Постанова

від 10.04.2013 по справі 804/1082/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р. Справа № 804/1082/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представників позивача представників відповідача Пилипенко С.А., Солопова М.О., Терези Ю.О. Жайворонкова С.М., Какалюк В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АУКРО УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2012 р. №0001102302, від 15.08.2012 р. №0001092302, від 30.10.2012 р. №0001442302, від 30.10.2012р. №0003942302, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУКРО УКРАЇНА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15.08.2012 р. №0001102302, від 15.08.2012 р. №0001092302, від 30.10.2012 р. №0001442302, від 30.10.2012р. №0003942302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення прийнятими не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Надали до суду письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи.

Представники відповідача судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити, надали суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи та зазначили, що податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та на підставі чинного законодавства, тому в задоволенні позову просять відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУКРО УКРАЇНА» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі направлень від 05.06.2012 р. №285, від 05.11.2012 р. №286, від 11.06.2012 р. №309, від 11.06.2012 р. №310, від 11.06.2012 р. №311, від 11.06.2012 р. №313, від 11.06.2012 р. №314, від 04.07.2012 р. №374 на підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (надалі - Податкового кодексу України) та відповідно до плану-графіку перевірок на 2 квартал 2012 р. проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «АУКРО УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р..

За результатами перевірки складений Акт № 975/221/36295991 від 30.07.2012 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1, ст. 187 та пп. 198.1, пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на суму 10111322,00 гривень, заниження ПДВ на суму 4 191 431,00 гривень.

На акт про результати планової виїзної документальної перевірки позивачем подані заперечення від 03.08.2012 року. Згідно із відповіддю на заперечення від 10.08.2012 року висновки за актом документальної планової виїзної перевірки №975/221/36295991 від 30.07.2012 року відповідають чинному законодавству та залишаються без змін.

На підставі даного Акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2012 року за № 0001102302, яким за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187 та пп. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 111 322,00 грн. та № 0001092302, яким за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187 та пп. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 112 731,00 грн. (у т.ч.: 4 191 431,00 грн. - основний платіж; 921 300,00 грн. грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» подало до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС скаргу. Відповідно до рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 22.10.2012 року №26430/10/10-014 скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На виконання рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 22.10.2012 р. № 26430/10/10-014 про результати розгляду первинної скарги відповідачем видано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0001442302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 860 978,00 грн.; від 30.10.2012 р. № 0003942302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 893,00 грн., з яких 56 596,00 грн. - за основним платежем, та 13 297,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В порядку адміністративного оскарження позивачем було подано скаргу до ДПС у Дніпропетровській області на податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012 р. та від 30.10.2012 р.. Рішенням Державної податкової служби України від 31.12.2012р. № 8183/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарги вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень залишені без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із первинним документами наданими ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» до перевірки та суду, саме договори та додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі виконаних послуг, підтвердження розміщення тощо вбачається, що послуги ТОВ «УКРНЕТ», ТОВ «Ай ЮЕй», ЗАТ «МЕТА», ТОВ «Золота середина», ТОВ «Біг Мір-Інтернет», ТОВ «Українські Інтернет-aукціони», ТОВ «Інлайн Діджитал Маркетінг», ТОВ «ТДГ», ТОВ «Перший Інтернет Сейл Хаус», ТОВ «Прайс Україна», ЗАТ «Бліц-Інформ», ТОВ «Євро Плюс», ТОВ «РА Адверт», ТОВ «Міський сайт», Центр Інформаційних та комп'ютерних технологій, Видавничий Дім ІТС, ТОВ «Українська Електронна комерція», Телерадіокомпанією «Люкс», ТОВ «УМХ-мобайл», ТОВ «Мейл.ру Україна», ТОВ «ГУГЛ», ТОВ «МЕДІА ПЛАНЕР», ТОВ «Прайс України», ТОВ «Фаворіт Медіа», ТОВ «Мі-6», ПП «Приматех», ТОВ «Уапром», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»», ПП «2К-Студія», ТОВ «Українська Електронна Комерція», ТОВ «Компютерна компанія Комплекс», ТОВ «Реклама бізнес», ТОВ «Перший проспект», ТОВ «Коннект Медіа», ТОВ «Діджитал Венчез», ЗАТ «Сьогодні Мультимедіа», ТОВ «Робота Інтернешил», ТОВ «Едлайн» (стор. 29-49 Акту перевірки) тощо полягають у виготовленні рекламної продукції, розміщенні рекламного матеріалу ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» насамперед в мережі Інтернет з метою збільшення відвідувачів та користувачів власного веб-сайту ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» www.aukro.ua.

