Рішення

від 22.04.2013 по справі 916/341/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р.Справа № 916/341/13-г

За позовом: Долинського сільського споживчого товариства

до відповідача: Михайлівської сільської ради

про визнання права власності

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Кожухарь Е.І., довіреність №3 від 22.02.2013р.

Від відповідача: Батанов В.С., довіреність №34 від 06.07.2012р.

В засіданні 22.04.2013 р. приймали участь представники:

Від позивача: Кожухарь Е.І., довіреність №3 від 22.02.2013р.

Від відповідача: Батанов В.С., довіреність №34 від 06.07.2012р.

Суть спору: про визнання права власності за Долинським сільським споживчим товариством на торгові об'єкти: будівлю магазину „Продмаг" №3, розташовану в с.Михайлівка, вул. Леніна,154, що складається із: 1.тамбур - 3,2 кв.м., 2.продмаг - 58,4кв.м., 3.підсобна - 8,2 кв.м., 4.підсобна - 28,6 кв.м., 5.підсобна - 37,4 кв.м., 6.продмаг - 62,9кв.м.;

будівлю магазину „Продмаг" №5, розташовану в с. Михайлівка, вул. Леніна,57 що складається із: 1.коридор - 2,7 кв.м., 2.продмаг - 100,9кв.м., 3.підсобна - 48,3кв.м, 4.кабінет -6,8кв.м;

будівлю магазину „Продмаг" №6, розташовану в с.Михайлівка, вул.Татарбунарського повстання, 100, літера „А", що складається із: 1.магазин - 38,8кв.м., 2.підсобне приміщення - 12,2кв.м., підвал - 129 кв.м.;

будівлю торгівельного комплексу, розташовану в с. Михайлівка, вул. Леніна,90, літера „А", що складається із: вхід перший: 1.1.тамбур - 2,6кв.м., 1.2.бар - 52,9кв.м., 1.3.підсобна - 59,2кв.м., 1.4.котельна - 6,2кв.м.; вхід другий: 2.1.тамбур - 1,5 кв.м., 2.2.магазин - 64,4 кв.м., 2.3.підсобна - 58,7кв.м., 2.4.кладова - 6,9кв.м.; третій вхід: 3.1.тамбур - 1,6кв.м., 3.2.магазин - 65,1кв.м., 3.3.підсобна - 58,7кв.м., 3.4.кладова - 6,3кв.м.; четвертий вхід: 4.1.тамбур - 1,6кв.м., 4.2.магазин - 64,3кв.м., 4.3.підсобна - 47,6кв.м., 4.4.котельна - 17,4кв.м.;

кафе „Світанок", розташовану в с. Михайлівка, вул. Леніна,92, що складається із: літера „А": 1.коридор - 3,2кв.м., 2.зал великий - 77,3кв.м., 3.зал малий - 8,8кв.м., 4.умивальник - 5,1кв.м., 5.підсобна - 11,1 кв.м., 6.кухня - 23,2кв.м., 7.коридор - 20,1кв.м., 8.моєчна - 9,2кв.м., 9.кухня - 33,5кв.м., 10.підсобна - 15,5кв.м., 11.підсобна - 15,8кв.м., 12.зал малий - 31,9 кв.м.; літера „Б" - котельна; літера „В" - гаражі;

будівлю магазину „Культтовари", розташовану в с. Михайлівка, вул. Леніна,104, літера „А", що складається із: 1.тамбур - 3,9кв.м., 2.кладова - 7,5кв.м., 3.кухня - 11,4кв.м., 4.буфет - 8,7кв.м., 5 котельна - 10,9кв.м., 6.кабінка - 6,5кв.м., 7.кабінка - 6,0кв.м., 8.кабінка - 6,5кв.м., 9.зал торговельний - 42,7кв.м.

