за вересень 2010 р., отриманим від ТОВ «Ехнатон» (ЄДРПОУ 33359795), які відображені в податковій декларації за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. (жовтень 2010 р.), по податковим накладним, за жовтень 2010 р., отриманим від ТОВ «Ехнатон» (ЄДРПОУ 33359795), які відображені в податковій декларації за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. (грудень 2010 р.), за результатами якої був складений акт № 1930/22-03/33373008 від 29.11.2012 р. (а.с. 30-44).

Під час проведення перевірки правомірності формування позивачем податкового кредиту відповідачем було встановлено його завищення по взаємовідносинам, що перевірялися, за жовтень 2010 р., грудень 2010 р., вересень 2011 р. у сумі 1353353 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2010 р. на суму ПДВ 25325 грн., грудень 2010 р. на суму ПДВ 337861 грн., вересень 2011 р. на суму ПДВ 990167 грн.

Так, Феодосійською Об'єднаною ДПІ АР Крим ДПС були отримані матеріали про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ехнатон», а саме: акт № 100/236-33359795 від 09.03.2011 р., на підставі якого було встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Ехнатон» за юридичною адресою, у зв'язку з чим направлено запит на встановлення місцезнаходження та зроблено висновок про те, що у відповідних податкових накладних не зазначено дійсне місцезнаходження продавця, як того вимагає пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неможливість використання їх для формування податкового кредиту

Також, відповідачем було отримано акт ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Салют-С» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Борей-Крим», на підставі якого встановлено, що на момент перевірки стан ПП «Салют-С» «10» - направлено запит на встановлення місцезнаходження від 03.11.2011 р., також, в ПП «Салют-С» відсутні трудові ресурси, основні фонди та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, на підставі чого відповідач зробив висновок, що ПП «Салют-С» не заходиться за юридичною адресою, що вказана в податкових накладних, виписаних на адресу позивача, а угода між позивачем та ПП «Салют-С» має ознаки нікчемності згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, а відтак податкові накладні, виписані ПП «Салют-С» з порушенням вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, Феодосійська об'єднана ДПІ АР Крим ДПС зазначила, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення податкового кредиту ТОВ «Борей-Крим» по взаємовідносинам з ТОВ «Ехнатон» та ПП «Салют-С», відповідні постачальники не задекларували податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Борей-Крим».

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про порушення порядку заповнення ТОВ «Ехнатон» та ПП «Салют-С» податкових накладних та протиправність включення їх позивачем до податкових декларацій та формування за їх рахунок податкового кредиту з податку на додану вартість.

Встановивши ці обставини, Феодосійська об'єднана ДПІ АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Борей-Крим» пп.пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 196.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість до сплати в бюджет за жовтень 2010 р., грудень 2010 р., вересень 2011 р. у сумі 1353353 грн., в тому числі за жовтень 2010 р. - 25325 грн., за грудень 2010 р. - 337861 грн., за вересень 2011 р. - 990167 грн.

Позивач не погодився з висновками перевірки та фактами і даними, викладеними в акті № 1930/22-03/33373008 від 29.11.2012 р., та подав заперечення в порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України за вих. № 13/01/08-1 від 08.01.2013 р.

За результатами розгляду цих заперечень, відповідач залишив без змін висновки, викладені в акті перевірки № 1930/22-03/33373008 від 29.11.2012 р. в частині заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, усього на суму 1353353 грн., про що повідомив ТОВ «Борей-Крим» листом за вих. № 67/10/22-3 від 15.01.2013 р.

На підставі вищезазначених висновків акта та за результатами розгляду заперечень позивача до акта перевірки Феодосійською об'єднаною ДПІ АР Крим ДПС 17.01.2013 р. було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000082203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2030029,50 грн., з яких 1353353,00 грн. - основний платіж та 676676,50 грн. - штрафні санкції, правомірність винесення якого є предметом розгляду у цій справі.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2010 р. між ТОВ «Ехнатон» та ТОВ «Борей-Крим» було укладено договір купівлі-продажу № 10/0101, строком дії до 31.12.2010 р.