В акті перевірки (стор.16) та запереченнях на позов зазначено, що придбані рекламні послуги не мають відношення до господарської діяльності позивача з таких причин: ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» не є учасником операцій з придбання-продажу товарів або послуг між користувачами (тобто не є власником), а виступає лише посередником при наданні послуг з розміщення товарів для придбання - продажу на сайті aukro.ua; послуги, які надає ТОВ «АУКРО УКРАЇНА», є безкоштовними, за виключенням опцій, замовлення яких здійснюється продавцем при розміщенні товару на продаж або при продажу цього товару зазначених в додатку 4 до публічної угоди, розміщеної позивачем на веб-сайті aukro.ua, ціни на які приводяться на стор.10-12 Акту перевірки; отримання рекламних послуг ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» не призводить до зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу; угоди, які укладаються з фізичними або юридичними особами - продавцями товарів або послуг при реєстрації на aukro.ua, не передбачають рекламних послуг розміщеного для продажу товару на сайтах інших інтернет-провайдерів; надані до перевірки акти виконаних робіт на податкові накладні не містять повну інформацію щодо отриманих послуг та будь-яких доказів щодо необхідності проведення даного виду робіт, а саме висновки, звіти, розрахунки, аналітичні таблиці до перевірки не надано; діяльність підприємства не приносить підприємству прибуток, а залишає його у стані збитковості протягом 3,5 років; кількість штатних фахівців у сфері комп'ютерних та інформаційних технологій є достатньою для проведення робіт пов'язаних із рекламою без залучення сторонніх організацій.

У зв'язку з цим відповідач приходить до висновку, що отримані ТОВ «Аукро Україна» в періоді з 01.04.09 по 31.03.12 рекламні, маркетингові та інші послуги у розмірі 41351162,00 грн., за відсутності їх зв'язку із господарською діяльністю, не можуть бути відображені товариством у складі валових витрат декларацій з податку на прибуток. Відсутнє право і на валові витрати, а також амортизаційні відрахування на створений товариством нематеріальний актив вартістю 40099672,00 грн.. Крім того, відповідно до п 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), пункти 187.1 статті 187, 198.1. 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України на 14523138,00 грн. зменшено задекларований ТОВ «Аукро Україна» у відповідних деклараціях податковий кредит з ПДВ, в тому числі рядок 10.1 - на 13791361,00 грн., рядок 16 - на 731777,00 грн. - суми ПДВ від вартості таких рекламних послуг. Також на донараховані та оскаржувані ТОВ «Аукро Україна» суми ПДВ вплинув факт невизнання податковою звітністю декларацій з такого податку (2-х) за січень 2012 року. На підставі наданих позивачем документів податковою інспекцією визначено 697209,00 грн. податку на додану вартість до сплати до бюджету за вказаний період.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з такого.

Основними видами діяльності позивача є рекламна діяльність та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА №445902, а також висновками Акту перевірки (стор. 16).

