Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-1670/4935/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/4935/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Аракс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1670/4935/12

за позовом Фермерського господарства "Аракс"

до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції Полтавської області , Управління Державної казначейської служби України у Машівському районі Полтавської області треті особи ОСОБА_1

про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство "Аракс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило:

визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції щодо арешту і вилучення майна, яке належить на праві власності ФГ "Аракс";

зобов'язати відшкодувати завдану шкоду в сумі 285 830 грн. та 3 000 грн. витрати на правову допомогу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

Фермерське господарство "Аракс" (надалі Позивач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою позов задовольнити .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст.50,55,57 Закону України « Про виконавче провадження», ст..ст.355-372,1212,1213 ЦК України, не врахування доводів позивача про безпідставне вилучення державним виконавцем овець, які належать на праві власності фермерському господарству.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фермерське господарство "Аракс" є юридичною особою, головою і засновником якого ОСОБА_1 (далі-третя особа) (а.с. 15,т.1).

Відділом державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції в Полтавській області, на підставі виконавчого листа № 2-401, виданого 17.06.2006р. відкрито виконавче провадження по виконанню рішення Машівського районного суду Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ряськівської сільської ради заборгованості по орендній платі за користування землею в розмірі 23 400 грн. (т.1, а.с. 7, т.2, а.с. 100, т. 2, а.с. 22).

16.06.2007р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції в Полтавській області, описано та накладено арешт на 183 шт вівці та 4 шт. кози, про що складено акт опису й арешту майна, підписаного державним виконавцем, двома понятими. (т.1 а.с.58-62)

Копія акту арешту та опису направлена боржнику -ОСОБА_1, що підтверджується списком відправлених листів (т.1 а.с.62)

В межах виконавчого провадження державним виконавцем вчинені дії щодо реалізації арештованого майна, зокрема 183 гол. вівців, за наслідками проведеного аукціону, визначено переможця конкурсу, що підтверджується протоколом проведення аукціону № 4 від 26.10.2007р. (т.1 а.с.32)

31.10.2007 р. державним виконавцем вилучено у ОСОБА_1 зокрема, 183 шт. вівці, що підтверджується актами, складеними в присутності понятих, які підписані ними, дільничним інспектором та переможцем аукціону. (т.1, а.с. 69-72).

Звертаючись до суду позивач зазначив, що державним виконавцем вилучено вівці , в кількості 283 голів, що належить йому на праві власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що при здійсненні спірних виконавчих дій відповідач діяв на підставі, у спосіб, в порядку та межах повноважень, передбачених законом, доказів вилучення державним виконавцем майна, що перебуває у власності ФГ «Аракс» судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" ( редакції, що діяла на момент спірних правовідносин ) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) заходами примусового виконання рішень є, зокрема: звернення стягнення на майно боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець має право, зокрема:

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Частиною 3 статті 7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна

Відповідно до ч. 1 ст. 27 закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Відповідно до ст. 50 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт застосовується, зокрема, для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Відповідно до пп. 5.6.6 п. 5.6 Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р., (в редакції на час спірних правовідносин) (далі - Інструкція) при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна. Перший примірник акта опису й арешту майна складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження.

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що при здійсненні спірних виконавчих дій відповідачем з'ясовано майновий стан боржника, та встановлено, що на підставі по господарської книги за ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1, рахується, зокрема вівці всіх порід -250 голів., що підтверджується довідкою виконавчого комітету Павлівської сільської ради Машівського району. (т.1 а.с.33)

Акт арешту та опису майна від 06.06.2007р. складено в с. Павлівка, Машівського району, згідно якого описано та арештовано майно ОСОБА_1, копія зазначеного акта направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та отримана ним 08.06.2007р.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1, як голова та засновник ФГ « Аракс», отримавши акт арешту й опису майна, мав можливість звернутися за захистом прав ФГ «Аракс» в 2007р. якщо вважав арештоване майно власністю підприємства, проте таких дій ні ним, ні ФГ « Аракс» вчинено не було.