На підставі цього договору ТОВ «Ехнатон» зобов'язалося поставити ТОВ «Борей-Крим» нафтопродукти, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість яких визначалися сторонами у додатках.

Так, у вересні 2010 р. на виконання додатку № 11 від 01.09.2010 р. до Договору купівлі-продажу № 10/0101 від 01.01.2010 р. ТОВ «Ехнатон» поставило ТОВ «Борей-Крим» мазут М-100 в кількості 28,930 т на суму 92576,00 грн., у тому числі ПДВ 15429,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 490 від 06.09.2010 р. та виписаною ТОВ «Ехнатон» податковою накладною № 490 від 06.09.2010 р., та диспергаторну присадку у кількості 850 кг на суму 59372,50 грн., у тому числі ПДВ 9895,42 грн., що підтверджується витратною накладною № 504 від 13.09.2010 р. та податковою накладною № 504 від 13.09.2010 р.

Отримані позивачем 29.10.2010 р. зазначені податкові накладні відображені ним в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у жовтні 2010 р. (розділ І, рядки № 3, 5).

У жовтні 2010 р. на підставі додатку № 12 від 01.10.2010 р. до Договору купівлі-продажу № 10/0101 від 01.01.2010 р. ТОВ «Ехнатон» поставило ТОВ «Борей-Крим» мазут М-100 у кількості 296,964 т на загальну суму 950284,80 грн., у тому числі ПДВ 158380,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 54601 від 04.10.2010 р.

За фактом отримання товарів ТОВ «Ехнатон» була виписана податкова накладна № 54601 від 04.10.2010 р. на загальну суму 950284,80 грн., у тому числі ПДВ 158380,80 грн.

Також, у жовтні 2010 р. на підставі додатку № 13 від 08.10.2010 р. до Договору купівлі-продажу № 10/0101 від 01.01.2010 р. ТОВ «Ехнатон» поставило позивачу 299,133 т мазуту М-100 на загальну суму 1076878,80 грн., у тому числі ПДВ 179479,80 грн., про що свідчить видаткова накладна № 557 від 10.10.2010 р. та податкова накладна № 557 від 10.10.2010 р. на загальну суму 1076878,80 грн., у тому числі ПДВ 179479,80 грн.

Податкові накладні за жовтень 2010 р. отримані ТОВ «Борей-Крим» від ТОВ «Ехнатон» 30.12.2010 р. та відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних податкової декларації за грудень 2010 р.

Отриманий від ТОВ «Ехнатон» товар на загальну суму 2179112,10 грн., у тому числі ПДВ 363185,35 грн. був оплачений позивачем, що підтверджується накопичувальною відомістю по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та платіжними дорученнями № 419 від 21.09.2010 р., № 536 від 15.12.2010 р., № 537 від 16.12.2010 р., № 542 від 16.12.2010 р., №№ 544-547 від 16.12.2010 р. на загальну суму 2190000,00 грн.

На час вчинення та виконання позивачем вищезазначених правочинів із ТОВ «Ехнатон», в період, який перевірявся податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування вважалися операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

П. 1.4. ст. 1 зазначеного Закону було встановлено, що поставкою товарів є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу (п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час формування позивачем податкового кредиту у вересні-грудні 2010 р., податковий кредит звітного періоду складався із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пп. 7.4.2 п. 7.4 цієї статті було зазначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно з ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 також не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разірозрахунківвикористаннямкредитнихдебетовихкартокабокомерційнихчеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як було встановлено вище, в основу висновку відповідача про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Ехнатон» покладено неможливість здійснення зустрічної звірки, направлення запиту щодо встановлення місцезнаходження.

В той же час, згідно наданій суду довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з початку реєстрації до 29.03.2012 р. відсутні будь-які записи про непідтвердження ТОВ «Ехнатон» відомостей про себе та/або відсутність за місцезнаходженням, навпаки, ТОВ «Ехнатон» регулярно підтверджувало відомості про себе, зокрема, 27.07.2007 р., 24.06.2008 р., 03.07.2009 р., 01.09.2010 р., 22.03.2011 р.

Тобто на час здійснення господарських операцій у вересні та жовтні 2010 р. відомості про ТОВ «Ехнатон», в тому числі щодо юридичної адреси, яка зазначена у первинних документах, складених під час здійснення операцій у вересні та жовтні 2010 р., існували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами ст.ст. 16, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості щодо місцезнаходження юридичної особи та про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, згідно ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акта перевірки та інших документів, наявних у справі, не вбачається, що відомості про ТОВ «Ехнатон», зокрема про його місцезнаходження, у вересні-грудні 2010 р. були недостовірними та позивач знав або міг знати про це.

В будь-якому випадку, така обставина, як непідтвердження відомостей або відсутність ТОВ «Ехнатон» за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання його реєстрації платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не є беззаперечним доказом безпідставності формування ТОВ «Борей-Крим» податкового кредиту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм та наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ «Ехнатон» на час здійснення господарський операцій є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що ТОВ «Ехнатон» на момент укладення та виконання спірних угод було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців чи було відсутнє за місцезнаходження та/або таки відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так само відповідачем не було надано доказів того, що ТОВ «Ехнатон» не мало право видавати податкові накладні, податковий кредит за якими ним не визнається.

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ехнатон» № 16277181, яке зазначено в податкових накладних, було анульовано 02.04.2012 р.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. П. 9.8. ст. 9, у свою чергу, передбачає, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Отже, ТОВ «Ехнатон» до 02.04.2012 р. було платником податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних.

Також, матеріали справи свідчать, що в подальшому придбаний у ТОВ «Ехнатон» мазут був відчужений позивачем ТОВ «Югторсан», про що свідчать наявні в матеріалах справи Договір купівлі-продажу № 338/10 від 19.10.2010 р., видаткові накладні № 27 від 26.10.2010 р., № 10-11/1 від 10.11.2010 р., № 15-12/1 від 15.12.2010 р., № 20-12/1 від 20.12.2010 р. та видані позивачем податкові накладні № 27 від 26.10.2010 р., № 8 від 10.11.2010 р., № 16 від 15.12.2010 р. та № 19 від 20.12.2010 р., також позивачем надано бухгалтерську довідку на списання для господарських потреб - зневоднення нафтопродуктів диспрегаторної присадки, придбаної в ТОВ «Ехнатон.

Таким чином, судом встановлено, що придбання позивачем товарів у ТОВ «Ехнатон» було пов'язано зі здійсненням позивачем свої господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ «Ехнатон» за операціями у вересні, жовтні 2010 р. та суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими позивачем включено до складу податкового кредиту у жовтні та грудні 2010 р., відповідно, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства, а відтак спірний податковий кредит повністю сформований за вимогами діючого законодавства та підтверджений належним чином.

До того ж, суд зазначає, що позиція податкового органу, яка викладена в акті перевірки № 1930/22-03/33373008 від 29.11.2012 р., суперечить ст. 61 Конституції України згідно якій юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому будь-які порушення з боку контрагентів, зокрема неподання декларацій та/або несплата податків, навіть якщо вони мали місце, не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді збільшення податкового зобов'язання.

Також судом встановлено, що 13.01.2011 р. позивачем було укладено із ПП «Салют-С» договір купівлі-продажу № 13/01/2011-1 від 13.01.2011 р. строком дії до 31.12.2011 р., за умовами якого ПП «Салют-С» зобов'язалося передати у власність ТОВ «Борей-Крим» нафтопродукти, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість яких визначаються сторонами у додатках, а ТОВ «Борей-Крим» - оплатити та прийняти їх на умовах цього договору.

У серпні 2011 р. між позивачем та ПП «Салют-С» було підписано 3 додатка до Договору № 13/01/2011-1 від 13.01.2011 р., а саме № 23 від 01.08.2011 р., № 24 від 02-19.08.2011 р. та № 25 від 24-29.08.2011 р., якими передбачалося постачання мазуту М-100 у кількості 1230,385 т на загальну суму 5941002,30 грн., у тому числі ПДВ 990167,05 грн.