Відповідно до пояснень представників позивача в судовому засіданні господарську діяльність позивач проводить шляхом надання платних послуг за допомогою веб-сайту aukro.ua. Оскільки позивач зацікавлений в покупцях та продавцях товару, то саме з цією метою позивач рекламує веб-сайт aukro.ua та послуги, які користувачі можуть одержати за допомогою вказаного веб-сайту. Фактично усі посередницькі та рекламні послуги, що надаються позивачем через веб-сайтaukro.ua, є платними. Безоплатним є тільки розміщення оголошення щодо деяких категорій виставленого на продаж товару, що є частиною рекламної стратегії позивача з залучення нових користувачів послуг AUKRO. Зростання кількості користувачів веб-сайту потенційно означає збільшення кількості операцій з купівлі-продажу, здійснених при посередництві позивача. Від кожного укладеного при посередництві веб-сайту aukro.ua правочину позивач одержує плату за свої послуги. Метою придбання позивачем рекламних послуг перш за все є просування на ринку його власної діяльності (послуг) та підвищення відвідуваності веб-сайту aukro.ua. Наявність штату «фахівців у сфері комп'ютерних та інформаційних технологій» не може бути підставою для висновку про те, що позивач не потребує залучення спеціалізованих суб'єктів господарювання для надання йому рекламних послуг з популяризації його власної діяльності та торгової марки, під якою така діяльність відбувається.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення якого встановлено актом перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Аналогічну норму містить п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, де також зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). При цьому слід врахувати, що Закон № 168/97-ВР не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від фактичного використання придбаних товарі (послуг) у господарській діяльності. Для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів (послуг), що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Визначення поняття господарська діяльність наведено в п.1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому, за пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. За нормами пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку включаються до валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, одним з принципів підприємництва є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.

Чинне законодавство не містить обмежень щодо використання рекламних та маркетингових послуг, що надаються іншими суб'єктами господарювання. Отже, залучення до надання послуг третіх осіб не суперечить чинному законодавству.

Згідно ст.1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР під рекламою розуміється інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Товар - це будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності (абз. 20 ст. 1 Закону України «Про рекламу»).

Відповідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Так, згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до абз. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів визнаються витратами на збут, та згідно з п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (аналогічні приписи містяться в п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку - п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України. Аналогічні приписи містив п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем до перевірки надавалися договори про надання послуг, акти виконаних робіт та податкові накладні (перелік податкових накладних з реквізитами наведено на стор. 29-49 Акту перевірки), макети замовлених рекламних послуг; розроблені рекламні ролики (на електронному носії); звіти про виконані рекламні послуги; додатки до актів виконаних послуг; ефірні довідки щодо виконаних послуг; роздруковані сторінки Інтернет-сайтів з розміщеним рекламним матеріалом ТОВ «АУКРО УКРАЇНА». Зазначені документи підтверджують факт придбання рекламних та маркетингових послуг та надають змогу встановити вартість та процес використання придбаних рекламних послуг в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 та 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх собі, у тому числі і на його контрагентів.

Як вбачається зі змісту норми пп.5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та поняття реклами, наведеного в ст.1 Закону України «Про рекламу», рекламні послуги можуть стосуватися не лише товарів, але й послуг, що надаються платником податків, а також його особи, щоб сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес, що спростовує вищенаведений висновок акту перевірки.

В тому числі плановою перевіркою, за результатами якої відповідачем видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було охоплено період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р.. Однак раніше, з 11.03.2011 р. по 08.04.2011 р., відповідачем вже проводилася перевірка з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ за період березень 2010 р. - січень 2011 р, складено Акт № 000780/2305/36295991 від 15.04.2011 р., на підставі якого видано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 р. № 0000012305. Отже, плановою перевіркою, проведеною у 2012 р., повторно було охоплено діяльність позивача за цей період.

Факт надання рекламних та маркетингових послуг податковим органом не оспорюється. Надання рекламних та маркетингових послуг підтверджується первинними документами наданими до суду та до перевірки. Судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на те, що в актах виконаних робіт та податкових накладних не міститься повної інформації про отриманні послуги та будь-яких доказів необхідності проведення даного виду робіт, оскільки чинне законодавства не передбачає обов'язкове зазначення таких даних в актах виконаних робіт, в тому числі податкові накладні складаються відповідно до вимог податкового кодексу України, в яких не визначена наявність такої інформації та не пов'язується їх недійсність.