Арештоване майно, зокрема 183 вівці, реалізовано спеціалізованою організацією шляхом проведення аукціону на підставі договору №7170002, ціна майна визначена Українською універсальною біржею (т.2, а.с. 115-116).

Оцінка майна була визначена експертним висновком , повідомлення про оцінку майна направлено на адресу боржника, та отримано ним 14.08.2007р, про що свідчить поштове повідомлення.

Свідки, ОСОБА_2,( директор підприємства, що проводив аукціон), ОСОБА_3, ОСОБА_4 (поняті), ОСОБА_5(переможець конкурсу), ОСОБА_6.(старший державний виконавець), ОСОБА_7 (начальник відділу ДВС Машівського РУЮ), ОСОБА_8 (дільничний інспектор), як особи, які брали участь у проведенні виконавчих дій, в судовому засіданні підтвердили, що вилучення майна проходило за місцем проживання ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги щодо належності майна позивачу, а не ОСОБА_1 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так позивач зазначає, що доказами перебування в його власності вівців є довідка Павлівської сільської ради від 12.05.2008р., довідка ветеринарного лікаря Машівського району, акт приймання-передачі поголів'я вівців, бухгалтерські документи про прийняття овець на баланс, звіти до органів статистики, довідка управління промислового розвитку Машівської районної державної адміністрації від 15.05.2008р., лист управління агропромислового розвитку Машівської РДА, про отримання дотації за наявне поголів'я вівців.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені докази не є належними в підтвердження права власності позивача на майно, що вилучене у ОСОБА_9

Надані позивачем звіти про стан тваринництва за 2006- 2007р. свідчать про наявність у ФГ «Аракс» вівців та кіз, проте з зазначених документів не можливо встановити кількість вівців, що знаходилася у позивача станом на липень 2007р. та жовтень 2007р. (т.7 а.с.6-23) Крім того, достовірність змісту звітності про стан тваринництва вимагає додаткового підтвердження первинними документами щодо обліку та утримання худоби по підприємству.

На вимогу суду, позивачем не надано доказів часу одержання цієї худоби, рух поголів'я худоби, наявність , надходження і витрати кормів, докази де саме, за якою адресою , знаходилися вівців, доказів придбання та утримання поголів'я у складі 283 голів овець, зокрема, договорів купівлі продажу худоби, первинних документів бухгалтерського та зоотехнічного обліку про одержання продукції, рух поголів'я худоби, про надходження і витрати кормів, доказів наявності приміщень, призначених для розміщення такої худоби.

Крім того, голова фермерського господарства « Аракс» ОСОБА_1 звертався до прокуратури Машівського району з заявою про порушення кримінальної справи відносно державних виконавців , щодо незаконного вилучення 283 голів овець.

Постановою старшого помічника прокурора Машівського району від 17.01.2008р. відмовлено в порушені кримінальної справи. Зазначеною постановою встановлено, що доводи заявника були перевірені, допитані державні виконавці, поняті, переможець конкурсу, дільничний інспектор, які брали участь у проведенні виконавчих дій, факту незаконного заволодіння майном встановлено не було.(т.7 а.с.232-255)

Відповідно до ст. 59 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Судом встановлено, що ФГ "Аракс" не зверталося до суду про виключення спірного майна з акту опису й арешту.

Доводи апеляційної скарги про вилучення державним виконавцем худоби в складі 283 овець, жодними доказами не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

Акти про вилучення майна боржника (зокрема, вівців в кількості 183 вівці) підписані понятими, представником правоохоронних органів без зауважень та скарг на дії державного виконавця. В судовому засіданні , судом зазначені особи були допитані в якості свідків, та підтвердили вилучення худоби саме в тій кількості, що зазначене в актах.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо правомірності дій Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції щодо арешту і вилучення майна, та необґрунтованості позовних вимог.

Оскільки судом, за наслідками розгляду справи, не встановлено порушення прав позивача діями відповідача-суб'єкта владних повноважень, вимоги про відшкодування шкоди є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Аракс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1670/4935/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.