На виконання додатку № 23 від 01.08.2011 р. до Договору купівлі-продажу № 13/01/2011-1 від 13.01.2011 р. ПП «Салют-С» поставило позивачу у серпні 2011 р. мазут М-100 у кількості 119,86 т на загальну суму 503412,00 грн., у тому числі ПДВ 83902,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12 від 01.08.2011 р.

Відповідно до умов додатку № 24 до Договору купівлі-продажу № 13/01/2011-1 від 13.01.2011 р. за період 02-19.08.2011 р. ПП «Салют-С» поставило позивачу у серпні 2011 р. мазут М-100 у кількості 490,432 т на загальну суму 2275116,00 грн., у тому числі ПДВ 379186,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13 від 02.08.2011 р. на постачання мазуту у кількості 59,93 т на суму 275678,00 грн., у тому числі ПДВ 45946,33 грн., № 14 від 02.08.2011 р. на постачання мазуту у кількості 119,697 т на суму 562575,90 грн., у тому числі ПДВ 93762,65 грн., № 15 від 08.08.2011 р. на постачання мазуту у кількості 119,946 т на суму 551751,60 грн., у тому числі ПДВ 91958,60 грн., № 16 від 09.08.2011 р. на постачання 119,268 т мазуту на суму 548632,80 грн., у тому числі ПДВ 91438,80 грн., № 17 від 19.08.2011 р. на постачання 71,591 т мазуту на суму 336477,70 грн., у тому числі ПДВ 56079,62 грн.;

На підставі додатку № 25 до Договору купівлі-продажу № 13/01/2011-1 від 13.01.2011 р. за період 24-29.08.2011 р. ПП «Салют-С» поставило позивачу мазут М-100 у кількості 620,093 т на загальну суму 3162474,30 грн., у тому числі ПДВ 527079,05 грн., про що свідчать видаткові накладні № 18 від 24.08.2011 р. на постачання 94,55 т мазуту на загальну суму 482205,00 грн., у тому числі ПДВ 80367,50 грн., № 19 від 25.08.2011 р. на постачання мазуту у кількості 108,707 т на загальну суму 554405,70 грн., у тому числі ПДВ 92400,95 грн., № 20 від 26.08.2011 р. на постачання 94,55 т мазуту на суму 482205,00 грн., у тому числі ПДВ 80367,50 грн., № 21 від 27.08.2011 р. на постачання 113,868 т мазуту на суму 580726,80 грн., у тому числі ПДВ 96787,80 грн., № 22 від 28.08.2011 р. на постачання 113,868 т мазуту на суму 580726,80 грн., у тому числі ПДВ 96787,80 грн. та № 23 від 29.08.2011 р. на постачання 94,55 т мазуту на суму 482205,00 грн., у тому числі ПДВ 80367,50 грн.

За фактом продажу у серпні 2011 р. товарів (мазуту М-100) ПП «Салют-С» були виписані податкові накладні № 12 від 01.08.2011 р. на загальну суму 503412,00 грн., у тому числі ПДВ 83902,00 грн., № 13 від 02.08.2011 р. на суму 275678,00 грн., у тому числі ПДВ 45946,33 грн., № 14 від 02.08.2011 р. на суму 562575,90 грн., у тому числі ПДВ 93762,65 грн., № 15 від 08.08.2011 р. на суму 551751,60 грн., у тому числі ПДВ 91958,60 грн., № 16 від 09.08.2011 р. на суму 548632,80 грн., у тому числі ПДВ 91438,80 грн., № 17 від 19.08.2011 р. на суму 336477,70 .грн., у тому числі ПДВ 56079,62 грн., № 18 від 24.08.2011 р. на суму 482205,00 грн., у тому числі ПДВ 80367,50 грн., № 19 від 25.08.2011 р. на суму 554405,70 грн., у тому числі ПДВ 92400,95 грн., № 20 від 26.08.2011 р. на суму 482205,00 грн., у тому числі ПДВ 80367,50 грн., № 21 від 27.08.2011 р. на суму 580726,80 грн., у тому числі ПДВ 96787,80 грн., № 22 від 28.08.2011 р. на суму 580726,80 грн., у тому числі ПДВ 96787,80 грн. та № 23 від 29.08.2011 р. на суму 482205,00 грн., у тому числі ПДВ 80367,50 грн.