Позивач, позовні вимоги підтримує, надав уточнення позовних вимог від 20.03.2013р. за вх.№9282/2013р., від 08.04.2013р. за вх.№11371/2013, в їх обґрунтування зазначає, що згідно державного акту на право користування землею серії II-ОД №000580 від 19.10.1998р., рішення Михайлівської сільської ради від 15.04.1998р. під розміщення торгових об'єктів було виділено земельну ділянку, площею 0,523га та передано її у постійне користування. На цій земельній ділянці розміщено 6 торгівельних об'єктів (магазин „Продмаг" №3, магазин „Продмаг" №5, магазин „Продмаг" №6, торгівельний комплекс, кафе „Світанок", магазин „Культтовари"), які будувались колгоспом „Рассвет" за замовленням Саратської РСС та були прийняті в експлуатацію. Пізніше спірне майно було передано на баланс Долинського СПТ згідно постанови правління Саратського РСС №2 від 09.01.1998р. та знаходиться на балансі товариства до цього часу. При цьому, на балансі СВК „Рассвет", яке будувало спірні об'єкти, та на балансі Михайлівської сільської ради вказані будівлі не рахуються, про що свідчать відповідні довідки. Позивач зазначає, що за час користування спірною нерухомістю він здійснював їх утримання, ремонт та нараховував амортизаційні відрахування. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про прийняття рішення про визнання права власності на дані торгівельні об'єкти, на що отримав відмову, що, перешкоджає можливості позивачу реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном. З посиланням на документи, що підтверджують утримання та використання спірних об'єктів, Долинське ССТ з врахуванням положень ст.344 ЦК України, зазначає про набуття ним за набувальною давності право власності на спірні об'єкти.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнає, подав до суду відзив на позов від 20.03.2013р. за вх.9183/2013, від 08.04.2013р. за вх.№11186/2013, де зазначає, що позивач не надав первинних правовстановлюючих документів, що підтверджують набуття ним прав на спірне майно на підставі правочину, оскільки акт приймання-передачі основних засобів від 02.02.1998р. не може розцінюватись як правочин, з врахуванням ще й ненадання позивачем оригіналу вказаного акту. Так, згідно акту передачі відбулась передача майна з балансу Саратської РСС на баланс позивача, але постановка на баланс майна не є доказом набуття на нього права власності. Крім того, позивачем не надано доказів набуття Саратською РСС права власності на спірне майно.

Відповідач вважає, що спірне майно належало Михайлівському сільському споживчому товариству, яке згідно довідки з місцевої бази Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності Саратської райдержадміністрації від 04.03.2013р. було ліквідовано як юридична особа 26.03.1999р. Відносно діяльності Михайлівського ТРП на території с. Михайлівка, то згідно довідки з місцевої бази реєстру суб'єктів підприємницької діяльності Саратської райдержадміністрації від 14.03.2013р. записів про реєстрацію Михайлівського ТРП як юридичної особи в журналах обліку реєстраційних справ не знайдено, отже, Михайлівське ТРП не набуло статусу юридичної особи та не могло приєднатись до позивача. Відповідач відмічає, що під час ліквідації Михайлівського сільського споживчого товариства його ліквідкомісія своїм актом від 02.07.1997р. передала Саратській райспоживспілці лише документацію товариства, а спірне майно не передавалось. За таких обставин, відповідач наголошує на тому, що Саратська райспоживспілка набула спірне майно неправомірно та з порушенням прав членів Михайлівського сільського споживчого товариства на нього, а відтак і позивач теж набув спірне майно неправомірно та без вчинення правочину.

Ухвалою суду від 08.04.2013р., за клопотанням сторін від 08.04.2013р. за вх.№11369/2013, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, було продовжено строк розгляду справи до 22.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до п.2 Статуту Долинського сільського споживчого товариства (у новій редакції), зареєстрованого державним реєстратором Саратської райдержадміністрації 01.04.2009р., Долинське сільське споживче товариство, що розташоване в с. Долинка, вул.Леніна,18, Саратського району Одеської області, це організація громадян, які об'єдналися для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб. Споживче товариство на добровільних засадах входить до складу Саратської районної спілки споживчих товариств, виконує зобов'язання членів спілки, визначених її статутом, та має право вільного виходу з неї (п.4 Статуту).

