Рішення

від 16.04.2013 по справі 917/204/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2013 Справа № 917/204/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс", вул. К.Маркса, 61, м. Глобине, Полтавська обл., 39001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр", вул. Сінна, буд. 8/1, м. Полтава, Полтавська обл., 36039

про стягнення 10 000,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Череватий В.О., довіреність № 157 від 30.01.2013 р.,

від відповідача: не з'явилися.

16.04.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" 10 000,00 грн. як безпідставно отриманих останнім.

Позивач наполягає на позовних вимогах за мотивами, викладеними у позовній заяві, а також письмових поясненнях по суті спору № б/н від 12.04.2013 р. (вх. № 5262 від 12.04.2013 р.) та № б/н від 16.04.2013 р. (вх. № 5439 від 16.04.2013 р.).

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього обов'язки, про що свідчать поштове повідомлення № 3600109305209 та № 3600109407010 про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 22.02.2012 р. про порушення провадження у даній справі та ухвали від 22.03.2012 р. про відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" рахунок № б/н від 18.02.2011 р. із зазначенням наступних реквізитів : назва робіт - "оплата за виготовлення технічної документації з нормативної оцінки земельних ділянок", отримувач (вантажовідправник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр", сума - "5 000,00 грн.".

Цією ж датою - 18.02.2011 р. - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" 5 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за виготовлення технічної документації з нормативної оцінки земельних ділянок с. Шепелівка по рахунку № 63 від 18.02.2011 р.". Крім того, 18.02.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" 5 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за виготовлення проекту відводу землі смт. Градизьк по рахунку № 64 від 18.02.2011 р.". Дані обставини підтверджуються копією банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 14).

12.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" з листом № 3850, згідно якого повідомляло останнього про отримання актів приймання-передачі виконаних ТОВ "Консультаційний центр" робіт з розроблення технічної документації. Також у даному листі позивач зазначив, що самої технічної документації ним не отримано. З огляду на викладене останній прохав виконавця (відповідача) надіслати відповідну технічну документацію (а.с. 16).

18.01.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" з листом-вимогою № 113 про повернення в термін до 29.01.2012 р. грошових коштів в сумі 10 000,00 грн., сплачених позивачем за виготовлення відповідачем технічної документації з нормативної оцінки земельних ділянок с. Шепелівка по рахунку № 63 від 18.02.2011 р. та за виготовлення проекту відводу землі смт. Градизьк (а.с. 19).

З огляду на відсутність реагування на даний лист-вимогу з боку відповідача та вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. як безпідставно отриманих останнім.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 Цивільного кодексу України, повернути грошові кошти, отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, до якої апелює позивач в обґрунтування правових підстав позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави. При цьому для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тобто, мова йде про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Загальний порядок укладення господарських договорів унормовано у ст. 181 Господарського кодексу України, зокрема, п. 1, п. 6 якої визначено наступне : господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

В матеріалах справи наявна копія договору про проведення землевпорядних робіт № б/н від 17.02.2011 р., сторонами якого є ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" (замовник) та ТОВ "Консультаційний центр" (виконавець). Відповідно до умов розділу 1 даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виконати роботи згідно завдання замовника, що оформлюється додатками до цього договору; строки виконання робіт, відповідальність сторін та вартість робіт визначається у відповідних додатках. Замовник зобов'язується оплачувати вартість виконаних робіт. З копії даного договору також вбачається, що останній скріплений печаткою відповідача, але не підписаний з боку останнього.

Суду не надано завдання замовника та інших додатків до вказаного договору. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, між сторонами не укладались додатки до вищезазначеного договору (дана обставина зафіксована у протоколі судового засідання від 16.04.2013 р.).

Отже, відповідно до матеріалів справи, сторони не досягли згоди (ні у спрощений спосіб, ні у формі єдиного документа, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками сторін) щодо істотної умови договору , а саме : предмету договору.

За приписами п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Оскільки між сторонами договір не укладений (є таким, що не відбувся), грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, на момент прийняття рішення позивачеві не повернуті, а тому позовні вимоги суд визнає правомірними.

Крім того, судом враховано письмові пояснення позивача, згідно яких останній зазначає, що між сторонами були відсутні будь-які договірні відносини, а також повідомляє суд, що при проведенні бухгалтерією позивача перерахувань на рахунок відповідача в розмірі 10 000,00 грн., останньою було допущено помилки в зазначенні документів на підставі яких здійснюються платежі, а саме : замість "рахунок № б/н від 18.02.2011 р." вказано "рахунок № 63 та № 64 від 18.02.2011 р."

Суд вважає за необхідне зазначити, що лист-вимога (№ 3850 від 12.12.2012 р.), на який позивач посилається у позовній заяві, за своєю суттю не є вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів. Також судом не оцінюється як належний доказ направлений позивачем відповідачу лист-вимога № 113 від 18.01.2013 р. щодо повернення в термін до 29.01.2012 р. грошових коштів в сумі 10 000,00 грн. (а.с. 19) з огляду на встановлений строк повернення коштів та дату листа-вимоги.

Проте, за наведеною вище нормою права законодавець пов'язує момент виникнення у особи зобов'язання повернути отримане нею майно без достатньої правової підстави з моментом, коли вона могла дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави. Крім того, оскільки законом не передбачено певної форми пред'явлення вимоги покупця, останній може здійснити своє право як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній процесуальній формі - формі позову (провадження у даній справі було порушено 06.02.2013 р.). При прийнятті даного рішення судом враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові у справі № 43/308-10 від 28.11.2011 р..

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані як нормами права, так і поданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" (вул. Сінна, буд. 8/1, м. Полтава, Полтавська обл., 36039), ідентифікаційний код юридичної особи 13947592 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Глобинський Свинокомплекс" (вул. К.Маркса, 61, м. Глобине, Полтавська обл., 39001), ідентифікаційний код юридичної особи 33604720 - 10 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 22.04.2013р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.