Зазначені податкові накладні отримані позивачем 30.09.2011 р. та відображені ним в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних податкової декларації за вересень 2011 р. (Розділ ІІ, рядки 4-8 13, 16-20, 26) та у Додатку № 5 (розділ ІІ, рядок 23).

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується накопичувальною відомістю по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та платіжними дорученнями № 334 від 12.08.2011 р., № 335 від 15.08.2011 р., № 358 від 23.08.2011 р., № 362 від 25.08.2011 р., № 403 від 13.09.2011 р., № 428 від 22.09.2013 р., № 447 від 30.09.2011 р., № 467 від 07.10.2011 р., № 491 від 14.10.2011 р., № 504 від 19.10.2011 р., № 509 від 20.10.2011 р., № 531 від 26.10.2011 р. на загальну суму 6100000,00 грн.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

П. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Як було вище встановлено судом, та як вбачається зі змісту акта перевірки № 1930/22-03/33373008 від 29.11.2012 р., будь-яких зауважень до форми та змісту первинних бухгалтерських документів, які були складені позивачем та ПП «Салют-С» у відповідача не було, невідповідність таких документів вимогам законодавства, яке було чинним на час укладення та виконання позивачем правочинів з контрагентом, судом під час судового розгляду справи не встановлена.

Фактично, висновок про завищення позивачем сум податкового кредиту за вересень 2011 р. був зроблений податковим органом з посиланням на встановлення факту відсутності реального придбання товарів позивачем від ПП «Салют-С» та укладення договору із зазначеним контрагентом без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим договір є безтоварним, має ознаки недійсності та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Такий висновок був зроблений відповідачем, серед іншого, на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Салют-С», інформації про відсутність в останнього необхідної матеріальної бази та трудових ресурсів, а також на підставі результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за якими ПП «Салют-С» не задекларувало відповідні податкові зобов'язання.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 там же господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України, така сама правова позиція викладена й в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

За умови відсутності будь-яких інших зауважень щодо первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності позивача, відповідач мав оцінювати документи, на підставі яких був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Для встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За таких обставин, орган державної податкової служби мав перевірити ділову мету у діях платника податку - позивача: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Суд зазначає, що наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення перевірки, а податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ПП «Салют-С», суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Борей-Крим» здійснює діяльність щодо оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, має необхідну для цього матеріально-технічну базу, зокрема, ним орендуються резервуари для тимчасового зберігання нафтопродуктів (мазуту), що підтверджується Договором оренди резервуарів від 03.01.2011 р., строком дії до 03.01.2012 р., згідно якому ТОВ «Борей-Крим» орендує в ТОВ «Крим-Конкорд» резервуари №№ 2, 3 обсягом 45 м куб, №№ 4, 4А обсягом 50 м куб., №№ І, ІІ, ІІІ, ІV, V, VІ обсягом 65 м куб, №№ 5, 16 обсягом 70 м куб. для зберігання нафтопродуктів.

Матеріали справи свідчать, що товар (мазут), придбаний в ПП «Салют-С» був оприбуткований й в подальшому реалізований позивачем ДП «Металінвест» ТОВ «ДонМеталЗбут», ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» та ТОВ «Атан-Крим», на підставі Договору купівлі-продажу (постачання) нафтопродуктів б/н з ДП «Металінвест» ТОВ «ДонМеталЗбут» та додатків до нього № 13 від 31.08.2011 р. та № 14 від 31.08.2011 р., Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 2010-2809/1 від 28.09.2010 р. та додатків до нього № 5 від 31.08.2011 р. з ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» та № 6 від 17.09.2011 р. та Договору купівлі-продажу № 268-МТ від 21.03.2011 р. з ТОВ «Атан-Крим».