Згідно положень п.п.44, 46 Статуту Долинського ССТ споживчому товариству належить на праві власності як юридичній особі майно, яке необхідне для здійснення статутних завдань. Об'єктами права власності споживчого товариства є майнові комплекси, будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, грошові кошти, цінні папери та інше майно виробничого, споживчого, соціального, культурного призначення, продукти інтелектуальної творчої праці... Майно споживчого товариства складається з неподільної і подільної частин: неподільне громадське майно споживчого товариства визначається розміром не меншим ніж 25% загальної вартості основних засобів і становить його неподільний фонд. Об'єкти неподільного (громадського) майна (будівлі, споруди) розподілу між членами споживчого товариства не підлягають, не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статутного капіталу інших підприємств, передані в заставу, фінансовий лізинг, крім як за рішенням загальних зборів членів СТ.

Суб'єктами права власності споживчого товариства є його члени, а також юридичні і фізичні особи, частка яких у майні визначається статутом, чинним законодавством та нормативними актами Укоопспілки.

На підтвердження будівництва спірних об'єктів підрядником СВК „Рассвет" за замовленням Саратської РСС, позивачем було надано акти приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінчених будівництвом об'єктів від 30.06.1969р., від 04.09.1978р., від 20.06.1969р., від 04.02.1970р.

Рішенням виконавчого комітету Саратської районної ради депутатів трудящих №307 від 29.09.1978р. „Про затвердження акту приймання в експлуатацію торгівельного комплексу в селі Михайлівка" було затверджено акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом торгового комплексу площею 288кв.м., який складається із 4 магазинів, побудованого колгоспом „Рассвет" в селі Михайлівка.

Згідно розпорядження Облспоживспілки №1590-р від 24.10.1978р. надано дозвіл Саратській РСС прийняти в експлуатацію торгівельний комплекс (4 магазина на 8 робочих місць), збудований кооперативом „Рассвет", акти на прийнятий магазин затверджено, доручено фінансовому відділу здійснити оплату за збудований магазин згідно наданого рахунку в сумі 125,3 тис.руб.

Як свідчать копії листа колгоспу „Рассвет", отриманого Облспоживспілкою 13.02.1970р. на що вказує відповідна віза на ньому, рахунок-платіжна вимога №76, лист Саратської райспоживспілки (13.08.1969р.) спірне майно будувалось колгоспом „Рассвет" за рахунок коштів, виділених облспоживспілкою.

02.07.1997р. Саратською райспоживспілкою було прийнято постанову „Про реорганізацію Райлянського, Михайлівського сільських споживчих товариств", згідно якої постановлено реорганізувати Михайлівське сільське споживче товариство приєднавши його до Саратської райспоживспілки, закрити розрахунковий рахунок Михайлівського споживчого товариства та залишки по рахунку передати на рахунок Саратської РСС.

Актом ліквідаційної комісії по Михайлівському ССТ від 02.07.1997р. було передано на баланс Саратського РСС станом на 02.07.1997р. товарно-матеріальні цінності: головну книгу товарно-матеріальних цінностей та додані товарно-грошові звіти, залишки по особовим рахункам аналітичного звіту станом на 02.07.1997р., особові рахунки робочих та службовців із заробітної плати, книги розпоряджень, протоколи зборів уповноважених пайщиків.

Постановою правління Саратської райспоживспілки №2 від 09.01.1998р. „Про укрупнення споживчих товариств" приєднано до Долинського ССТ Михайлівське ТРП.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів Долинському ССТ від 02.02.1998р. було передано від райспоживспілки магазин „Продмаг" №3, магазин „Продмаг" №5, магазин „Продмаг" №6, торгівельний комплекс (який складається із магазинів „Продмаг" №4, „Сільгосппродукти", „Хозтовари", бару „Світлана"), кафе „Світанок", підсобне приміщення.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею II-ОД №000580, виданого Михайлівською сільською радою 19.10.1998р., Долинському сільському споживчому товариству надано у постійне користування земельну ділянку у розмірі 0,523га для розміщення торгівельних об'єктів. До того ж 25.04.1998р. Михайлівською сільською радою складено акт відведення вказаної земельної ділянки в натурі.

Листом від 24.02.2010р. №32 Саратська РСС звернулась до відповідача з проханням про визнання права власності на спірне майно за Долинським ССТ, на що отримала відповідь від 15.04.2010р. №11-02-14 про відмову у визнанні права власності з підстав ненадання заявником документів, що його підтверджують та не врахуванням майнових інтересів 627 мешканців с. Михайлівка, яких 27.02.1997р. було виключено із членів Михайлівського ССТ без попереднього і повного відшкодування вартості їх майнових часток. З цих же підстав Михайлівська сільська рада листом №02-19-35 від 19.05.2008р. повідомила Долинське ССТ про неможливість визнання права власності та реєстрації за ним такого права на спірні об'єкти.