Позивач є суб'єктом комерційної господарської діяльності (підприємництва). Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. «Ризик» означає, що займаючись певною господарською діяльністю особа, хоча і має на меті одержання прибутку, проте розуміє існування ймовірності негативного результату такої діяльності, включаючи можливість неодержання прибутку протягом певного часу.

Для цілей оподаткування господарську діяльність законодавцем визначено як діяльність, направлену на одержання доходу, а не прибутку (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Тому, факт отримання/неотримання платником податків прибутку взагалі не може братися до уваги для визначення його діяльності як господарської, а посилання податкового органу на неотримання скаржником прибутку протягом перевіреного періоду суперечать чинному законодавству.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності. Аналогічне тлумачення поняття «доходи» містив Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Прибуток - це сума доходу, зменшена на суму витрат (ст. 3 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавець розділяє поняття «дохід» і «прибуток» і вважає, що для цілей оподаткування господарською діяльністю є діяльність, яка направлена на одержання доходу, а не прибутку.

Так, діяльність позивача з організації аукціонів у мережі Інтернет є господарською діяльністю, направленою на одержання доходу. Тимчасова відсутність прибутків від проведення аукціонів не може бути підставою для висновку про те, що така діяльність не є господарською.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на рекламні та маркетингові послуги є пов'язаними з господарською діяльністю позивача та призводять до збільшення його доходів та має на меті отримання прибутку.

Правова позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладені в ухвалах від 03.07.2012 р. у справі № К/9991/1101/11, від 28.11.2012 р. у справі № К/9991/25333/12, від 17.10.2012 р. у справі № К/9991/41983/12, від 20.12.2011 р. у справі № К/9991/7283883/11, від 02.02.2013 року у справі № К К/9991/38120/12.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Абзац 2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Первинні документи на підтвердження надання вищевказаних послуг надавалися позивачем відповідачу у повному обсязі під час проведення перевірки. На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали господарську та спеціальну податкову правосуб'єктність, що не заперечується відповідачем. Таким чином, досліджені в судовому засіданні первинні документи (договори, додаткові угоди, акт приймання-сдачі виконаних робіт (послуг), підтвердження, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення тощо) є такими, що відповідають сутності та несуть доказовість відносно змісту здійснених господарських операцій та дають підстави вважати, що дії позивача щодо укладення цих договорів з контрагентами свідчать про наявність ділової мети, а послуги, які надавали виконавці замовнику, спрямовані на отримання доходу позивачем.

Щодо податкової декларації за січень 2012 року, як встановлено в судовому засіданні, більша частина сплаченого (нарахованого) позивачем у складі вартості послуг ПДВ (а саме - 748 489 грн.), який підлягає відображенню у рядку 10.1, не може бути включена до складу податкового кредиту, оскільки такі послуги «за своєю суттю не відносяться до господарської діяльності», як зазначає відповідач. Однак з таким висновком з урахуванням викладеного вище, суд не погоджується, що в свою чергу, призвело до безпідставного визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), в тому числі на момент винесення податкового повідомлення-рішення така податкова декларація не була визнана як неподаткова. Також, 20.02.2013 р. позивачем повторно подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2012 р., показники якої повністю співпадають з показниками невизнаної декларації. Декларацію було прийнято відповідачем, що підтверджується електронними квитанціями. Зміст додатку 5 декларації, поданої 20.02.2013 р., є тотожним додатку 5 невизнаної декларації, що не заперечується відповідачем.

В тому числі, як зазначено відповідачем в запереченнях, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська помилково застосувала 6,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Аукро Україна» суми податку на додану вартість за січень - червень 2011 року замість 1,00 грн., як встановлено пунктом 7 Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, де визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, тобто таке нарахування є неправомірним.

В силу ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на висновки викладені вище, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУКРО УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2012 р. №0001102302, від 15.08.2012 р. №0001092302, від 30.10.2012 р. №0001442302, від 30.10.2012р. №0003942302 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15.08.2012 р. №0001102302, від 15.08.2012 р. №0001092302, від 30.10.2012 р. №0001442302, від 30.10.2012р. №0003942302.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУКРО УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 36295991) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2013 року

Суддя Н.В. Боженко