Постанова

від 12.11.2014 по справі 813/739/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 876/7115/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Корця І.В.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Барком» (далі - ТОВ «Барком») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - ДПІ) від 16.01.2013 року

№ 0000032350 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 8477,00 грн.

№ 0000022350 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 16624,50 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі № 813/739/13-а позов було задоволено.

У апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Барком» у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 29.12.2012 року № 1097/2200/25556075, ДПІ було прийнято оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013 року № 0000032350 та № 0000022350.

У ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Барком» 27.12.2010 року укладено договір № 27-12/2010 на поставку товарів з ТОВ «Пакра-Україна» відповідно до умов якого позивачем придбано товар у ТОВ «Пакра-Україна» на загальну суму 500000 грн., однак фактичну наявність поставок товарів (послуг) у ході перевірки не підтверджено, що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Пакра-Україна» та ТзОВ «Барком» здійснений без мети настання реальних наслідків.

При цьому податковий орган звертає увагу на те, що жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пакра-Україна» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року до перевірки надано не було. Крім того, операції у ТОВ «Пакра-Україна» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Окрім того, апелянт зазначає, що згідно п. 8.1 договору поставки від 27.12.2010 року передання товару постачальником здійснюється у місці визначеному п. 7.3 Договору, однак п. 7.3 в договорі не існує.

Згідно з п. 4.1 договору поставки від 27.12.2010 року підтвердженням якості та комплектності товару є сертифікат якості, однак позивачем даних документів не представлено.

Видаткові накладні не заповнені належним чином, так, не зазначено зі сторони отримувача товару П.І.Б. особи, що отримала товар, окремі накладні взагалі не підписані.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Барком», суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язаннях (поставки та прийняття товару) відповідно до умов договору № 27-12/2010 від 27.12.2010 року позивачем подано податкові та видаткові накладні, що містять повну ідентифікацію замовленого товару, платіжні доручення. Крім того, на підтвердження факту отримання товару уповноваженою особою підприємства позивачем надано суду довіреності, видані менеджеру з постачання, на отримання від ТОВ «Пакра - Україна» товарно-матеріальних цінностей, найменування яких зазначено у цих довіреностях.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Барком» з питань правомірності формування податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень, серпень, грудень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Пакра - Україна» та з питань правомірності формування податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2012 року по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3, результати якої оформлено актом № 1097/2200/25556075 від 29.12.2012 року.

Зроблені у ході вказаної перевірки висновки лягли в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2013 року № 0000032350 та № 000002350.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться у обґрунтованості висновків податкового органу щодо безтоварності господарських відносин ТОВ «Барком» з контрагентом ТОВ «Пакра - Україна».

Згідно з положеннями п. 198.1. ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього, Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як безспірно встановлено судом, ТОВ «Барком» уклало з ТОВ «Пакра - Україна» договір поставки товару № 27-12/2010 від 27.12.2010 року (а.с. 56-58).

За умовами вказаного договору ТОВ «Пакра - Україна» (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ «Барком» (Покупцю) визначений цим договором товар на суму 500000 грн., а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору, однак у матеріалах справи відсутня.

Відповідно до пункту 2.2 договору відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом. Пунктом 2.4 договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника. При цьому у позивача відсутні докази транспортування товару від продавця (номер і дата договору про надання послуг перевезення товару, товарно-транспортні накладні, накази про відрядження працівників і т. ін.)

Підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника, відповідно до пункту 4.1 договору, є сертифікат якості, який у позивача відсутній.

Пунктом 7.2 договору від 27.12.2010 року передбачено, що поставка здійснюється зі складу продавця, який знаходиться за адресою: 03039, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 6, в узгоджений сторонами термін, транспортом покупця або за домовленістю, а у наявних в матеріалах справи копіях видаткових накладних (а.с. 32, 50-55) зазначено адресу складу продавця вул. Крейсера Аврори, 5.

Даний Договір діє до 27 грудня 2011 року (п.11.2), а позивачем у обґрунтування своїх вимог надані копії видаткових та податкових накладних за 28.12.2011 року (а.с. 32-35).

При цьому, на думку апеляційного суду, обґрунтований сумнів у реальності господарських операцій з ТОВ «Пакра - Україна» додатково викликають також висновки, викладені у акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 1450/3-23-60 від 06.12.2011 року про результати документальної перевірки ТОВ «Пакра - Україна» стосовно взаємовідносин ТОВ «Укртрансзапчастина» за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року та у акті № 921/3-22-70-33295229 від 12.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пакра - Україна» (код за ЄДРПОУ 33295229) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

Відтак слід вважати обґрунтованими висновки податкового органу щодо нереальності господарських відносин ТОВ «Барком» з ТОВ «Пакра - Україна» на підставі договору поставки товару № 27-12/2010 від 27.12.2010 року, а отже безпідставність відображення їх наслідків у податковій звітності позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за правилами п. 44.6. ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З огляду на викладене апеляційний суд зазначає, що подання позивачем до суду копії первинних документів, які стосуються господарських операцій, що були предметом перевірки ДПІ, результати якої оформлено актом від 29.12.2012 року № 1097/2200/25556075, не створює правових підстав для висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі № 813/739/13-а та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 13 листопада 2014 року.