З наведених вище підстав Михайлівською сільською радою було прийнято рішення №181-VI від 14.09.2012р. „Про відмову правлінню Саратського РСТ у наданні згоди на визнання права власності Долинського ССТ на торгівельні об'єкти, які знаходяться на території Михайлівської сільської ради" з підстав неврахування майнових інтересів 627 мешканців с. Михайлівка, виключених із членів Михайлівського ССТ без попереднього і повного відшкодування їх майнових часток.

При цьому, як вбачається із довідок СВК „Рассвет" №39 від 01.03.2012р., Михайлівської сільської ради №223 від 22.03.2012р., станом на дату їх видачі спірна нерухомість на балансі СВК „Рассвет" та Михайлівської сільської ради не обліковується.

Між тим, спірне майно обліковується на балансі Долинського ССТ, в підтвердження чого позивач надав суду зведені акти вартості будівель та споруд, довідку №1 від 11.01.2013р., оборотні відомості по основним засобам за 2002-2013р.р., технічну документацію на спірні будівлі, декларації про прибуток підприємства за 2002-2003.р.р.

Постановою Правління Долинського сільпо від 31.12.2000р. №13 затверджено перелік об'єктів основних засобів Долинського споживчого товариства, які входять до суспільного майна потреб кооперації України, серед яких згадується спірне майно, як неподільне спільне майно, що також відображено у постанові загальних зборів пайщиків Долинського сільпо від 13.01.2001р.

Позивач на підтвердження факту володіння та користування спірним майном також надав суду договори страхування майна від 21.01.2013р. №113/4697/13/13, від 27.12.2011р. №113/1725/13/11, від 31.05.2010р., №0101/00056/1300/10, від 20.10.2010р., №112/651/13/10, від 16.10.2009р. №172, від 30.09.2008р. №188, від 30.12.2008р. №287, від 25.09.2007р. №159, від 23.11.2007р. №190, від 17.08.2006р. №98, від 09.08.2003р. №003100/68, договори про постачання електричної енергії від 09.11.2007р. №136, від 30.07.1998р. №136, акти списання будівельних матеріалів, використаних на ремонт будівлі Продмагу №5 за 2008, 2009, 2010, 2011р.р. та Продмагу №4 за 2011р., договір підряду №4 від 19.03.2008р.

Згідно витягу з ЄДРЮФОП станом на 14.03.2013р., довідки державного реєстратора Саратської РДА від 14.03.2013р. про Михайлівське ТРП в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів не знайдено.

Як вбачається із витягу з ЄДРЮФОП станом на 04.03.2013р. в ЄДРЮФОП записів про Споживче товариство Михайлівське сільське споживче товариство не міститься. Згідно витягу від 04.03.2013р. із місцевої бази даних Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності Саратської РДА вбачається, що Михайлівське сільське споживче товариство було зареєстроване як юридична особа 25.02.1993р., та ліквідоване як юридична особа 26.03.1999р.

Між тим, довідка Саратської РСС №23 від 19.03.2013р. свідчить про те, що спірне майно знаходилось у віданні Зарянського ССТ (1967-1974р.р.), Михайлівського ТРП (1974-1992р.р.), Михайлівського ХТРП (1992-1993р.р.), Михайлівського ССТ (1993-1997р.р.), Саратського РСС (1997-1998р.р.), Долинського ССТ (1998-2013р.р.), право власності на дані об'єкти торгівлі оформлено не було. Крім того, у довідці зазначено, що правління Саратського РСТ не заперечує проти визнання права власності на вказане майно за Долинським ССТ.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену правову позицію сторін, суд, вважає заявлені позивачем позовні вимоги про визнання права власності на магазин „Продмаг" №3, магазин „Продмаг" №5, магазин „Продмаг" №6, торгівельний комплекс, кафе „Світанок", магазин „Культтовари" такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.03 р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Положення ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Як передбачає ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про споживчу кооперацію" №2265-XII від 10.04.1992р. власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України „Про споживчу кооперацію" реорганізація та ліквідація споживчого товариства провадиться за рішенням загальних зборів його членів або за рішенням суду, а в разі банкрутства - за рішенням господарського суду. У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них, розрахунків по оплаті праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розрахунків із спілкою, розподіляється між членами, що входили до складу споживчого товариства.

Таким чином, як свідчать наявні у справі документи, будівництво спірних об'єктів здійснювалось колгоспом „Рассвет" за кошти Облспоживспілки за замовленням Саратської РСС для потреб Зарянського ССТ.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази оформлення права власності на спірні об'єкти за Облспоживспілкою, або за одним із користувачів: Саратською РСС, Михайлівським ТРП, Михайлівським ХТРП, Михайлівським ССТ, Долинським ССТ, Зарянським ССТ.

Між тим, згідно акту приймання-передачі основних засобів Долинському ССТ від 02.02.1998р. Долинське ССТ користується спірними об'єктами нерухомості з 1998р. по день подання даного позову до суду, обліковує їх на балансі.

Отже, позивач користується і розпоряджається спріним майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти, при цьому, наявні у справі докази не дають підстав дійти беззаперечного висновку стовно власника цього майна, як станом на 1998р так і протягом періоду з 1998р. по даний час, оскільки докази реєстрації прав власності відстуні.

Як вище було досліджено Саратська РСС не є власником спірного майна, а є лише користувачем, тоді як майно було збудовано за кошти Облспоживспілки, а доказів наявності у Саратської РСС права на розпорядження спірним майном суду не надано, тому не відповідає дійсності твердження позивача про правомірність набуття ним у володіння спірного майна, незважаючи на достатньо тривалий строк володіння та користування ним. За відсутності у позивача доказів правомірності володіння та користування спірним майном у суду виникають сумніви щодо добросовісності заволодіння Долинським ССТ об'єктами, оскільки наявні в матеріалах справи документи не дають суду можливості дійти таких висновків, а відтак, є неправомірним застосування у відношенні спірного майна набувальної давності, яка має наслідком набуття права власності згідно ч.1 ст.344 ЦК України. Також, як судом було встановлено вище спірне майно будувалось за кошти, якими розпоряджалась Облспоживспілка, однак, докази щодо джерел фінансування будівництва в процесі розгляду справи сторони спору суду не надали. Інших доказів, які б свідчили про набуття права власності на підставах, що не заборонені законом позивач суду не надав, існування обставин такого до відома суду не довів, тому заявлені Долинським ССТ позовні вимоги, на думку суду, є недоведеними.

Разом з цим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що у відповідача - Михайлівської сільської ради, яка є органом місцевого самоврядування територіальної громади с. Михайлівка, відсутні будь-які правовідносини щодо спірного майна, це майно не визнано безхазяйним у встановленому чинним законодавством порядку, ним не опікується згадана сільська рада, з врахуванням чого та з огляду на положення ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до якої до повноважень сільської ради не віднесено реєстрацію чи визнання факту наявності права власності за будь-якою особою, суд доходить висновку, що Михайлівській сільській раді не належить відповідати за даним позовом, тобто, остання є неналежним відповідачем.

Враховуючи викладене, недоведеність та необґрунтованість правової позиції позивача у відношенні до предмета спору, особи, визначеної відповідачем у справі, суд відмовляє Долинському ССТ у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на магазин „Продмаг" №3, магазин „Продмаг" №5, магазин „Продмаг" №6, торгівельний комплекс, кафе „Світанок", магазин „Культтовари" в повній мірі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1147 грн., як за розгляд позовної вимоги немайнового характеру, відносяться за рахунок позивача. При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", за умови неможливості встановлення вартості спірного майна, сплачений позивачем судовий збір в сумі 755 грн. підлягає поверненню платнику.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

2.Повернути Долинському сільському споживчому товариству (68253, Одеська область, Саратський район, с. Долинка, вул. Леніна,18, код 22512367) з державного бюджету надмірно сплачений за платіжним дорученням №54 від 27.11.2012р. судовий збір в сумі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 24.04.2013р.

Суддя Малярчук І.А.