Постанова

від 02.04.2013 по справі 0870/10585/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року 12:10Справа № 0870/10585/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників

позивача: не з'явився;

відповідача: Цюпко Ю.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діф-логістик»

про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 листопада 2012 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - позивач або ДПІ у Жовтневому районі) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діф-логістик» (далі - відповідач або ТОВ «Діф-логістик»), в якій просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Діф-логістик», що знаходяться в банку.

Ухвалою суду від 12 листопада 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 29 листопада 2012 року.

Розгляд справи відкладався до 11 грудня 2012 року, провадження у справі зупинялось до 15 січня 2013 року, до 19 лютого 2013 року та до 02 квітня 2013 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

02 квітня 2013 року від ДПІ у Жовтневому районі надійшло клопотання (вх.№13872) про розгляд справи без участі представника позивача. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. З підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов (вх.№1083 від 14.01.2013) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 02.04.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №14850242 від ТОВ «Діф-логістик» зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа - 05.03.2008 року.

Статтею 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до карток облікових рахунків платника податків - ТОВ «Діф-логістик», які ведуться ДПІ у Жовтневому районі, у відповідача існує заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 131 021,25 грн.

З матеріалів справи встановлено, що заборгованість з податку на додану вартість виникла на підставі наступних обставин.

16 вересня 2011 року позивачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ «Діф-логістик», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено Акт № 228/16/35764432 від 16.09.2011.

На підставі акту ДПІ у Жовтневому районі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002991600 від 21.10.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 131 021,25 грн., в т.ч. 87 347,50 грн. - основний платіж, 43 673,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Податкове повідомлення - рішення вручене Відповідачу згідно до поштового повідомлення про вручення - 21.11.2011 року.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р., у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Також, ТОВ «Діф-логістик» подано до ДПІ у Жовтневому районі податкову декларацію № 9040888145 від 09.07.2012, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання у сумі 300,00 грн. Зазначені зобов'язання сплачені через розрахунковий рахунок підприємства, відповідно до платіжного доручення №217 від 09.07.2012 на суму 300 грн., яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідно до відомостей зазначених в обліковій картці платника податків, вказана сума була зарахована на погашення податкового боргу визначеного податковим повідомленням-рішенням №0002991600 від 21.10.2011. Таким чином, сума податкового зобов'язання по податковій декларації № 9040888145 від 09.07.2012 є несплаченою.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, сум утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язані самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строк передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен був сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки судом встановлено, що податкові зобов'язання відповідачем не сплачено в установлені строки, то такі податкові зобов'язання визнаються податковим боргом.

Згідно розрахунку заборгованості та облікової картки платника сума податкового боргу з податку на додану вартість становить:

300,00 грн. (декларація) + 87047,50 грн. + 43673,75 грн. (ППР) = 131 021,25 грн.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення), податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Так, у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 02 серпня 2012 року №248, яка отримана представником відповідача - 21.08.2012, про що є відмітка на повідомленні про вручення, яке долучено до матеріалів справи.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює; що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено, що вищезазначену суму податкового боргу з податку на додану вартість відповідач в добровільному порядку не сплатив.

09 серпня 2012 року позивачем винесено рішення №21/19 про опис майна у податкову заставу.

У відповідь на рішення, відповідач листом повідомив ДПІ у Жовтневому районі про відсутність у нього майна.

Інших відомостей, щодо розшуку та встановлення майна підприємства, податковим органом не надано, хоча, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

Судом самостійно зроблені запити до Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації та УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області в особі УДАІ ВРЕР №1 щодо наявності у ТОВ «Діф-логістик» прав власності на нерухоме майно та зареєстрованих транспортних засобів.

Відповідно до отриманих відповідей за ТОВ «Діф-логістик» не зареєстровано ні право власності на нерухоме майно, ні право власності на транспортні засоби.

Згідно з підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7.3 розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені норми законодавства регулюють підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, які є підставою для виникнення права податковою органу на звернення до суду з такими вимогами.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для застосування арешту коштів та інших цінностей на рахунках платника податків є обставини визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів наявності обставин визначених у пункті 94.2 Податкового кодексу України, що є підставою для застосування арешту майна ТОВ «Діф-логістик».

Також, позивачем не надано документальних доказів вчинення передбачених законодавством дій направлених на встановлення та розшук майна платника податків.

Таким чином, наявність умов, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, за відсутності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, не є підставою для застосування арешту майна платника податків.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано доказів вчинення дій спрямованих на безпосереднє стягнення податкового боргу шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків в установах банку.

Суд звертає увагу на те, що адміністративний арешт не є єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є обов'язковою підставою для застосування адміністративного арешту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку суду, позивачем не доведено обставини та не надано належних та беззаперечних доказів, які б доводили правомірність накладення арешту на кошти та інші цінності па рахунках платника податків - ТОВ «Діф-логістик», а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовна заява ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя про застосування арешту коштів та інших цінностей задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко