Постанова

від 19.04.2013 по справі 813/739/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 року № 813/739/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача Корця І.В.

представник відповідача Пилип’юка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барком» (далі - ТзОВ «Барком») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0000022350 від 16.01.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 16 624, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000032350 від 16.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 477, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що згідно акта перевірки, у позивача є в наявності договір купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, виписки банку, рахунки, платіжні доручення, тобто, ті первинні бухгалтерські документи, які створюють зміни у зобов'язанні підприємства, його капіталу, у структурі його активів та пасивів тощо. Всі документи складені в момент проведення кожної господарської операції на бланках типової форми. Жодних зауважень щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючим органом не зазначено. Крім того, як позивач так і його контрагент на момент укладання та виконання договору та в момент складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали дійсне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Безпідставними, зробленими з перевищеннями компетенції органів державної податкової служби України та такими, що не можуть бути взяті до уваги є викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України. Щодо реального настання наслідків правочинів, на думку позивача, теза податкового органу в акті перевірки щодо не спрямованості правочинів на таке настання мала б бути обґрунтована належними доводами та посиланням на певні докази, зокрема первинні документи, як того вимагає п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984. Відповідно до вимог даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт перевірки відповідача не містить посилання на відсутність у постачальника товарів ТзОВ «Барком» спеціальної податкової правосуб'єктності, наприклад відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість в момент вчинення відповідної господарської операції. Крім того, договори між ТзОВ «Барком» і його контрагентами, про які йдеться в акті перевірки, не визнані судом недійсними, а посилання податкового органу на те, що у ТОВ «Пакра-Україна» частково і повністю відсутні основні засоби та належна кількість працівників не є безумовна підставою для тверджень щодо неможливості реального здійснення вказаних операцій, які підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. У зв'язку з наведеним, на думку позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав викладених в поданих суду письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС отримано акт від 06.12.2011 року №1450/3-23-60 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Пакра - Україна» (код ЄДРПОУ 33295229) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року в якому враховано акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Укртрансзапчастина» (код за ЄДРПОУ 32393259), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року від 03.10.2011 року №1076/23-3/32393259. Зокрема, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259) до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259) підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259) та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Пакра - Україна» (код за ЄДРПОУ 33295229) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року акт №921/3-22-70-33295229 від 12.11.2012 року (щодо контрагента ТзОВ «Пакра-Україна» - ТОВ «Технології Ефективності»), згідно якого, ТОВ «Технології Ефективності» створене та здійснювало фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови для недоотримання коштів державним бюджетом України. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Технології Ефективності» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Пакра - Україна» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Крім того, операції ТОВ «Пакра - Україна» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Пакра - Україна» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході перевірки не підтверджено фактичну наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Пакра- Україна» до ТзОВ «Барком» , що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Пакра-Україна» та ТзОВ «Барком» здійснені без мети настання реальних наслідків. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Барком» зареєстроване 18.02.2000 року в Пустомитівській районній державній адміністрації Львівської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.02.2000 року №1732, ідентифікаційний код юридичної особи 25556075.

ТзОВ «Барком» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.04.2000 року за №02501749 та станом на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку у ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.09.2009 року №100243102, індивідуальний податковий номер 255560713253.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Барком» (код ЄДРПОУ 25556075) з питань правомірності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, грудень 2011 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Пакра - Україна» (ЄДРПОУ 33295229) та з питань правомірності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1).

За результатами перевірки складено Акт від 29.12.2012 року №1097/2200/25556075 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), ТзОВ «Барком» завищено податковий кредит всього у сумі 19560 грн., в т.ч. за липень 2011 року - 8477 грн., за серпень 2011 року - 5872 грн., за грудень 2011 року - 5211 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства на загальну суму 11083 грн., в т.ч. у за серпень 2011 року - 5872 грн., за грудень 2011 року - 5211 грн., та завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства на загальну суму 8477 грн., в т.ч. у за липень 2011 року - 8477грн.

На підставі даного Акту перевірки від 29.12.2012 року податковим органом винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000022350 від 16.01.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями 16 624, 50 грн.;

- №0000032350 від 16.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 477, 00 грн.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 Положення).

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Барком» та ТОВ «Пакра - України» 27.12.2010 року укладено Договір поставки товару №27-12/2010, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (ТОВ «Пакра - України») зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю (ТзОВ «Барком») визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 цього Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього Договору. Загальна ціна товару за цим Договором становить 500 000 гривень (п.1.4).

Поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки: 35 днів після надходження заявки або дати зазначеній в заявці. Можлива дострокова поставка. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника (п.2.1, 2.4).

Щодо порядку розрахунків за Договором №27-12/2010 (розділ 6), розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: 100% вартості товару Покупець сплачує в Постачальнику на протязі 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після отримання товару. Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі або готівкою через у касу Покупця.

Зазначений Договір від 27.12.2010 року підписаний представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств (а.с.58).

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та прийняття товару) відповідно до умов вказаного Договору №27-12/2010 від 27.12.2010 року позивачем подано наступні копії первинних документів бухгалтерського обліку:

- видаткові накладні №1069 від 28.12.2011 року на суму 10 789, 92 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 1 798, 32 грн.), №1070 від 28.12.2011 року на суму 20 476, 87 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 3 412, 81 грн.), №623 від 11.08.2011 року на суму 10 789, 92 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 1 798, 32 грн.), №662 від 26.08.2011 року на суму 13 651, 25 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 2 275, 21 грн.), №697 від 31.08.2011 року на суму 10 789, 92 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 1 798, 32 грн.), №539 від 25.07.2011 року на суму 10 752, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 1 792, 00 грн.), №481 від 04.07.2011 року на суму 24 441, 17 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 4 073, 53 грн.), №476 від 04.07.2011 року на суму 15 671, 58 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 2 611, 93 грн.), що містить повну ідентифікацію замовленого товару;

- платіжні доручення №4522 від 25.08.2011 року на суму 10 789, 92 грн., №4632 від 30.08.2011 року на суму 13 651, 25 грн., №3960 від 29.07.2011 року на суму 10 752, 00 грн., №3828 від 26.07.2011 року на суму 5 671, 58 грн., №3743 від 22.07.2011 року на суму 5 000, 00 грн., №3730 від 21.07.2011 року на суму 5 000, 00 грн., №3432 від 08.07.2011 року на суму 12 220, 59 грн., №3397 від 07.07.2011 року на суму 12 220, 59 грн., №7444 від 29.12.2011 року на суму 20 476, 67 грн., №66 від 06.01.2012 року на суму 17 615, 53 грн., №167 від 13.01.2012 року на суму 10 789, 92 грн.;

- податкові накладні №95 від 28.12.2011 року на суму 10 789, 92 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 798, 32 грн.), №96 від 28.12.2011 року на суму 20 476, 87 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 412, 81 грн.), №117 від 31.08.2011 року на суму 10 789, 92 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 798, 32 грн.), №91 від 26.08.2011 року на суму 13 651, 25 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 275, 21 грн.), №54 від 11.08.2011 року на суму 10 789, 92 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 798, 32 грн.), №71 від 25.07.2011 року на суму 10 752, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 792, 00 грн.), №6 від 04.07.2011 на суму 15 671, 58 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 611, 93 грн.), №8 від 04.07.2011 року на суму 24 441, 17 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 073, 53 грн.).

На підтвердження факту отримання товару уповноваженою особою підприємства, позивачем надано суду довіреності, виданих менеджеру з постачання - керівнику групи ОСОБА_5 на отримання від ТОВ «Пакра - Україна» товарно - матеріальних цінностей, найменування яких зазначено у цих довіреностях (а.с.80-86).

Крім того, у судовому засіданні 11.04.2013 року судом допитано свідка ОСОБА_5, який працює начальником відділу матеріально-технічного постачання у відділі постачання ТзОВ «Барком». Згідно показів свідка, ТзОВ «Барком» здійснювало замовлення товарів у ТОВ «Пакра - Україна», деякі товари зокрема ножі та сита він замовляв особисто, замовлення здійснювалися у ТОВ «Пакра - Україна» за допомогою телефону, після чого зазначений контрагент надавав рахунок для здійснення оплати замовленого товару. Зауважень до ТОВ «Пакра - Україна» у позивача не було, оскільки замовлений товар постачався вчасно. Щодо підписів на видаткових накладних, то свідок пояснив, що підписи на деяких з них, зокрема №539 від 25.07.2011 року, №476 від 04.07.2011 року не його а працівників ТзОВ «Барком», які працюють у їх філії в місті Києві, та вони отримували товар і передавали його транспортом ТзОВ «Барком» до м.Львова. Додатково пояснив, що постачання товару здійснювалося автомобілями ТзОВ «Барком» оскільки такі постійно здійснюють перевезення до м.Києва.

Відтак, щодо відмінності між особами яким видано доручення на отримання товару та котрі отримували товар згідно видаткових накладних №539 від 25.07.2011 року, №476 від 04.07.2011 року, то згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України в інформаційному листі від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Крім того, згідно вищенаведених документів вбачається, що господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договором, платіжними дорученнями про оплату замовленого товару у повному обсязі), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Пакра - Україна» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Пакра - Україна» відповідач посилається на акт від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 06.12.2011 року №1450/3-23-60 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Пакра - Україна» (код ЄДРПОУ 33295229) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року (щодо контрагента ТОВ «Пакра - Україна» - ТзОВ «Укртрансзапчастина», згідно якого не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259) підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Укртрансзапчастина» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків) та посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №921/3-22-70-33295229 від 12.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Пакра - Україна» (код за ЄДРПОУ 33295229) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року (щодо контрагента ТОВ «Пакра-Україна» - ТОВ «Технології Ефективності», згідно якого встановлено відсутність у ТОВ «Технології Ефективності» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Пакра - Україна» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань).

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Згідно доводів відповідача, операції ТОВ «Пакра - Україна» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим, податковим органом зазначається, що посадові особи ТОВ «Пакра - Україна» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ «Пакра-Україна» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. В ході перевірки не підтверджено фактичну наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Пакра-Україна» підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Пакра - Україна» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Зокрема, судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Суд також звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача було належним чином включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володіло свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 16.01.2013 року № 0000032350, № 0000022350.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» 251 грн. 03 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.