Постачання мазуту М-100 позивачем ДП «Металінвест» ТОВ «ДонМеталЗбут» підтверджується видатковими накладними № 09-08/1 від 09.08.2011 р., № 09-08/2 від 09.08.2011 р., № 09-08/3 від 09.08.2011 р, № 09-08/4 від 09.08.2011 р., № 17-08/1 від 17.08.2011 р., № 21-08/1 від 21.08.2011 р., виданими позивачем податковими накладними № 13 від 09.08.2011 р., № 14 від 09.08.2011 р., № 15 від 09.08.2011 р., № 16 від 09.08.2011 р., № 26 від 17.08.2011 р., № 38 від 21.08.2011 р., перевезення мазуту - копіями залізничних накладних № 47296298 від 09.08.2011р., № 47497375 від 17.08.2011 р., № 47586078 від 21.08.2011 р., а отримання оплати - роздрукуванням накопичувальної відомості по рахунку 361 ДП «Металінвест» ТОВ «ДонМеталЗбут» з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р.

Постачання позивачем мазуту М-100 ТОВ «ТПК «Промтогсервіс» підтверджується видатковими накладними накладних № 19-08/1 від 19.08.2011 р., № 14-09/2 від 14.09.2011 р., № 23-08/1 від 23.08.2011 р., № 23-08/2 від 23.08.2011 р., податковими накладними, виданими ТОВ «Борей-Крим» № 33 від 19.08.2011 р., № 20 від 14.09.2011 р., № 49 від 23.08.2011 р., № 50 від 23.08.2011 р., перевезення мазуту кінцевому споживачу підтверджується залізничними накладними № 47545017 від 19.08.2011 р., № 45192200 від 14.09.2011 р., № 47652276 від 23.08.2011 р., а отримання позивачем оплати від реалізації мазуту - роздрукуванням накопичувальної відомості по рахунку 361 ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р.

Факт постачання мазуту М-100 ТОВ «Атан-Крим» підтверджується видатковими накладними № 12-09/1 від 12.09.2011 р., № 13-09/1 від 13.09.2011 р., № 14-09/3 від 14.09.2011 р., № 15-09/1 від 15.09.2011 р., № 16-09/1 від 16.09.2011 р., № 19-09/1 від 19.09.2011 р., № 22-09/2 від 22.09.2011 р., № 20-09/1 від 20.09.2011 р., № 05-09/1 від 05.09.2011 р., виданими позивачем податковими накладними № 13 від 12.09.2011 р., № 16 від 13.09.2011 р., № 21 від 14.09.2011 р., № 23 від 15.09.2011 р., № 25 від 16.09.2011 р., № 31 від 19.09.2011 р., № 37 від 22.09.2011 р., № 33 від 20.09.2011 р., № 8 від 05.10.2011 р., фактична поставка кінцевому споживачу - товарно-транспортними накладними № 273-1/8 від 12.09.2011 р., № 273-2/8 від 12.09.2011 р., № 273-3/8 від 12.09.2011 р., № 274-1/8 від 13.09.2011 р., № 274-2/8 від 13.09.2011 р., № 274-3/8 від 13.09.2011 р., № 275-1/8 від 14.09.2011 р., № 275-2/8 від 14.09.2011 р., № 275-3/8 від 14.09.2011 р., № 277-1/8 від 15.09.2011 р., № 277-2/8 від 15.09.2011 р., № 277-3/8 від 15.09.2011 р., № 278-1/8 від 16.09.2011 р., № 278-2/8 від 16.09.2011 р., № 279-1/8 від 19.09.2011 р., № 279-2/8 від 19.09.2011 р., № 279-3/8 від 19.09.2011 р., № 283-1/8 від 22.09.2011 р., № 283-2/8 від 22.09.2011 р., № 282/8 від 20.09.2011 р., 05-10/1 від 05.10.2011 р., 05-10/2 від 05.10.2011 р., № 05-10/3 від 05.10.2011 р., а отримання позивачем оплати за мазут - роздрукуванням накопичувальної відомості по рахунку 361 ТОВ «Атан-Крим» з 01.09.2011 р. по 30.10.2011 р.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПП «Салют-С» та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладеного позивачем з ПП «Салют-С» правочину, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Салют-С» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

При цьому, фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

До того ж в обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на неможливість встановлення місцезнаходження ПП «Салют-С» на час здійснення перевірки на підставі чого робить висновок про порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме неналежне зазначення місцезнаходження продавця, що за приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу країни позбавляє покупця права на включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, суд звертає увагу, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Салют-С» останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його місцезнаходження були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Це підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що відомості про місцезнаходження ПП «Салют-С», яке зазначено у податкових накладних та інших документах внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та неодноразово підтверджувалися ПП «Салют-С» у серпні, вересні 2011 р., коли здійснювалися спірні господарські операції з позивачем, та пізніше, а саме: 23.08.2011 р., 14.09.2011 р., 27.09.2011 р., 29.09.2011 р., 31.10.2011 р., 14.11.2011 р. Інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу була внесена лише 06.11.2012 р. Будь-які докази протилежного та/або що позивачу було відомо про це, відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи. Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Салют-С» було анульовано 14.11.2011 р. за ініціативою податкової, отже було чинним на час видачі та отримання податкових накладних та формування позивачем податкового кредиту, який не визнається відповідачем (у серпні, вересні 2011 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, під час розгляду справи відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених в акті перевірки обставин, а також правомірності здійснених донарахувань податкових зобов'язань за операціями з ПП «Салют-С».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного віднесення ним до складу податкового кредиту, сформованого за податковими накладними, виданими ТОВ «Ехнатон» та ПП «Салют-С», що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Також суд погоджується з доводами позивача про невірне застосування відповідачем п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, згідно якому у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, слід ураховувати, що передбачена п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України повторність може бути застосована лише до відносин, що мали місце на час дії цієї норми. Тому повторним для цілей застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобов'язань, які мали місце з 01.01.2011 р. Визначення податкових зобов'язань, здійснені до вказаної дати, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, до уваги братися не повинні.

Також не повинні братися до уваги повторні визначення податкових зобов'язань, що були здійснені хоча і після 01.01.2011 р., але за протиправні діяння, які мали місце до 01.01.2011 р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. Зазначене пояснюється тим, що підвищеної відповідальності за повторне вчинення того самого податкового правопорушення не було до набрання чинності Податковим кодексом України. Тому застосування повторності щодо діянь, вчинених до запровадження відповідних законодавчих норм (тобто до 01.01.2011 р.), незалежно від дати визначення відповідних податкових зобов'язань є зворотною дією, а тому, суперечить ст. 58 Конституції України.

З урахуванням викладеного підвищена відповідальність за повторне порушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючими органами податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулися після 01.01.2011 р. та за умови, якщо всі діяння, які були підставою для нарахувань, вчинені платником податків після 01.01.2011 р.

Таку думку висловлено, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. № 2198/11/13-11.

Таким чином, у відповідача в будь-якому випадку відсутні були підстави для застосування підвищеної відповідальність за податкові порушення, які мали місце у жовтні та грудні 2010 р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

Щодо порушень 2011 р., суд зазначає, що за постановою Окружного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 р. та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 р. у справі № 2а-6688/12/0170/17, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.05.2012 р. № 0000082203, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Борей-Крим» з податку на додану вартість на 1401010,00 грн., з яких 1094594,00 грн. - основний платіж, а 236436,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, яке винесено на підставі Акта № 343/22-03/31373008 від 27.04.2012 р., на який в обґрунтування свого рішення посилається відповідач, відтак у відповідача також були відсутні підстави для застосування підвищених розмірів штрафів, оскільки диспозиція п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України умовою передбачає власне не самий лише факт виявлення будь-якого порушення, а обов'язково вчинення таких діянь та обставин, передбачених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Кодексу.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір в розмірі 2294,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача відповідно до положень ст. 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної ДПІ АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 22.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 24.04.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 17.01.2013 р. № 0000082203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» (98107, Україна, АР Крим, м. Феодосія, керченське шосе, буд. 44А, ідентифікаційний код 33373008) 2294,00 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (98112, Україна, АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, буд. 82-В, ідентифікаційний код 37986006).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.